У першому підрозділі „Методологія дослідження ідіостилю газетного видання в контексті пресолінгвістичних підходів” сформовано та втілено методологічні засади аналізу конкретних досліджуваних матеріалів газетних видань.
Наводимо дані проведеного роздаткового анкетування, що мало на меті встановити підтвердження з погляду читачів думки про виокремлення ідіостилю газетного видання в цілому, а також визначення індикаторів (груп лексики), за якими читачі впізнають те чи те видання.
В опитуванні брали участь 160 респондентів, обраних за принципом рівних квот: анкетованими були студенти 1 – 3 курсів Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Проведене анкетування показало, що з існуванням ідіостилю окремого газетного видання згодні всі опитувані. Щодо індикаторів індивідуального стилю газети, то дані є такими: на користь сленгізмів, як компонентів творення ідіостилю газети, висловилися 82 респонденти, розмовних лексем – 54, просторіччя – 36. Інші лексичні шари, зокрема політична, книжна (урочиста) лексика, архаїзми, історизми та русизми, на думку опитуваних, є менш визначальними у формуванні ідіостилю газетного видання.
Результати анкетування допомогли сформувати цілісну систему методологічних принципів дослідження, а саме:
1. Ідіостиль газетного видання постає в результаті відображення дійсності засобами газетно-публіцистичного стилю.
2. Елементи ідіостилю розкриваються в межах функціонально-стилістичного, нормативного, історичного, когнітивного, прагматичного, соціолінгвістичного та психолінгвістичного аспектів, що становлять методологічні засади дослідження.
3. На формування ідіостилю газетного видання впливають процеси, пов’язані з розвитком суспільства, зокрема демократизацією, глобалізацією, що знаходять вияв у мовленні ЗМІ.
4. Елементи ідіостилю газетного видання – це, як правило, стилістично марковані компоненти, що виокремлюються читачами, привертають увагу. На основі них формується уявлення про своєрідність видання.
5. Найбільш виразними елементами ідіостилю виступають розмовна, просторічна лексика та сленгізми. Тому дослідження цих засобів є особливо важливим для визначення характерних особливостей окремого газетного видання.
У другому підрозділі „Розмовна та просторічна лексика у формуванні ідіостилю газетного видання”розглядається вплив розмовної та просторічної лексики на формування ідіостилю газети. Розгляд лексичних засобів шести газетних видань доводить важливу виокремлю вальну роль розмовної та просторічної лексики в системі ідіостилю газети. Чим більш насиченим і функціонально різноплановим є використання цієї лексики, тим більш послідовно вона постає типологічним складником ідіостилю окремого газетного видання.
Використання засобів аналізованої лексики як маркерів ідіостилю мотивується її експресивністю, що дає можливість журналістам та виданням у цілому виявляти своє ставлення до певних сторін життя, сприяти формуванню громадської думки. Наприклад: Лише цілковитий дурень не бачить у цій ситуації очевидного зв'язку між політичними орієнтаціями і фінансовими маніпуляціями (Голос України, 24 листопада, 2006, № 2411). З одного боку, ми були більш уразливими, а з іншого — ми не вважали за потрібне для захисту свого бізнесу набирати людей зі спецслужб, приміром, відставних кадебешників, які працювали на Гусинського, Ходорковського (Дзеркало тижня, 25 вересня – 1 жовтня, 2004, № 38).
Використання розмовної та просторічної лексики у виданні повинне мотивуватися чіткою системою внутрішніх нормативних підходів: „доречно/недоречно”, що засвідчено в багатьох мовознавчих працях.
У третьому підрозділі „Функціональна роль сленгових одиниць у формуванні ідіостилю газетного видання” аналізується роль і вплив сленгізмів як засобів формування мовної своєрідності газети.
Дослідження ідіостилю газетного видання щодо використання сленгової лексики включає аналіз функцій, які вона виконує як стилетворчий елемент в тому чи тому виданні. Використання сленгу в газеті „Дзеркало тижня” досить послідовне, не залежить від тематики. Часто функція такого використання – влучно та експресивно номінувати певні явища та поняття суспільного буття. Наприклад:Куди їм до люберів 80-х, які наростили м'язи в підвальних „качалках”! На відстані кулака вони ще можуть врізати вам по „чайнику”або заштовхати ногами, навалившись дружною масою(Дзеркало тижня, 5 – 19 серпня, 2006, № 30). Справді, навіщо витрачатися на якісь закони про акціонерні товариства, корпоративне управління, розробку статутів та іншу туфту, якщо цілком досить двох-трьох розмов? (Дзеркало тижня, 22 – 27 червня, 2002, № 23).
