№ 145. Оренда (майновий найм). Безоплатне користування майном.
Оренда – це оплатне користування майном юрид. особою (підприємцем) з метою здійснення підприємницької діяльності. Предмет: цілісні майнові комплекси; окремі структурні підрозділи, філії, виробничі одиниці; будинки, спорудження й інші предм. нерухомості; інше індивідуально визначене майно.
Орендодавець: фонд держ майна у відношенні цілісних майнових комплексів державного призначення; уповноважені верховною радою республіки Крим і інші місцеві органи у відношенні підприємств комунального значення; держ. підприємства у відношенні структурних підрозділів – цехів; держ. підприємства у відношенні індивідуально визначеного чи окремого майна. Орендар: юридичні особи; фізичні (підприємці). Порядок: бажаючі особи подають заява власнику підприємства, що у 15-денний термін повинний розглянути цю заяву і дати відповідну відповідь. Істотні умови (Форма договору затверджується фондом держ майна): предмет договору; вартість (балансова) предмета договору; права та обов'язки сторін; орендна плата; ризик випадкової загибелі; зведення про страхування орендованого майна. Права й обов'язки. Орендодавець: передати майно; не перешкоджати його цільовому використанню, робити капітальний ремонт. Орендар: виконувати строго по призначенню; не допускати навмисного погіршення майна; робити поточний ремонт; робить вчасно оплати; передати в цілісності майно після закінчення оренди. Припинення договору оренди: витікання терміну договору; приватизація об'єкта оренди; загибель об'єкта оренди; викуп; визнання орендаря у встановленому законом порядку банкрутством.
№ 146. Дострокове виконання зобов'язань.
Боржник вправі виконати зобов'язання до строку, якщо інше не випливає із закону, договору або змісту зобов'язання. Дострокове виконання зобов'язань між державними, кооперативними та іншими громадськими організаціями допускається у випадках, якщо це передбачено законом або договором, а також за згодою кредитора.
№ 147. Правоздатність іноземних юридичних осіб на території України.
Іноземні юридичні особи та різноманітні організації можуть без особливого дозволу укладати в Україні угоди по зовнішній торгівлі та пов’язаних з нею розрахунках, страховим та іншим операціям з вітчизняними зовнішньоторговельними об’єднаннями та іншими організаціями, які мають право укладати такі угоди. Цивільна правоздатність іноземних підприємств та організацій при укладанні угод по зовнішній торгівлі та по пов’язаних з ними розрахункових та інших операціях визначається законами держави, в якій розміщені організації та підприємства. На сьогоднішній час з’явилися нові положення щодо зовнішньоекономічної діяльності, які в першу чергу закріплюють принцип зовнішньоекономічного підприємництва, а саме: вільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки всіх суб’єктів, в тому числі і іноземних; здійснювати економічну діяльність в будь-яких формах, не заборонених законом; дотримуватись порядку такої діяльності; рівність всіх суб’єктів перед законом. В ЦК ст. 567 закріплюється принцип, згідно якому, в договорах, укладених між Україною та іншою державою, обсяг дієздатності юридичної особи визначається законодавством країни, в якій ця особа створена.
№148. Суб'єкти, місце та строк виконання зобов'язань.
Суб’єктами в зобов’язанні виступають його учасники. Кредитор – особа, яка має право вимагати або виконання певної дії або утриматися від вчинення певних дій. Боржник – повинен вчинити певні дії або утриматися від них. В окремих зобов’язаннях 1 сторона виключно кредитор, інша – виключно боржник (позика, дарування). Але у більшості зобов’язань кожна зі сторін одночасно є і кредитором і боржником. Строки виконання зобов’язань можуть бути визначені законом, договором, настанням певної події або витребуванням. Якщо строк виконання визначений витребуванням, то боржнику надається 7-денний строк для його виконання. Такий строк не надається, якщо негайне виконання передбачене законом, договором чи випливає зі змісту зобов’язання.
Для належного виконання суттєве значення має місце виконання зобов’язання, яке визначається в договорі, випливає зі змісту зобов’язання або передбачене в законі. Якщо немає можливості установити місце виконання, то застосовуються загальні правила, встановлені в законі. Зобов’язання повинно бути виконане: 1) по зобов’язанням по передачі будівлі – за місцем її знаходження; 2) по грошовим зобов’язанням – за місцем знаходження кредитора в момент виникнення зобов’язання, а якщо кредитор змінив місце проживання і повідомив про це боржника – то за новим місцем проживання кредитора з віднесенням на його рахунок усіх витрат, пов’язаних зі зміною місця виконання; 3) в інших випадках – за місцем проживання боржника.
