Особливість ЗМІ й їх відмінність від інших засобів комунікації полягає в тому, що з їхньою допомогою можна прямо звернутися до громадськості, минаючи такі традиційні авторитетні інститути, як церква, школа, родина. Цю їх здатність використовують політичні діячі, партії, суспільні й релігійні структури й т.п., що апелюють до таких почуттєвих, ірраціональних, емоційно-вольових елементів суспільної свідомості, як любов до Батьківщини, національно-патріотичні настрої, релігійні вірування. Самі по собі ЗМІ не є ні інструментом руйнування, ні інструментом творення прогресу. Їх позитивна або негативна роль обумовлюється тим, які саме соціальні сили й з якою метою їх використовують. Могутність ЗМІ виражається в можливостях створення того або іншого іміджу політичної, громадської організації або релігійного руху, їхніх лідерів, а також іміджу й статусу «офіційної» і, навпаки, «іншої» релігії. Імідж можна спеціально режисирувати, вишиковувати за певним планом. Він може бути зруйнований через дрібну деталь, що вислизнула з поля зору навіть фахівців.
Церковні засоби масової інформації – є не тільки приналежністю церковним структурам або ж суспільствам і приватним особам засобу масової інформації, які доносять до свого споживача церковні новини, нагадують історію й зміст поточного свята, розповідають про ту або іншу святиню й т. п. Усе це можуть робити будь-які ЗМІ. Церковність засобів масової інформації визначається не цим, а насамперед тим, що подіям, фактам, явищам – поточними або історичним – дається не яка-небудь інша, а саме християнська, євангельська, церковна православна оцінка.
Можна виділити два аспекти впливу інститутів масової комунікації наприкінці XX – початку XXI ст. Україні на формування суспільної думки й у тому числі релігійної:
1. «Внутрішній». Його особлива значимість пов'язана з тим, що кардинальні трансформації, що визначають у цілому унікальність української історії новітнього часу, неминуче відбилися на особливостях взаємин держави, суспільства (і церкви як частини суспільства) і ЗМІ.
2. «Зовнішній». Його важливість визначається тим, що на порозі нового тисячоріччя відносини з неминучістю є «вписаними» у сучасні процеси глобалізації, які обумовили якісно нову комунікативну ситуацію.
Відбулися парадоксальні зміни. Поширення електронних засобів приводить до домінування усної комунікації, подібно тому, як це було в селах минулого. Якісно відмінним при цьому є глобальний рівень що відбувається. Широко відоме думка Маршала Маклюэна, який вважав, що сучасна електронна комунікативна мережа виступає аналогом центральної нервової системи людини. Це, у свою чергу, дозволяє індивідові бути спільником і відчувати наслідок, як кожної своєї дії, так і дій інших.
По суті, у навколишньому світі відбувається формування нового глобального медіа порядку, у «простір» якого включене відносно невелике число соціальних і економічних суб'єктів. Щодо культурно-релігійної само ідентифікації це виглядає як розмивання конфесіональних границь, як тенденція до уніфікації. Так звана «єдність у різноманітті». Одночасно відбувається еволюція й рух світового співтовариства до свого нинішнього стану, коли людина поклоняється предметам власного винаходу у формі факсимільних апаратів і високошвидкісних комп'ютерів. Не для кого не буде новим, що все більша кількість людей на Заході воліють залишатися вдома й дивитися телевізор, ніж ходити у щонеділі до церкви. Те ж саме ми спостерігаємо й в Україні, особливо з появою «церковних трансляцій». Похід до церкви для більшості радіо- і телепарафіян стає винятковою подією, як говориться, «через нестаток». Характерна в цьому зв'язку поява на українському ринку не тільки православного, але й специфічного протестантського продукту, адресованого віртуальній аудиторії («Радіоцерква», «Інтернет-Церква» і ін.). Самі назви говорять за себе. Церква, що відстоює свою консервативну, конфесіональну й історично унікальну позицію, будучи носієм національної й культурної ідеї й традиції українського народу, є найголовнішою у цьому плані. При цьому Церква як суспільний інститут, безсумнівно, зобов'язана глибоко вивчати й аналізувати закономірності, за якими живе «глобальне село» для того, щоб ефективно доносити Вічну Істину сучасними адекватними засобами. Держава ж, відповідно до Біблії, як друга галузь установленої Богом влади, для того й існує, щоб піклуватися про суспільне благо своїх громадян, допомагати й співпрацювати із Церквою.
