Для джерел фінансового права характерна поширеність підзаконних нормативно-правових актів. Продовжують діяти правові акти СРСР у частині, що не суперечить Конституції України та законам України до прийняття аналогічних документів державними органами України (згідно з положенням Закону України "Про правонаступництво"). Також діють міжнародні акти, ратифіковані Верховною Радою України.
Для фінансового права характерна ще одна особливість джерел, а саме: актів, які б містили суто фінансово-правові норми досить мало ("джерел у чистому вигляді"), в основному зустрічаються нормативно-правові акти комплексного характеру, які поряд з нормами фінансового права містять норми й інших галузей права.
4. Наука фінансового права.
Фінансове право розглядають як галузь права, як галузь законодавства і як науку. Наука фінансового права - внутрішня цілісна система узагальнених знань про фінансове право і фінансову діяльність держави і закономірності розвитку цих знань. Предмет науки фінансового права - система знань у формі наукових досліджень, фінансово-правових понять і категорій.
Особливості: це суспільнознавча наука; це юридична наука; це наука публічного права. Її функції: аналітична; критична; конструктивна; прогнозуюча.
Науковці фінансисти: Ю.А.Ровинський, М.А.Гурвич, С.Д.Ципкін, Л.В .Воронова, Н.І.Хімічева, І.В.Март'янов, М.І.Піскотін, О.М.Горбунова, Н.А. Куракова, Д.А.Бекерська, Є.О.Алісов, М.П.Кучерявенко, Л.А.Савченко, С.Т.Кадькаленко, П.С.Пацюрківський тощо.
Фінансова діяльність. Фінансова політика держави.
Фінансова діяльність держави - процес збирання, розподілу, перерозподілу та використання централізованих та децентралізованих грошових фондів, що забезпечують виконання функцій держави.
Централізовані державні кошти - грошові фонди, які потрапляють у розпорядження держави, за рахунок яких фінансуються капітальне будівництво, реконструювання невиробничої сфери, оборонний сектор, управління, правоохоронні органи тощо.
Децентралізовані державні фонди - фонди грошей підприємств, установ, організацій усіх форм власності, утворені за рахунок власних прибутків. Сукупність централізованих і децентралізованих грошових фондів -фінансові ресурси.
Об'єктом фінансової діяльності є відносини, що регулюють рух державних грошових фондів на всіх стадіях їхнього обігу (формування, розподіл, використання). У вузькому змісті слова йдеться про рух грошей, які утворюють державні фонди. Суб'єктний склад відносин, що регулюють фінансову діяльність, досить традиційний і визначений (держава, територіальні громади, юридичні та фізичні особи). Однак, слід відзначити особливість ролі держави. її ролі й місцю в цих умовах притаманна подвійність: з одного боку, держава виступає як суб'єкт, що хазяює, має статус власника коштів і організатора господарської діяльності; з іншого боку, держава виступає носієм влади, яку реалізує в сфері фінансової діяльності.
Зміст фінансової діяльності розкрито на окремих стадіях, якими й визначено особливості її здійснення:
1. На стадії формування централізованих і децентралізованих фондів створюють бюджетні фонди (Державного бюджету України й місцевих бюджетів), децентралізовані фонди.
2. На стадії розподілу коштів. У цьому випадку потрібно звернути увагу на три рівні здійснення фінансової діяльності в умовах цієї стадії: а) на рівні формування грошових фондів, що відбувається, наприклад, під час надходження коштів у бюджети (податок з доходів фізичних осіб, наприклад, поділяють під час сплати на три частини, що надходять до місцевих бюджетів різних видів); б) власне розподіл охоплює рух коштів, уже закріплених за окремими бюджетами, на фінансування державних завдань і функцій; в) перерозподіл, який здійснюють через механізми непрямих податків, мита, трансферних платежів.
3. На стадії використання державних коштів фінансову діяльність розподіляють за різними напрямами (галузями, регіонами тощо).
4. Завершальною стадією є контроль за рухом грошових фондів. Йому притаманна певна своєрідність. Якщо перші три стадії руху грошових фондів і, відповідно, фінансової діяльності послідовно випливають одна за одною й закінчення однієї припускає початок наступної стадії, то контроль різниться певною подвійністю: а) з одного боку, він має наскрізний характер і його здійснюють на кожній стадії руху коштів; б) з іншого боку, він виступає як підсумковий етап у русі грошових ресурсів, що поєднує підсумково-звітні дії.
