- кредитно – фінансово установи – нерезиденти (а так само іноземні банки), які отримали індивідуальний дозвіл Національного банку України на право здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України;
- валютні біржі та валютні підрозділи товарних і фондових бірж, які одержали ліцензію Національного банку України на право торгівлі іноземною валютою.
Куплена і зарахована на спеціальний рахунок клієнта іноземна валюта має бути використана згідно з контрактом або відповідним документом протягом п’яти банківських днів.
У сучасних умовах діяльність фондового ринку України пов’язана з багатьма прогалинами в сучасному законодавстві. Тому договори, які укладаються на фондовому ринку мають дуже важливе значення.
Постановою Кабінету Міністрів № 218 від 27 березня 1995 року було затверджене “Положення про порядок проведення сертифікатних аукціонів”. Це Положення визначає порядок продажу акцій відкритих акціонерних товариств на сертифікатних аукціонах, а також загальні принципи та порядок взаємодії державних органів приватизації і центрів сертифікатних аукціонів, умови участі в них покупців, принципи визначення покупців – переможців, підсумків аукціонів та розрахунку аукціонної вартості акцій, порядок оформлення документів, що засвідчують право власності покупців на придбані акції. Під сертфікатним аукціоном розуміється спосіб продажу акцій відкритих акціонерних товариств за приватизаційні майнові сертфікати, компенсаційні сертифікати, житлові чеки через центри сертифікатних аукціонів.
Третього березня 1994 року Національний банк України затвердив Тимчасові Правила проведення валютних аукціонів Національного банку України № 7 – 94. Згідно з цими правилами купівля – продаж валютних коштів на Аукціоні здійснюється через банки – члени Української Міжбанківської Валютної біржі. Право на купівлю іноземної валюти на Аукціоні мають резиденти України (клієнти). Нерезиденти України можуть придбати валюту на Аукціоні з метою репатріації прибутку від іноземних інвестицій згідно з діючим законодавством. Для купівлі іноземної валюти на Аукціоні клієнт надає банку – учаснику аукціону заяву та доручає йому перерахувати визначену заявою суму гривневих коштів, необхідну для купівлі валюти на аукціоні, на кореспондентські рахунки банки – членів Української Міжбанківської Валютної біржі в Українській Міжбанківській Валютній біржі. Дані заяви розглядаються Аукціонним Комітетом. В ході аукціону банки – учасники через своїх брокерів можуть подавати заявки на зміни обсягів купівлі. Всі ці заявки направляються брокерами курсовому маклеру в письмовій формі. Всі заявки, що були подані банками – учасниками, зараховуються в операційному листку.
На початку аукціону курсовий маклер оголошує суми заявок на купівлю та продаж іноземної валюти, що відповідають курсу (за початковий курс іноземної валюти до грошової одиниці, що діє в Україні, приймається курс, зафіксований на попередньому аукціоні). В залежності від розмірів пропозиції курсовий маклер може знижувати або підвищувати курс іноземної валюти до грошової одиниці, що діє в Україні. Після завершення аукціону укладені на ньому угоди оформляються операційними листами та аукціонними свідоцтвами у 2 примірниках і підписуються Головою Аукціонного Комітету та брокером. Розрахунки учасників аукціону за укладеними угодами здійснюються на підставі аукціонних свідоцтв.
Банкам дозволяється стягати комісійну винагороду у розмірі не більше 1 % від суми операції купівлі – продажу валюти з продавця та 1 % з покупця.
Вся інформація про валютні операції учасників аукціону є банківською таємницею.
Законом України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” № 2171 – XII від 6 березня 1992 року передбачається можливість продажу об’єктів малої приватизації на аукціоні. Він, тобто продаж, полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.
Продаж об’єктів приватизації на аукціоні здійснюється за наявності не менш як двох покупців. Фонд державного майна України, Верховна рада Автономної Республіки Крим та місцеві Ради мають право встановлювати додаткові умови участі покупців в аукціоні, що не суперечать цілям і змісту вищевказаного Закону. Покупці, для того щоб зареєструватися як учасники аукціону, повинні сплатити встановлений органом приватизації реєстраційний внесок, розмір якого не може перевищувати розміру одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Також покупці повинні внести грошові кошти в розмірі 10 % початкової ціни продажу об’єкта (безготівкою).
Фізична або юридична особа, яка має бажання бути зареєстрованою як учасник аукціону повинна мати при собі:
- квитанцію про сплату реєстраційного внеску;
- документ, що посвідчує фізичну особу або представника юридичної особи, їх повноваження;
- документ про внесення грошових коштів у розмірі 10 % початкової ціни продажу об’єкта;
- декларацію про доходи, у разі придбання об’єкта приватизації за рахунок грошових коштів – для покупців – фізичних осіб;
- нотаріально посвідчені копії установчих документів – для покупців – юридичних осіб.
Відомості про учасників аукціону заносяться до книги
реєстрації окремо щодо кожного об’єкта реєстрації, який підлягає приватизації. Відомості про учасників аукціону не підлягають розголошенню до визначення остаточного переможця.
Кінцевий термін прийняття заяв на участь в аукціоні – три дні до початку аукціону. Інформація про остаточну ціну та переможця аукціону публікується у інформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі та інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, протягом 15 календарних днів після укладення договору купівлі – продажу.
