- заміни на аналогічний товар належної якості;
- розірвання договору та відшкодування збитків, які він зазнав.
Задача № 2.
В середині вересня 1997 року Єрмаков купив в універмазі
кольоровий телевізор “Samsung”. На початку жовтня 1997 року з ладу вийшов кінескоп. Єрмаков вимагав замінити телевізор. Універмаг замінив телевізор Єрмакову, але через неділю телевізор загорівся і згідно з висновком експертизи причиною пожару були виробничі недоліки телевізора, в зв’язку з тим, що завод при виготовленні телевізора порушив технологію. Єрмаков звернувся з позовом до суду і вимагав відшкодування збитків: вартість телевізора "Samsung”, вартість меблів, які згоріли.
Як суд повинен вирішити цю справу?
Керуючись п. 1, 3 ст. 10 Закону України “Про захист прав споживачів” суд повинен винести рішення про задоволення позовних вимог Єрмакова у повному обсязі (п. 1 - шкода, заподіяна життю, здоров’ю або майну споживача товарами, що містять конструктивні, виробничі або інші недоліки, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, якщо законом не передбачено більш високої міри відповідальності; п. 3 - відповідальність перед споживачами за шкоду, передбачену в п. 1 несе сторона, що її заподіяла).
Задача № 3.
Колектив заводу “Іскра”, який приватизується на зборах колективу, де були присутні 40 % працівників заводу, створив господарське товариство і подав заяву з іншими покупцями про приватизацію цього заводу.
Регіональний фонд державного майна відмовив цьому господарському товаристві в участі в конкурсі при приватизації заводу “Іскра” на основі, що це господарське товариство створене колективом не є законним продавцем.
Господарське товариство звернулося до суду. Як потрібно вирішити цю справу? Напишіть порядок приватизації державного майна.
На підставі п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств” від 19 лютого 1997 року № 89/97 - ВР суд повинен винести рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Згідно цього закону, для спільної участі в приватизації громадяни можуть створювати господарські товариства, в тому числі із членів трудового колективу. Господарське товариство членів трудового колективу підприємства, що приватизується, засновується на підставі рішення загальних зборів, у яких брало участь більше 50 % працівників підприємства або їх уповноважених представників, а як вбачається з умови задачі – присутні були 40 % працівників заводу. Тобто рішення Регіонального відділення Фонду Державного майна є правомірним, тому що таке господарське товариство не може бути законним покупцем і не має приоритетного права на придбання заводу.
Ст. 11 вищезгаданого Закону визначає, що порядок приватизації державного майна передбачає:
- опублікування списку об’єктів, які підлягають приватизації, у виданнях державних органів приватизації, місцевій пресі;
- прийняття рішення про приватизацію об’єкта на підставі поданої заяви або виходячи із завдань Державної програми приватизації та створення комісії з приватизації;
- опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об’єкта;
- проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства, що приватизується (за винятком об’єктів малої приватизації);
- затвердження плану приватизації або плану розміщення акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, та їх реалізацію.
Список використаної літератури:
1. Зобов’язальне право: теорія і практика. Навч. Посібн. Для студентів юрид. Вузів і фак. ун – ів / О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова, В. В. Луць та інші; За ред. О. В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 912 с.;
2. О. А. Підопригора, Д. В. Боброва: Цивільне право. Ч. 2. – К.: 1996;
3. Цивільний кодекс Української РСР. Цивільний процесуальний кодекс України // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1999. № 1. – 264 с.;
4. Гражданский кодекс Украинской ССР: Научно – практ. коммент. Пер. с укр. / И. Г. Агапов, М. И. Бару, И. А. Беленчук и др. – К.: Политиздат Украины, 1981. – 639 с.;
5. Международная купля – продажа. Сборник международно – правовых документов. – Ер.; Изд. «Мхитар Гош», 1997. – 240 с.;
6. Феонова Л. А. доцент, кандидат юридических наук. Внешнеэкономические контракты. Сборник договоров, комментарии. Издание второе, дополненное и пересмотренное. М.: «Издательство ПРИОР», 1998. – 432 с.;
7. Розенберг М. Г. Контракт международной купли – продажи. Современная практика заключения. Разрешение споров. – М.: Международный центр финансово – экономического развития, 1996. – 656 с.;
8. Л. М. Іваненко. Цивільно – правові засоби захисту прав споживачів (покупців). Монографія: - К.: Юмана, 1998. – 224 с.;
9. Опришко В. Ф. Міжнародне економічне право: Підручник. – К.: Либідь, 1995. – 192 с.;
10. Фединяк Г. С. Міжнародне приватне право: Курс вибр. лекцій. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 432 с.;
11. Закон України “Про захист прав споживачів” від 12 травня 1991 року № 1023 – XII;
12. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 108 “Про Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення”;
13. Наказ Міністерства зовнішніх економічних зв”язків і торгівлі України від 27 травня 1996 року № 294 “Про затвердження Правил продажу непродовольчих товарів”;
14. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року “Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів”;
15. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” № 959 – XII від 16.04.1991 року (із змінами і доповненнями);
16. Наказ Міністерства зовнішніх економічних зв”язків і торгівлі України № 75 від 05.10.1995 року “Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)”;
17. “Порядок здійснення реєстрації зовнішньоекономічних договорів (контрактів) Міністерством зовнішніх економічних зв”язків України” Міністерства зовнішніх економічних зв”язків і торгівлі України № 210 від 18.11.1994 року;
18. Указ Президента України “Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів” від 4 жовтня 1994 року № 567/94;
19. Указ Президента України “Про заходи щодо вдосконалення кон”юктурно – цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності” від 10 лютого 1996 року № 124/96;
20. Указ Президента України “Про облік окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів) в Україні” від 7 листопада 1994 року № 659/94;
21. Закон України “Про товарну біржу” від 10 грудня 1991 року № 1956 – XII;
22. Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” від 18 червня 1991 року № 1201 – XII;
23. Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від 30 жовтня 1996 року;
24. Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 року № 1576 – XII;
25. Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 року № 15 – 93;
26. “Тимчасові Правила проведення валютних аукціонів Національного банку України” Правила Національного банку України № 7 – 94 від 03.03.1994 року;
27. Закон України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” № 2171 – XII від 6 березня 1992 року;
28. Постанова Кабінету Міністрів України від 27 березня 1995 року № 218 “Про затвердження Положення про порядок проведення сертифікатних аукціонів” (додається).
19 квітня 1999 року (Гудзенко М. О.)
[1]Зобов”язальне право: теорія і практика. Навч. Посібник для студентів юрид. вузів і фак. Ун – тів / О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова, В. В. Луць та інші; За ред. О. В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 308 стор..