Принципи фінансової діяльності держави: публічний характер діяльності; розподіл функцій фінансової діяльності між органами законодавчої та виконавчої влади; пріоритет у фінансовій діяльності органів представницької влади; пріоритет публічних видатків над прибутками; здорові фінанси; фінансова безпека держави; єдність фінансової діяльності і грошової системи держави; міжгалузевий характер діяльності; самостійність у визначених державою межах фінансової діяльності місцевого самоврядування; соціальна спрямованність діяльності; плановість; гласність тощо.
Методи фінансової діяльності - 1) методи формування грошових фондів: метод мобілізації коштів обов'язкового характеру; метод добровільної мобілізації грошових коштів; 2) методи розподілу грошових коштів: метод фінансування: бюджетного; відомчого; позабюджетного; 3) методи використання грошових фондів: метод встановлення цільового призначення державних фондів грошей; метод встановлення порядку використання коштів; метод встановлення порядку і нормативів розподілу прибутку державних суб' єктів; метод встановлення лімітів використання грошей; метод планування; метод фінансового контролю тощо.
Здійснюється фінансова діяльність держави за допомогою фінансової системи - сукупність різних ланок відносин, врегульованих фінансово правовими нормами, за допомогою яких держава здійснює фінансову діяльність. Елементи фінансової системи держави: загальнодержавні централізовані фонди (Державний бюджет); фінанси державного соціального страхування (Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування України); децентралізовані фонди; місцеві бюджети; державний та інші види кредиту; страхування.
Здійснюється фінансова діяльність держави за допомогою заходів, які у сукупності утворюють фінансову політику держави. Здійснюють фінансову діяльність держави: Верховна Рада України; Президент України; Кабінет Міністрів України; Міністерство фінансів України; НБУ; Державне казначейство України; Рахункова палата Верховної Ради України; місцеві органи самоврядування й місцеві органи виконавчої влади; Державна податкова адміністрація України тощо.
Здійснюють фінансову діяльність держави: 1. Верховна Рада України. Державну політику в фінансовій сфері здійснює Верховна Рада України, що затверджує загальнодержавні програми, Державний бюджет і внесення змін до нього, здійснює контроль за використанням Державного бюджету України, приймає рішення щодо звіту про його виконання. Виключно законами України регулюють найважливіші питання в фінансовій сфері.
2. Президент України має певні повноваження стосовно фінансової сфери: призначення міністра фінансів; подання на затвердження до Верховної Ради кандидатур Голови Національного банку України.
3. Кабінет Міністрів України, який забезпечує: проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; розробку проекту Закону про Державний бюджет України; виконання затвердженого Державного бюджету України; надання звіту про виконання Державного бюджету України.
4. Міністерство фінансів України, яке здійснює оперативне управління через систему спеціалізованих органів.
5. НБУ здійснює контроль за проведенням грошово-кредитної політик.
6. Державне казначейство України, яке забезпечує організацію виконання Державного бюджету України, здійснює контроль за його виконанням і регулювання відносин між Державним бюджетом України та позабюджетними фондами, формує короткострокові прогнози обсягів державних фінансових ресурсів і надання інформації Верховній Раді та Президенту України.
7. Рахункова палата Верховної Ради України - орган державного фінансово-економічного контролю, створений Верховною Радою України. Рахункова палата забезпечує єдину систему контролю за виконанням Державного бюджету України й використанням позабюджетних фондів.
8. місцеві органи самоврядування й місцеві органи виконавчої
влади.
9. Державна податкова адміністрація України тощо. Здійснюється фінансова діяльність переважно у правових формах, які
доповнюються неправовими.
5. Фінансово-правові норми: поняття, структура, види. Фінансово-правові норми - це встановлені державою, загальнообов'язкові приписи щодо мобілізації, розподілу, перерозподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів, виражені у категоричній формі та забезпечені примусовою силою держави у разі недодержання.
Структура фінансово-правової норми традиційна, тобто гіпотеза , диспозиція і санкція.
Гіпотеза - частина норми, яка вказує на умови за яких виникають у суб' єктів фінансових правовідносин права та обов' язки (якщо має декілька джерел доходу).
Диспозиція_- основна частина норми, яка вказує на модель поведінки суб'єктів фінансових правовідносин (подання декларації, сплата податку).
Санкція - частина норми, яка вказує на негативні наслідки у разі порушення фінансово-правових приписів (застосування фінансових санкцій тощо).
Види фінансово-правових норм:
- за характером припису:
- зобов'язуючі - що передбачають обов'язок виконати певні дії у сфері фінансової діяльності (подання декларації про доход, сплата податку тощо);
- забороняючі - що передбачають утриматися від здійснення певних дій у фінансовій сфері (заборона проведеня касових операцій без видачі чеку тощо);