Ключовою думкою в інтерв’ю є слова О.А. Габрієляна: «Треба зрозуміти, що світ змінився якісно. Його стійкість буде забезпечуватися не супердержавами, а мережною організацією міжнародних відносин, що дозволить зберегти динамічну рівновагу.
Ми повинні приєднатися до болонському процесу як рівні партнери, надавши свої ноу-хау системи освіти, зберігаючи все позитивне, що накопичено, відмовитися від того, що не відповідає викликам сучасності. Ігнорувати сформовану обстановку неможливо. Тим більше в умовах європейського вибору України».
«НАУКА СЬОГОДНІ — ФАКТИ І КОМЕНТАРІ»
В матеріалі Іллі Лопатіна (газета «Клаптик правди»)5, присвяченому Дню науки, проректор Харківського національного університету імені
В.Н. Каразіна з наукової діяльності, доктор фізико-математичних наук, професор, член-кореспондент НАН України Ілля Іванович Залюбовський коментує питання про Болонський процес, вступ у який припускає корінну зміну української системи освіти:
— Ситуація така, що Харківський національний університет імені
В.Н. Каразіна один із перших підписав з Болонським університетом угоду, але ще далеко не всі вищі навчальні заклади приєдналися […]. Передбачається, що вищі навчальні заклади, що залишилися, також її підпишуть. У чому вигоди? По-перше, єдині навчальні програми для Італії, Німеччини, України та інших європейських країн.
На запитання журналіста, чи є в цьому смисл для нас, українців і чи насправді європейські програми досконаліші, І.І. Залюбовський відповів, що є і за, і проти, але суть навіть не у відмінностях програм. Головне в тому, що якщо людина закінчує український ВНЗ, вона зможе працювати і в Італії, і в Німеччині з дипломом нового зразка. Розшириться поле використання наших спеціалістів.
Висновки
Вся зовнішня політика України спрямована на активне співробітництво з європейським співтовариством. Пророблено значний шлях. Україна ввійшла в Раду Європи, стала членом ОБСЄ, визнана державою з ринковою економікою. Країна реформує не тільки свою економіку, а практично всі сфери життєдіяльності. Зокрема, це стосується й освіти.
У сучасному світі йде активний процес пошуку нових векторів розвитку вищої школи. 19 червня 1999 року міністри освіти європейських держав підписали спільну Болонську конвенцію, що поклала початок політиці реформування вищої освіти та отримала назву «болонський процес».
Явище впровадження європейських стандартів у систему вищої освіти нашої країни є актуальним та залишиться таким ще багато часу. Тому не дивно, що багато ЗМІ приділяють цьому явищу свою увагу.Але не тільки у житті, а й у ЗМІ є скептики й критики. Лунають голоси в захист культурної унікальності кожної системи освіти. Висловлюються побоювання непередбачуваності результатів реформ. У цьому зв'язку необхідно підкреслити: болонський процес буде існувати поза залежністю від нашого бажання або небажання в ньому брати участь. Це як дощ: іде - і нічого зробити не можна.
Я вважаю, що болонський процес у ЗМІ висвітлений добре. Можна знайти безстрасні авторитетні думки як «за», так і «проти» процесу. В обох випадках вони підтримуються, здавалося би, сильною аргументацією. Але у більшості матеріалів їх автори та інтерв’юйовані ними вважають, що, все ж таки, поки ще рано говорити о позитивах чи негативах введення європейських стандартів у систему вищої освіти України. Результат ми зможемо побачити тільки після 2010 року.
Література:
1. Лемуткина М. Проблемы вхождения России в единое образовательное пространство в Европе // Московский комсомолец. — 2007.
2. Шевченко И. И вся Європа в гости к нам. Болонский процесс // Донецкий кряж. — 2005. — № 1860.
3. Чепурный О. Циклический интеллект. Болонский процесс v парадоксам враг // Человек и закон. — 2004. — №5.
4. Зорина Е. Присоединиться к Болонському процессу как равные партнеры // Крымские известия. — 2005. — №228 (3458).
5. Лопатин И. Наука сегодня — факты и комментарии // Клочок правды. — 2005. — № 20 (104).