а) шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб'єктам господарської діяльності;
б) шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним банком або групою банків. Кредитування здійснюється в залежності від потреби в кредиті;
в) шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції.
Головними ланками кредитної системи є банки та кредитні установи, що мають ліцензію НБУ, які одночасно виступають у ролі продавців і продавців наявних вільних коштів.
71.Порядок відкриття рахунків в банках
Відкриття рахунків здійснюється на умовах, викладених в Інструкції про порядок відкриття розрахункових, поточних та бюджетних рахунків в установах банків а також в договорі на відкриття та обслуговування банківського рахунку.
Договір на відкриття та обслуговування банківського рахунку складається за довільною формою і має містити реквізити сторін, номер та вид рахунків, умови відкриття та закриття рахунків, види послуг, що надаються банком, зобов'язання сторін, відповідальність за невиконання зобов'язань, інші положення за домовленністю сторін та умови, за яких договір може бути розірвано.
Розрахункові рахунки відкриваються підприємствам, що здійснюють виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання прибутку, володіють або наділені основними та оборотними коштами та мають самостійний баланс.
На цьому рахунку, на відміну від поточного, здійснюються операції комерційного характеру.
Можуть бути відкриті субрахунки для зарахування виручки та проведення розрахунків за місцем знаходження підрозділів.
Поточні рахунки відкриваються організаціям та установам: структурним підрозділам підприємств, розташованим не за їх місцезнаходженням; установам та організаціям, що перебувають на державному бюджеті, керівники яких не є самостійними розпорядниками коштів, або на ім'я цих керівників; постійним уповноваженим різних громадських фондів; підприємствам, що приїхали на гастролі і т.і
Бюджетні рахунки відкриваються підприємствам, організаціям, установам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджету для цільового їх використання.
Зазначені вище рахунки для зберігання коштів і здійснення всіх видів розрахунків, кредитних та касових операцій відкриваються в установі банку за місцем реєстрації підприємства або у будь-якому банку України за згодою сторін.
Кожне підприємство може мати тільки один розрахунковий або поточний рахунок. Якщо підприємство має в установах банків депозитні рахунки, то кошти на такі рахунки перераховуються з розрахункового, поточного рахунку підприємства і після закінчення строку зберігання повертаються на цей же розрахунковий, поточний рахунок.
Для відкриття рахунків підприємства подають установам банків такі документи:
а) заяву на відкриття рахунку встановленого зразка, підписану керівником та головним бухгалтером власника рахунку;
б) копію свідоцтва про державну реєстрацію, засвідчену нотаріально чи органом, який видав свідоцтво про державну реєстрацію;
в) копію рішення про створення, реорганізацію підприємства того органу, якому надане таке право чинним законодавством, засвідчену нотаріально чи органом, який видав таке рішення;
г) один з примірників належним чином затвердженого статуту (положення) або його копію, засвідчену нотаріально;
д) картку із зразками підписів та відбитком печатки встановленого зразка. Право першого підпису належить керівникові підприємства, якому відкривається рахунок, а також службовим особам, уповноваженим керівником. Право другого підпису належить головному бухгалтеру та уповноваженим ним особам.
Для окремих видів підприємств законодавством передбачено подання додаткових документів (наприклад, для орендного — нотаріально засвідченої копії договору оренди); інші підприємства звільнені від подання певних документів (так, статут не подається повним та командитним товариством, фермерським господарством, бюджетними установами та організаціями).
Рахунок відкривається з письмового дозволу керівника установи банку на заяві про відкриття рахунку.
Юридичні особи-нерезиденти, які здійснюють інвестиції в Україні, можуть відкривати рахунки в її валюті в уповноважених банках.
До таких рахунків відносяться:
а) поточні рахунки і вклади з вільним режимом використання
б) поточні рахунки і вклади для зарахування прибутків і доходів від діяльності спільних підприємств та підприємством із 100% іноземним капіталомУ разі переоформлення рахунку у зв'язку з реорганізацією підприємства подаються такі ж документи, що і при створенніпідприємства.