№ 149. Дарування.
Договір дарування – угода сторін, у силу якого одна сторона (дарувальник) передає у власність іншій стороні ( що обдаровується) визначене майно. Схожість з договором купівлі-продажу: майно переходить у власність. Відмінність: предметом договору дарування може бути тільки майно; безоплатний, двусторонній і реальний. Обов'язки дарувальника: дарувальник зобов'язується передати обговорене в договорі майно відповідного якості; дарувальник повинний подарувати ту річ, що надалі не обтяжить і не заподіє шкоду його здоров'ю. Сторони договору дарування: громадяни. Річ можливо подарувати в наступних ситуаціях: - modus (коли договір дарування відбувається на користь юридичної особи й у договорі дарування передбачається умови по використанню предмета дарування (безкоштовні виставки, екскурсії) - пожертвування перерахування визначених коштів у які-небудь фонди.
№ 150. Цивільна правоздатність та дієздатність іноземних громадян та осіб без громадянства на території України.
Іноземцями в Україні визнаються іноземні громадяни – особи, що належать до громадянства іноземної держави і не є громадянами України. Положення іноземців в Україні визначається Конституцією, ЗУ “Про правовий статус іноземців”, іноземці мають ті ж права і свободи і виконують ті ж обов’язки, що й громадяни України, якщо інше не передбачено ЗУ чи міжнародними договорами. Так, іноземці можуть мати у власності будь-яке майно; отримувати і передавати його у спадок та мають широке коло особистих прав. Тобто іноземці мають рівну цивільну правоздатність з громадянами України. Особами без громадянства вважаються особи, що проживають на території України, не належать до громадян України та не мають доказів своєї приналежності до громадянства іноземної держави. Такі особи також мають такі ж права і обов’язки, що і громадяни України.Цивільна дієздатність іноземців визначається законом тієї держави, громадянином якої він є, а цивільна дієздатність осіб без громадянства – за законом держави, в якій він постійно проживає. Цивільна дієздатність іноземців і осіб без громадянства у відношенні угод, що здійснюються в Україні та по зобов’язанням, що виникають з спричинення шкоди в Україні, визначаються законом України. Іноземці та особи без громадянства на території України можуть бути визнаними обмежено- або недієздатними згідно з законами України.
№ 151. Особисті немайнові блага як об'єкти цивільних прав.
Це ті блага, які не мають грошової чи будь-якої іншої майнової оцінки. Вони зв'язані з особою людини, не можуть передаватися, бути відчуженими. Відповідно до Конституції України особистими немайновими благами фізичної особи є життя, здоров'я, тілесна недоторканість, сім'я, гідність, честь, таємниця особистого життя, недоторкання помешкання, свобода розвитку творчості, авторства, а також а блага, які охороняються законом. Організації теж мають немайнові блага: честь, гідність, найменування юридичної особи, товарний знак, права авторства. На відміну від громадян немайнові блага юридичних осіб можуть припинятися (наприклад, зміна назви при реорганізації), а також відкриватися (наприклад, шляхом видачі ліцензії на товарний знак).
№ 152. Угоди, при укладенні яких мали місце "пороки волі" учасників цих угод.
Угода, укладена внаслідок обману, насильства погрози, злочинної угоди представника однієї сторони з іншою стороною, а також угода, що громадянин був змушений учинити на вкрай невигідних для себе умовах у наслідок збігу важких обставин, може бути визнана недійсною по позову потерпілого або по позову державної чи громадської організації (заперечні угоди).
Якщо угода визнана недійсної по одному з зазначених основ, то потерпілому повертається іншою стороною отримане по угоді, а при неможливості повернення отриманого в натурі - його вартість у грошах. Майно, отримане по угоді потерпілим від іншої сторони, звертається в доход держави, при неможливості стягнення в натурі - стягується вартість. Крім того, потерпілому відшкодовуються іншою стороною понесені ними витрати, втрату чи ушкодження його майна. Юридичні наслідки - одностороняя реституція, відновлення однієї сторони в первісне положення; винна сторона на одержання майна назад права не має, воно стягується в доход держави так само як і майно яке вона зобов'язалася передати по угоді.