Не так часто, але трапляються в заголовках емоційно-експресивна лексика, що служить, як правило, для вираження позитивних чи негативних оцінок, емоцій. Наприклад: «Страховка для обдурених» («Запорізька Правда». № 41, 2008 р.), «Не круто! На що «купують» виборця?» («Запорізька Правда». № 41, 2008 р.), «Потішні походеньки молоденьких ловеласів» («Запорізька Правда». № 48, 2004 р.), «Буряки – рядочками, а самогон - склянками» («Запорізька Правда». № 11, 2005 р.), «Вовочки по світах…» («Запорізька Правда». № 47, 2007 р.), «Маленькі, але свої» («Запорізька Правда». № 41, 2008 р.).
У рамках розгляду лексико¾семантичного складу заголовкового комплексу, приведемо приклади вживання таких семантичних одиниць в заголовках газети, як синоніми, антоніми, омоніми та пароніми.
Синоніми — це слова, які мають близьке, або тотожне значення, але відрізняються звучанням. Протилежний термін - антонім. Наприклад: проживати - мешкати, бажати - хотіти, башта – вежа.
Синоніми, слова й фразеологізми, різні звуковою формою, але близькі або тотожні за значенням. Наприклад: «Закон про куріння – життя без диму» («Запорізька Правда». № 17, 2006 р.), «Паморозь» нової холодної війни. Початок? » («Запорізька Правда». № 18, 2004 р.), «Долари чи «бабки»?» («Запорізька Правда». № 56, 2005 р.), «Чиста совість - як чистий кришталь» («Запорізька Правда». № 47, 2007 р.), «Голокост на Україні 1932-33рр. Чи буде покарання, розплата за цей злочин?» («Запорізька Правда». № 22, 2005 р.), «Сумна хроніка пиятики, алкоголізму» («Запорізька Правда». № 38, 2008 р.).
Антоніми — це слова переважно однієї частини мови, які мають протилежне значення. Наприклад: «Україна і Нато: «за» - направо, «проти» - наліво» («Запорізька Правда». № 18, 2004 р.), « «Свій» і «не свій» ділять крісло» («Запорізька Правда». № 18, 2004 р.), «Казка і реальність» («Запорізька Правда». № 20, 2006 р.), «Відносини між США і Росією не можна назвати ні дружніми, ні ворожими» («Запорізька Правда». № 20, 2006 р.), «До чого може призвести приватизація і націоналізація комунальних підприємств?» («Запорізька Правда». № 17, 2006 р.), «Бідність – і початок, і кінець»(«Запорізька Правда». № 47, 2007 р.), «Громадяни проти Енергоатома: за і проти» («Запорізька Правда». № 20, 2006 р.), «Утопія та реальність передвиборних обіцянок» («Запорізька Правда». № 44, 2006 р.), ««Правих» та «лівих» плутають не лише в Росії, а і на Заході» («Запорізька Правда». № 47, 2007 р.), «Дві новини: хороша та погана» («Запорізька Правда». № 41, 2006 р.), «Аз чи Ян?» («Запорізька Правда». № 20, 2006 р.), «Багатоголосся української зовнішньої політики: гармонія чи дисонанс» («Запорізька Правда». № 21, 2006 р.). «Міняю більше тіло на менше… Без посередників» («Запорізька Правда». № 5, 2006 р.), «Преси багато, точок для торгівлі – мало» («Запорізька Правда». № 21, 2006 р.), «Без прав, але з обов’язками» («Запорізька Правда». № 43, 2006 р.), «Вірю – не вірю» («Запорізька Правда». № 33, 2006 р.), «Удави і кролики» («Запорізька Правда». № 17, 2006 р.).
Омоніми — це слова, які однаково звучать, але мають різне значення. Омоніми з'являються внаслідок звукових змін у слові у процесі розвитку мови; внаслідок випадкового збігу звучання слова рідної мови і запозиченого з іншої мови; внаслідок випадкового збігу звучання форми різних слів. Наприклад: «Мова про мову» («Запорізька Правда». № 32, 2005 р.), «Де межа: Закарпатський драм театр знаходиться на межі закриття» («Запорізька Правда». № 117, 2006 р.).
Пароніми — слова, подібні між собою за звучанням і частково за будовою: абонент — абонемент; континент — контингент. Приклади: «Допомога «хрустким» і «хрумким» суглобам» («Запорізька Правда». № 17, 2006 р.), «Громадянські права і громадський транспорт» («Запорізька Правда». № 43, 2006 р.).