3. Аналіз інформації як складової життя3.1 Здоров`я й ЗМІ
Як вже було зазначено, за характером звертання до певних тем та питань виділяють багатопрофільні видання та спеціалізовані. Багатопрофільні видання розкривають багато суспільних питань перед читачем, охоплюють цілий ряд проблемно-тематичних ліній, пов'язаних між собою певним напрямком і характером інформації.
По-своєму багатопрофільними є видання: щоденна інформаційно-політична газета «Україна молода», громадсько-політичний та діловий тижневик «Коментарі», щоденна всеукраїнська газета «День». Такі видання є універсальними, вони розповідають про різні аспекти життя, концентрують увагу навколо суспільно-політичних проблем. Так, на шпальтах газет порушуються як і важливі політичні питання, так і проблеми, що хвилювали, хвилюють, і будуть хвилювати український народ – це соціальні питання, повідомлення про різноманітні дослідження в сфері науки, і, звісно, питання пов'язані з екологічним станом навколишнього середовища. У зв'язку з тим що населення України останнім часом почало виявляти посилений інтерес до свого здоров'я, друковані ЗМІ також почали приділяти пильну увагу до цього питання.
Повертаючись до зазначених вище газет, можна зазначити, що кожна з них містить статті про здоров я – інформацію, що попереджає про небезпечну їжу, погані звички та препарати, що шкодять нашому здоров'ю. Варто зазначити, що зазначені газети не мають постійних інформаційних рубрик таких як «Здоров'я» і т.п. Громадсько-політичні газети звертаються до тем здоров'я не постійно, а періодично, повідомляючи про певні події, випадки, корисні поради або навпаки, даючи зауваження щодо певного питання.
Так, наприклад, тижневик «Коментарі» у рубриці «Технології», у статті «Сонцезахисні креми визнали небезпечними для здоров'я» розповідає про небажані застосування сонцезахисних кремів, що є актуальним для літнього сезону (Додаток А).
Але існують газети, які регулярно висвітлюють тему здоров'я на своїх сторінках. До таких газет, наприклад, належить «Газета по-українські». У рубриці «Здоров`я» вона інформує про нові відкриття в сфері медицини, методи лікування та протидії стресу, покращення настрою й т. п. Стаття «Які продукти допоможуть пережити екзаменаційний стрес?» розповідає про продукти, які бажано вживати під час сесії, якого режиму потрібно дотримуватися студентам, щоб все вивчене добре запам`ятовувалось. Інша стаття «Чим небезпечні антибіотики?» стисло інформує про види антибіотиків, правила застосування тих чи інших пігулок.
На нашу думку, ця газета добре справляється із завданням інформувати аудиторію про найцікавіші та найактуальніші моменти, використовуючи просту й зрозумілу мову. А якщо говорити про якість матеріалу, то тут треба бути обережним, тому вони що в основному з інтернету, так вищезгадані статті у кінці мали посилання на сайти medinfo.com.ua, w2w.com.ua (Додаток Б).
Аналізуючи тему здоров'я в сучасних українських ЗМІ, нас зацікавило – як останні висвітлювали на своїх сторінках проблему пов'язану з «свинячим грипом», чи всі видання однаково подавали інформацію, чи піднімалася тема «свинячого грипу» в Україні.
Для налізу цього питання ми обрали вже знайомі газети «День», «Коментарі», луганський суспільно-політичний тижневик «Вечерний Луганск», щоденну інформаційно-політичну газету «Україна молода» та громадсько-політичний тижневик «Доба». Проаналізувавши весняні номери за 2009 р. (час, коли ця тема була особливо актуальною) ми зробили висновок, що всі газети торкнулись цього питання, але по-різному.