Розрахункові тапоточні рахунки закриваються в установах банку:
а) на підставі заяви власника рахунку;
б) на підставі рішення органу, на який відповідно до законодавства покладено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства;
в) на підставі відповідного рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства чи визнання його банкрутом;
г) з інших підстав, передбачених чинним законодавством України чи договором між установою банку та власником рахунку.
Договір на відкриття та обслуговування банківського рахунку може бути розірвано за погодженням сторін. Протягом 10 днів з дати розірвання договору банк закриває рахунок, а залишок коштів, що знаходиться на рахунку, перераховує на інший рахунок за дорученням клієнта. Установа банку повідомляє податкову інспекцію за місцем реєстрації власника рахунку про закриття рахунку в 3-денний строк.
Законодавством України встановлено спеціальний порядок відкриття валютних рахунків.
72. Порядок та форми розрахунків у господарських відносинах За загальним правилом на території України всі юридичні особи усіх форм власності, а також фізичні особи-громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які є суб'єктами, підприємницької діяльності, здійснюють між собою розрахунки у безготівковому та готівковому порядку через установи банків відповідно до правил здійснення розрахункових та касових операцій, затверджуваних Національним банком України. Сфера застосування готівкового обігу досить обмежена і визначається спеціальними нормами, порушення яких тягне майнову відповідальність.
Переважна ж більшість розрахунків між суб'єктами господарського права здійснюється у безготівковому порядку у встановлених законодавством формах.
Комерційний банк укладає договір з клієнтом на розрахунково-касове обслуговування, яке включає комплекс взаємних платіжних зобов'язань банку і клієнта щодо користування коштами і банківськими послугами, а саме:
а) користування банком тимчасово вільними коштами клієнта;
б) здійснення розрахункових операцій;
в) касове обслуговування;
г) транспортне обслуговування перевезень готівки. Безготівкові розрахунки між суб'єктами господарювання здійснюються відповідно до Положення про безготівкові розрахунки в господарському обороті України та інших нормативних актів. Безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формах:
— платіжних доручень;
— платіжних вимог-доручень;
— платіжних вимог;
— чеків;
— акредитивів;
— векселів.
Положенням встановлено, що документи, які подаються клієнтами в банк на перерахування чи отримання коштів, повинні мати такі реквізити:
а) назва, номер розрахункового документа;
б) число, місяць, рік його виписки;
в) чітко визначене повне або скорочене найменування платника;
г) чітко визначені найменування, місцезнаходження, номер (код) банку платника і одержувача;
дї суму платежу цифрами та прописом;
е) підставу для перерахування чи отримання коштів;
є) підписи платників, яким за статутом надано право на ці підписи, на першому примірнику та відбиток печатки.
Платіжне доручення — це бланк встановленої форми, який підприємство подає у банк, який його обслуговує, для перерахування визначеної суми зі свого рахунку.
Банки приймають до виконання доручення протягом десяти календарних днів з дати його заповнення і тільки в сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку або за рахунок кредиту. Виключення з цього правила становлять доручення на перерахування коштів у доходи бюджетів і на відрахування платежів податкового характеру державних цільових фондів, включаючи відрахування на утримання доріг, які приймаються банками незалежно від наявності коштів на рахунку клієнта.
Платіжна вимога-доручення — це комбінований документ, який складається з двох частин:
— верхня — вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) оплатити вартість поставленої йому за договором продукції, виконаних робіт, наданих послуг;
— нижня — доручення платника своєму банкові про перерахування з його рахунку суми, проставленої у графі “сума до оплати” цифрами та прописом.
Платіжна вимога-доручення заповнюється постачальником і надсилається безпосередньо покупцеві.
Платіжну вимогу-доручення банк приймає до оплати в сумі яка може бути оплачена за наявними коштами на рахунку платника або за рахунок кредиту.
Платіжна вимога — це документ, що містить вимогу підприємства, установи, організації на безакцентне списання (безспірне стягнення) грошових коштів у випадках, встановлених законодавством.
Також підлягають безакцептному списанню суми кредиторської заборгованості за енергоносії та погашення кредитів, одержаних на їх оплату, та деякі інші суми у випадках, передбачених законодавством.
Чек є письмовим розпорядженням чекодавця банкові, який веде його рахунок, оплатити чекодержателю вказану у чеку суму коштів.