Аукціон проводиться відповідним органом приватизації або уповноваженою ним особою (діє на підставі угоди з органом приватизації). Угода повинна передбачати:
- строки проведення аукціону;
- початкову ціну продажу об’єкта приватизації і порядок її зниження;
- розмір і порядок виплати винагороди;
- взаємні зобов’язання, умови розірвання угоди та майнову відповідальність сторін;
- інші умови на розсуд сторін.
Для участі в аукціоні покупці мають одержати квитки
учасників аукціону. Аукціон проводиться безпосередньо ведучим (ліцитатором). Під час аукціону ведеться протокол, до якого заноситься початкова ціна продажу об’єкта, пропозиції учасників аукціону, відомості про учасників аукціону, результат торгів (ціна продажу, відомості про фізичну або юридичну особу, яка одержала право на придбання об’єкта). Цей протокол підписується ліцитатором та покупцем (його представником), який одержав право на придбання об’єкту і у триденний термін надсилається відповідному органу приватизації та затверджується ним.
Продаж на аукціоні із застосуванням приватизаційних паперів здійснюється у порядку, передбаченому вищезгаданим Законом, з урахуванням таких особливостей:
- право участі мають тільки громадяни України, створені ними господарські товариства у порядку, передбаченому Фондом державного майна України, а так само фінансові посередники, що одержали відповідну ліцензію згідно з чинним законодавством;
- платіжними засобами є приватизаційні папери та грошові кошти;
- продажу підлягають тільки об’єкти, включені до відповідного переліку (ст. 7 Закону).
На вимогу будь – кого з учасників аукціону або органу
приватизації аукціон може бути припинено і об’єкт знімається з торгів, конкурсного відбору якщо у наявності є порушення чинного законодавства про приватизацію. Угоди, що укладені внаслідок проведення аукціону, можуть бути визнані судом недійсними якщо порушені приписи ст. 20 Закону.
Законодавством України передбачена можливість проведення ще багатьох видів аукціонів. Це можуть бути аукціони по продажу кредитів ( Постанова Національного банку України № 97 від 20.05.94 року “Про проведення закритих кредитних аукціонів з продажу кредитів Національним банком України”), по продажу квот на товари, експорт яких підлягає режиму квотування та ліцензування, аукціони по продажу заставленого майна тощо.
5. На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що договір купівлі – продажу має дуже важливе значення і є не лише юридичною підставою виникнення, зміни чи припинення цивільних прав і обов”язків. Треба сказати, що його призначення значно ширше. Він виконує важливу праворегулюючу, а також правозахисну функцію і це звичайно є визначальним моментом для характеристики призначення будь – якого договору, а в даному випадку договору купівлі – продажу.
Задача № 1.
Універмаг продав Ющенко піаніно з обов’язковою доставкою його на квартиру покупцеві: під час перевозки піаніно попало під сильний дощ і було пошкоджено. Покупець відмовився прийняти доставлене йому піаніно і вимагав повернути йому гроші, уплачені за піаніно або доставити йому друге якісне піаніно. Універмаг відмовив покупцеві в його вимозі, пояснюючи відмову тим, що Ющенко вибрав в магазині піаніно і заплатив за нього гроші, і тепер сам повинен нести відповідальність за порчу інструмента від випадкових причин.
Яке повинно бути рішення суду?
Дайте відповідь:
1. Коли виникає право власності у покупця при проданні речей з обов’язковою доставкою?
2. Чи мав право покупець відмовитись від прийняття піаніно і вимагати повернення йому грошей за піаніно чи доставки другого інструмента?
У даному випадку суд повинен винести рішення про стягнення
з відповідача (універмага) суми вартості піаніно на користь позивача (Ющенко).
Згідно ст. 128 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передачею визнається вручення речей набувачеві. А у відповідності з п. 25 Правил продажу непродовольчих товарів, затверджених Наказом Міністерства зовнішньоекономічних зв”язків і торгівлі України від 27 травня 1996 року № 294, господарюючий суб’єкт доставляє технічно складні та великогабаритні товари додому покупцю за окрему плату якщо вартість доставки не входить в ціну товарів. Доставлені покупцю додому товари приймаються ним згідно з даними, зазначеними в товарному чеку. Датою продажу вважаєтьсядень доставки товарів покупцю за наявності його підпису в супровідній документацій. Також законодавчо визначено, що господарюючий суб’єкт несе відповідальність перед покупцем за якість і некомплектність доставлених додому товарів. П. 29 вищезазначених Правил говорить, що при виявленні невідповідності умовам продажу (даним, зазначеним у товарному чеку), некомплектних або товарів неналежної якості, покупець має право відмовитися від приймання цих товарів. Необхідно визначити, хто несе риск випадкової загибелі речі. Так, відповідно до ст. 130 Цивільного кодексу України, риск випадкової загибелі або випадкового зіпсування відчужуваних речей переходить на набувача одночасно з виникненням у нього права власності, якщо інше не встановлено законом або договором. Споживач мав право відмовитись від прийняття піаніно і згідно ст. 14 п. 1 Закону України “Про захист прав споживачів” та ст. 234 Цивільного кодексу України споживач при виявленні недоліків чи фальсифікації товару має право за своїм вибором вимагати від продавцяабо виготівника: