Висновки
Можна зробити такі висновки. Основою класифікації форм творчості є певний синтез видів освоєння дійсності (предметно-практична, духовно-практична і духовно-теоретична). Стержневий вид діяльності слугує критерієм віднесення творчості до тієї чи іншої форми. Гетерогенність форм творчого синтезу зумовлюється методами, предметами, результатами, етапами (структурою), суб'єктами творчості. Піраміду форм творчості немовби завершує духовно-теоретичний синтез, який генетично є найбільш пізнім феноменом, а функціонально є вираженням найбільш абстрактних смислів. Духовно-теоретичний синтез здійснюється на основі не емпіричних, а ідеалізованих (абстрактних) об'єктів, які існують як смисли понять (категорій) теоретичної мови, а не як конкретна предметна реальність.
Безумовно, в теоретичних та ідеалізованих абстрактних схемах знайшли синтетичне відображення тенденції, властивості, закони об'єктивної реальності. Всі форми творчого синтезу взаємопов'язані і взаємопроникають одна в одну. Предметно-практичне виробництво і художня творчість, ремесло і мистецтво, технічна і наукова діяльність історично і соціокультурно тісно взаємообумовлені, вони випливають одна з іншої, одна одну доповнюють, у великому цілісному творчому синтезі.
Історії ці дуже повчальні. Справді, журналіст – не слідчий, але він мусить бути пильним, якщо дорожить власним авторитетом, добрим ім’ям і честю своєї газети.
Робота в газеті, говорив один із засновників української радянської журналістики Юрій Яновський, виробляє «велике почуття відповідальності перед читачем: факти повинні бути перевірені, приведені до належного політичного звучання, діалоги – достовірні».
Працівники редакцій особливу увагу приділяють пошукам джерел правдивої, об'єктивної інформації. Вишукують для цього і відповідні форми роботи. До співробітництва в газетах та журналах залучають авторитетних спеціалістів, а на великих підприємствах, будовах, в учбових закладах створюють на громадських засадах кореспондентські пункти. Часто на газетних сторінках, припустимо, обласних видань вміщуються матеріали, підготовлені працівниками редакцій районних та міських газет тощо.
Список використаної літератури
1. Вайшенберг З. Повинна журналістика: Навчальний посібник / За загал, ред. В.Ф.Іванова. –К.: Академія Української преси, 2004. – 262с.
2. Михайлин І.Л. Основи журналістики. Підручник. –К.: ЦУП, 2002.
3. Москаленко А. Теорія журналістики. Навчальний посібник. –К.: „Експрес–об'ява". 1998. – 336с.
4. Техніка репортажу. Практичні поради журналістам. –К.: Інститут масової інформації (Київ), Центр підготовки й вдосконалення журналістів (Париж), 2000. – 60с.
5. Чекмишев О.В. Основи професіональної комунікації. Теорія і практика новинної журналістки. – К.: ВПЦ „Київський університет", 2004. – 129с.
6. Василенко М.К. Функціонування групи інформаційних жанрів пресової журналістики в сучасних соціально-економічних умовах. Наукові записки Інституту журналістики. Том 9. жовтень-грудень 2002. Київ.
7. Капелюшний А.О. Практичний посібник-довідник журналіста. – Львів: ПАІС, 2004. – 576с.
8. Нерух О.О. Першооснови журналістської творчості. Навчальний посібник для студентів філологічного факультету, спеціальність „журналістика". – Харків: „Світ дитинства", 2000. – 106с.
9. Мельник Г.С., Тепляшина А.Н. Основы творческой деятельности журналиста. –Санкт-Петербург.: ЗАО „Питер", 2004.–271с.
10. . Миронченко В.Я. Основи інформаційного радіомовлення. – К.:ІЗМН. 1996.– 440с.
11. Різун В.В., Трачук Т.А. Нарис з історії та теорії українського журналістикознавства: Монографія / Київ. над. Ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2005. – 232с.
12. Різун В.В. Основи журналістики у відповідях та заувагах / Київський національний університет ім. Тараса Шевченко. – К., 2004. – 80с.
13. Уроки журналістики і життя. Книга роздумів, спостережень, спогадів випускників одного курсу – Київ: Ват „Видавництво „Київська правда", 2002.
14. Ширченко Я.І. Кодекс професійної етики українського журналіста – основа правової діяльності мас–медіа. // Українське журналістикознавство. – Київ. 2003. – Вип. 4. – С.37-41.
15. Фихтелиус Эрик. Десять заповедей журналистики. – Вернамо, Швеция: SverigesUtbildningsradioAB, 1999. – 155с.