Цей матеріал передусім стосується працівників у сфері медицини, тому що будь-які реформи можуть вплинути на їх роботу.
Так, у статті «Медицинский гамбит» постає питання про закриття єдиного міського травмпункту. Автор розкриває всі секрети та чутки навколо цієї справи – закриття пов`язане з високою конкуренцією зі сторони приватної лікарні «Медаком». Згодом з`ясовується, що це не закриття, а перебудова лікарні за новими стандартами. Автор спростовує погану думку народу про керівних осіб лікарні (Додаток Л).Аналізуючи тему відображення навчального життя на сторінках газети «Вечерний Луганск», ми визначили, що зміст матеріалів нічим не відрізняються від публікацій газети «Доба». Є різниця в тому, що «Доба» частіше висвітлювала ці питання на своїх сторінках, повідомляючи про останні новини, «Вечерний Луганск» у свою чергу не вдавався до таких подробиць.А тема якості луганських доріг та проблемами, пов'язаними з дорожнім рухом, навпаки, дуже часто з'являлася на сторінках газети. Про це свідчать наступні публікації: стаття «Диагноз – дорожная непроходимость» піднімає питання поганого стану доріг на вулицях Малої Вергунки, містить ілюстрації розбитих доріг, що викликає розчарування в діяльності Міської ради в розвитку міста (Додаток М).Цікаво, але матеріал «Луганчане задыхаются от пыли» має той самий смисл, тільки в іншій формі і представляє звернення мешканців цетральних вулиць селища Мала Вергунка до Луганського голови з проханням виділити техніку на приберання вулиць.Ці два матеріали – яскраві приклади важливості ЗМІ у рішенні проблем суспільства, коли народ за допомогою ЗМІ намагається привернути увагу влади до певного питання.Інтерв`ю «Транспортная альтернатива: куда девался муниципальній транспорт?» повідомляє про проблеми у сфері транспорту.Отже, проаналізувавши вищезазначені газети, ми прийшли до висновку, що відображення соціальних проблем у газеті «Доба» та в «Вечернем Луганске» різняться.Це зумовлено територіальною розташованістю видавничих центрів та розвитком промисловості або її відсутністю. Таким чином, у «Добі» багато статей присвячених безробіттю та роботі за кордоном.Але є багато схожого, наприклад, тема дитячої незахищеності посідає перше місце серед публікацій обох газет, що свідчить про актуальність цієї проблеми в будь-якому регіоні й вбудь-який час. Або висвітлення на сторінках питань щодо вступної кампанії університетів, вартості навчання, новин у сфері освіти та ін.Хочеться відмітити більшу соціальну активність чернівецької газети, майже кожний номер якої, хоч не повідомляв про певні події, новини, наводив статистичні дані й т.п.Як уже було зазначено газета «Вечерний Луганск» має більш активну політичну спрямованість, насичену сатиричними матеріалами, іноді гострою критикою владних структур, соціальні проблеми народу в цій газеті знаходяться на другому плані.Проаналізувавши тему соціального захисту населення на сторінкахукраїнських газет, можна зробити висновок, що останнім часом цій темі приділяється більше уваги ніж раніше, але недостатньо. Справа не в кількості публікацій, а в їх якості. Журналістам треба серйозніше підходити до цієї теми. Висловлювати свою точку зору, мати достатньо фактів, уміти зацікавити читача – ось головні риси в творчості журналіста. Особливість матеріалів на соціальну тематику в тому, що частіше всього читач чекає конкретних дій від публікацій. Сподівається, що повинні відбуватися зміни на краще. І хоча це не завжди вдається, важливо вже те, що ця тема все частіше почала висвітлюватися засобами масової інформації.Як свідчить аналіз, подрукувати ефективно соціальну інформацію, яка б відповідала умовам розбудови громадянського суспільства, значна частина працівників засобів масової інформації нездатна, в наслідок застарілого мислення, низької національної свідомості, недосконалого знання рідної мови, відсутність належних здібностей, низького загального розвитку, безпорадності у питаннях сучасної економіки, політичної, соціальної й особливо комерційної діяльності.Соціальних проблеми, які потребують вирішення дуже багато. І сучасні засоби масової інформації намагаються охопити всі.У сучасних ЗМІ можна побачити велику кількість невеличких матеріалів, які просто інформують про ту чи іншу подію в соціальній сфері. А якщо цей матеріал пропустити через своє серце і розум, додати трошки аналізу, вражень і порад фахівців – цей матеріал принесе користь читачеві.3.3 Релігійна спрямованістьАналізуючи громадсько-політичні, ділові ті інші універсальні видання, можна визначити, що тема, пов'язана із церковними канонами, вірою, релігією в багатопрофільних ЗМІ зустрічається рідко, тому що інтерес широких мас у подібній тематиці невеликий. Із власного досвіду можемо сказати, що сімдесят відсотків пересічних громадян залишають такі публікації непрочитаними.