Ідіостиль видання „Україна молода” позначений широким використанням сленгізмів в усіх жанрових групах. Тематична зумовленість простежується досить послідовно, представлені експресивна, оцінна функції сленгізмів та функція мовної гри. Експресивність стилю газети „Україна молода” зумовлена також увагою до виражального потенціалу лексичного складу текстів. На відміну від усіх інших аналізованих видань, сленгізми в ідіостилі цієї газети активно функціонують в інформаційних жанрах, порушуючи тим самим вимогу інформативності, оскільки збільшують експресивний потенціал творів. Натомість в аналітичних жанрах використання цих лексем є закономірним і не шкодить інформаційній складовій газетних матеріалів. Наприклад: Люди скаржаться, що їх банально «розвели на гроші». Машини багатьом таки видають (фірма «АIСЕ-Україна», що є «дахом» для «Автоплану», звітує про більш як 21 тисячу проданих автівок). Але якою ціною!..(Україна молода, 12 січня, 2007, № 005).
Для виявлення загального стану використання розмовної, просторічної та сленгової лексики в сучасних виданнях було проведено спеціальне дослідження, мета якого – встановити кількісне співвідношення названих лексем у різних виданнях. Підраховано кількість вживання досліджуваних лексичних одиниць на 1000 слів у різних виданнях. Для об’єктивності результатів було обрано одну й ту ж рубрику для всіх видань – „Культура”, відібрано видання за один і той самий період (січень – червень 2005 року).
Як свідчать результати дослідження, ідіостиль кожного видання має виразні риси на рівні співвідношення розмовної, просторічної та сленгової лексики. Так, у виданні „Молодь України” на 1000 слів припадає 68 розмовних лексем, 7 просторічних, 11 сленгізмів; у газеті „Голос України” (далі дані подано в тій же послідовності: розмовна лексика, просторіччя, сленг) – кількісне співвідношення становить – 19 – 2 – 4; у виданні „Газета по-українськи” – 36 – 18 – 10; у газеті „Україна молода” – 47 – 6 – 16; у тижневику „Дзеркало тижня” – 35 – 4 – 10; у газеті „День” – 21 – 4 – 8.
Виявлені в дослідженні співвідношення можуть змінюватися в межах інших рубрик, інших соціальних контекстів. Однак ці зміни тільки підтверджуватимуть окремішність стилю кожного видання, виразно ілюструватимуть деякі параметри його ідіостилю.
У третьому розділі „Когнітивні та прагматичні аспекти ідіостилю газетного видання” виявлено когнітивний потенціал елементів ідіостилю. Відображено вплив ідіостилю на формування прагматичного змісту та стильових особливостей журналістського твору.
У першому підрозділі „Місце ідіостилю в когнітивних процесах мовлення” вказується на те, що зв’язок когнітивних процесів газетного мовлення з ідіостилем видання виявляється через сумарність інформації, отримуваної сприймачем та через моделювання змін дійсності, тобто формування чинників соціалізації сприймача. Важливим аспектом реалізації когнітивної функції газетного мовлення через ідіостиль видання є сам погляд на світ через виділення ключових змістових моментів відображуваної дійсності. Тобто порушення вимог якості журналістського тексту веде передусім до псевдопізнання, а загалом – розкривається в ширших соціальних процесах стабільності / нестабільності суспільного розвитку, в процесах соціалізації і є вже предметом вивчення не стільки медіалінгвістики чи мовознавства, а скільки соціології й філософії.
У дослідженні встановлено залежність інтерпретаційної моделі дійсності від особливостей видання, умов його функціонування та соціальних параметрів аудиторії. Таким чином, інтерпретація (але не мови, а дійсності) виступає чинником формування ідіостилю газети.
У другому підрозділі „ Стилістико-прагматичні аспекти ідіостилю газетного видання”доводиться,що мовні особливості видання, лексичні компоненти ідіостилю газети є найбільш виразними й найлегше ідентифікуються читачами, тому увага до їхньої ролі в загальному процесі формування змістів і смислів газети – досить висока, що засвідчує постійний і широкий інтерес науковців до окремих лексичних груп, наприклад, сленгу, розмовної лексики, просторіччя. Однак аналіз прагматичного потенціалу ідіостилю окремого газетного видання дає підстави для висновку, що специфіка прагматичних функцій, реалізованих у газеті, залежить від умов забезпечення мовної своєрідності цього видання.
Проведене дослідження показує залежність вживання окремих лексем від функцій, які виявлені в діяльності видання. Домінування розмовної, просторічної чи сленгової лексики в матеріалах розважального характеру підносить системотвірну функцію цих одиниць в ідіостилі газети. Для перевірки ефективності й об’єктивності результатів дослідження методом роздаткового анкетування було проведено опитування, що мало на меті встановити, чи дійсно аналізовані лексичні групи виступають елементами увиразнення ідіостилю певної газети, а також – у чому таке увиразнення виявляється.