ВИСНОВКИ
В основі використання шрифтів заголовного комплексу лежать принципи — подібності та контрасту. З одного боку, титульні шрифти є головними роздільними елементами, межею, що відокремлює один матеріал від іншого, а з другого — об`єднують матеріали у добірки або тематичні сторінки та утворюють архітектурно цілісне видання. Титульний шрифт можна вважати путівником номера. Так, якщо кілька матеріалів стоять під однією рубрикою, їх заголовки обов`язково мають однакове оформлення і за шрифтовими характеристиками і за форматом та композицією
З великої кількості варіантів заголовного комплексу найкращими можна вважати такі, які, по-перше, чітко вказують читачеві, що заголовок стосується саме цього матеріалу. При композиції заголовка на формат така тенденція простежується завжди, але розташування заголовка збоку чи посередині тексту потребує додаткових орієнтирів: матеріал починають з ініціала; відокремлюють лінійками або рамкою від інших, тобто надають максимальної цілісності. По-друге, між елементами заголовка повинна бути чітка субординація, що визначається їхнім місцем у заголовному комплексі та відповідними розмірами. Так, центральне місце та найбільший обсяг приділяються заголовку. Від нього не можна відривати підзаголовок як основний компонент, що його пояснює. Рубрику завжди встановлюють над матеріалом чи добіркою. Лід, як місток між заголовком і текстом, ставиться на початку тексту або поряд із першим абзацом.
Насамперед зміст заголовка, потім його формат і форма визначають конкретну гарнітуру, якою може бути набраний той чи інший заголовок. Припущення, що універсальне видання використовує велику кількість гарнітур, виходячи з принципу: усякому поділу (темі) — своя гарнітура — помилкове.
Існує також зв'язок між заголовком і характером або жанром матеріалу. Інформаційні статті завжди повідомляють про один факт. Невеликі за розмірами, вони потребують дуже стислого заголовка. В одному-двох словах необхідно відобразити і суть змісту, і ставлення до факту.
Заголовки та рубрики повинні бути конкретними, яскравими, образними, свіжими, точно передавати зміст матеріалу.
Заголовковий комплекс у аналізованій газеті «Запорізька Правда», являє собою сукупність взаємопов'язаних текстових та графічних елементів, що лаконічно подають інформацію про видання значно впливає на сприйняття матеріалу періодичного видання читачем. Всі елементи мають власні графічні характеристики, які визначаються параметрами шрифту, сполученням з декоративними, пробільними та зображальними елементами, а також композиційною побудовою, форматом, позиційними та кольоровими рішеннями. І поєднання їх у комплекс досягається не значеннєвими компонентами, а зоровими — через графічні засоби і прийоми. Особливість сполучення елементів йде від визначення комплексу: контрастне об'єднання підгруп або груп елементів. До того ж, на застосування тих чи інших заголовних компонентів впливає кількість матеріалів на сторінку і гармонійне поєднання з іншими елементами видання. Змістова ж частина дає читачеві поштовх до прочитання статті, але вже із заздалегідь сформованою позицією.
Підсумувавши сказане про заголовковий комплекс видання, можемо зробити висновок, що він (комплекс) слугує своєрідним дороговказом для читача, адже допомагає йому обрати потрібну інформацію з-поміж решти матеріалів.
Отже, заголовковий комплекс видання — це один із тих елементів, який робить читання газети зручним.
Кожне видання є складним сполученням елементів, різних за задумом, призначенням і зовнішнім виглядом. Дослідження показують, що середньостатистичний читач витрачає приблизно однакову кількість часу на читання будь-якого випуску будь-якої газети. Саме тому типографський дизайн повинен бути таким, щоб обмежений час читача, так само, як і його енергія і увага, були спрямовані на отримання інформації. Будь-який оформлювальний прийом, що відволікає читача або порушує нормальний ритм читання, призводить до втрати часу та енергії. Рішення (принаймні, часткове) цієї проблеми — у функціональному типографському дизайні. Він і є показником якості при діагностиці друкованого видання.
Основна вимога функціонального типографського дизайну: кожен використаний елемент повинен ефективно працювати. Ступінь їхньої важливості визначається за критеріями: виконання елементом необхідно-корисної роботи та мінімальна витрата часу і фінансів на його сприйняття, створення.
Найгірше — це дисфункціональність. Елемент, що не може залучити читацької уваги, просто відволікає її, він зайвий, його краще позбутися.
Для того, щоб визначити, функціональний елемент чи ні, потрібно спочатку проаналізувати, як сприймає його читач. Тут працює принцип передачі інформації: передача інформації — це двосторонній процес, і він виникає тільки тоді, коли сказане почуто, надруковане прочитано, комунікативної мети досягнуто.
Аналіз заголовків газети «Запорізька Правда» свідчить про багатство і різноманітність лексико-семантичних категорій в ній. Підсумовуючи, можна сказати, що журналісти найчастіше використовують загальновживану лексику, науково-термінологічну та професійно-виробничу лексику, а також антоніми, рідше – синоніми. У заголовках не знайдено випадку вживання діалектизму. Дуже рідко зустрічаються омоніми і пароніми.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Ассуирова Л., Смелкова З. Риторические основы журналистики Работа над жанрами газеты. ¾ М.: Флинта, Наука. 2007. — 320 с.