Тож нам стало цікаво як виконують свою роль спеціалізовані ЗМІ й на скільки вони розвинені. Не останню роль у цьому відіграють друковані церковні ЗМІ.
Зі становленням релігійних конфесій в Україні з 1990 року виникло нове явище – церковні мас-медіа. У одній із статей колишнього ректора Львівської богословської академії (УГКЦ) отця-доктора Михайла Димида в журналі «Людина і світ» (1994. – Ч. 10) наведено перелік Церков і церковних громад в Україні. До перших він зарахував Українську греко-католицьку Церкву (УГКЦ), римо-католицьку Церкву в Україні (РКЦ) та Українську православну Церкву Московського патріархату (УПЦ МП). До других – Українську православну Церкву Київського патріархату (УПЦ КП), Українську автокефальну православну Церкву (УАПЦ).
У нашій державі переважають за кількістю християнські періодичні видання, а радіо-, телепрограми невузьконфесійного, загальноцерковного характеру є нечисельними. У радіоефірі вже кілька років чуємо радіо «Воскресіння», а на українському телебаченні було створено ряд програм, серед яких «Відкриваємо Біблію», «Реліквії і храми України» тощо. В українському радіоефірі чи на телеекрані можна частіше почути повчання сектантів, які хутко опанували інформаційний простір України. Життєдайне євангельське слово з уст священиків нашої Церкви, що має більше ніж тисячолітню традицію, сприяло б духовному оздоровленню суспільства. Коротко розглянемо періодичні видання вищезазначених Церков і церковних громад України.
Українська греко-католицька Церква, вийшовши з підпілля у 1990 році зі значними моральними і матеріальними втратами, за кілька років осягнула довоєнний стан. Велику увагу було приділено відродженню тих видань, які раніше користувалися популярністю серед широких верств населення. Приміром, перше число християнського часопису «Місіонар» (заснований 1897 року) вийшло друком у квітні 1992 року і донині користується популярністю переважно серед віруючих УГКЦ в Галичині. Видавцем «Місіонара» є монаший Чин св. Василія Великого, який має великі традиції у книгодрукуванні протягом кількох століть. Від 1991 року при Львівській архиєпархії УГКЦ виходить друком газета «Мета». Майже при всіх греко-католицьких єпархіях видаються часописи або журнали, які значною мірою висвітлюють християнське життя даних адміністративних одиниць Церкви. Взірцевою у багатьох аспектах вважається тижневик «Нова Зоря» при Івано-Франківській єпархії УГКЦ. Також при численних парафіях видаються різноманітні вісники, часописи тощо.
Римо-католицька Церква бере свій початок в Україні ще з ХІІІ століття. Протягом останнього десятиліття у нашій державі створено п’ять церковно-адміністративних одиниць РКЦ. Періодичні римо-католицькі видання відзначаються високим інтелектуальним рівнем. Фаховою у багатьох відношеннях є «Парафіяльна газета» – вісник католицьких парафій України. Різні монаші ордени РКЦ приділяють увагу друкованому слову. Приміром, ченці-капуцини видають журнал «Християнське слово». У видавництві «Кайрос» при Київському коледжі св. Томи Аквінського виходить друком «Бюлетень релігійної інформації».
Незважаючи на те, що між православними України щороку поглиблюються суперечності, кожна церковна громада зуміла налагодити видавничу справу. Українська православна Церква Московського патріархату – найбільша релігійна конфесія в Україні і сама її назва засвідчує, кому вона підпорядковується і чиї інтереси відстоює. Вона має у Києві інформаційно-видавничий центр, а у 34 єпархіях виходять друком лише 14 часописів. З них одинадцять – україномовні («Дзвони Волині», «Світло православ’я», «Донбас православний» та ін.), а три – російськомовні. Також УПЦ МП має свою веб-сторінку в Інтернеті: www.pravoslavye.org.ua, де кожен може дізнатися останні новини у рубриках «Офіційна хроніка», «Церква і суспільство», «Порушення прав» та ін. На сайті є форум, галерея та бібліотека (Додаток Н).