336
Л. К. Воронова
сфері регулювання ринків фінансових послуг покладено нормативно-правове регулювання з таких питань:
— розробка нормативно-правових актів з питань страхової діяльності, що віднесені до компетенції Уповноваженого
органу;
— узагальнення практики страхової та посередницької діяльності, розробка пропозицій шодо розвитку і вдосконалення законодавства України в сфері страхової діяльності;
— прийняття в рамках своєї компетенції нормативно-правових актів з питань страхування та перестрахування. Уповноважений орган визначає:
.,— характеристику та класифікаційні ознаки видів добровіль- і ного страхування; .
. — порядок реєстрації страхових та перестрахових брокерів;
— випадки необхідності відповідних сертифікатів у учасників
страхувальника; , — керівну особу, без згоди якої не може здійснюватися фінансове, господарське та кадрове управління страховиком, що ' знаходиться в стані примусової санації. -, Також Державна комісія встановлює та проводить: л — за згодою з Національним банком України порядок, умови видачі та розміри кредитів, котрі надаються страхувальни-# кам по страхуванню життя, й порядок формування резервів щ страховиків по страхуванню життя для покриття можливих
%-> витрат;
— перелік видів посередницької діяльності страхових та пере-
% страхових брокерів;
; — порядок та умови персоніфікованого обліку договорів стра-г хування життя страховиками, котрі здійснюють страхуван-
■, * ня життя;
, — методику формування та ведення обліку технічних резервів по видам страхування іншим, ніж страхування життя;
— методику формування резервів по страхуванню життя, об'єми страхових зобов'язань залежно від виду договору страхування життя та мінімальні строки дії таких договорів;
— форму поквартальної фінансової звітності та інших звітних
даних страховика;
— форму річного балансу та порядок його публікації;
— правила формування, обліку та розміщення страхових резервів та показників звітності; /,,_ЧІ. .,
Фінансове право України
337
— заборону на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов'язань без дозволу Уповноваженого органу;
-*•• обов'язковий для виконання графік здійснення розрахунків
Ф зі страхувальниками;
-а- ведення єдиного державного реєстру страховиків, страхо-
І^ вих та перестрахових брокерів;
■4- видачу свідоцтв про включення страхових та перестрахових
4> брокерів в державний реєстр і проведення перевірки щодо
"т дотримання ними законодавства про посередницьку дїяль-
Д! ність в страхуванні та перестрахуванні та достовірності їх
;' звітності;
4- реєстрацію правил добровільного страхування, на котрі ви-
?' дається ліцензія;
4- реєстрацію змін чи доповнень до правил добровільного стра-|' хування у випадках, коли страховик вводить нові правила -" страхування чи вносить до них зміни та доповнення.
Уповноважений орган здійснює:
— ліцензування страхової діяльності;
— контрольно-наглядову функцію, а саме:
— проведення перевірок відносно правильності застосування страховиками, об'єднаннями страховиків та страховими посередниками законодавства про страхування;
— контроль за платоспроможністю страховиків стосовно взятих ними зобов'язань перед страхувальниками.
Уповноважений орган має право:
— одержувати в установленому порядку від страховиків звітність про страхову діяльність, інформацію про їхнє фінансове становище та необхідні пояснення щодо звітних даних, а від підприємств, установ (у тому числі банків), організацій і громадян — інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань;
— проводити перевірку щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність І щодо достовірності їх звітності за показниками, що характеризують виконання договорів страхування, не частіше одного разу на рік призначати проведення за рахунок страховика додаткової обов'язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора;
338
Л. К. Воронова
— видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, а у разі їх невиконання — зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень або приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків);
— проводити тематичні перевірки діяльності страховика у випадках необхідності перевірки фактів, викладених у скаргах, заявах, зверненнях страхувальників, достовірності показників звітності, виконання вимог раніше наданих приписів, за дорученням правоохоронних органів або органів державної влади, зустрічні перевірки достовірності і правильності
; укладених договорів страхування та перестрахування та у разі надходження Інформації від страхувальників про порушення;
<— одержувати від страхових та перестрахових брокерів установлену звітність про їх діяльність та інформацію про укладені договори, а також необхідні пояснення щодо цих
даних; •— видавати приписи страховим посередникам про усунення виявлених порушень законодавства, а у разі їх невиконання приймати рішення про виключення страхового або перест-рахового брокера з державного реєстру страхових та перестрахових брокерів;
— одержувати в установленому порядку від аварійних комісарів інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань, у тому числі інформацію про обставини І причини настання страхового випадку та заподіяну шкоду;
— створювати комісії та робочі групи для проведення перевірок діяльності страховиків та страхових посередників;
-!— здійснювати контроль за достовірністю та повнотою інформації, що надається учасниками страхового ринку.
За вимогами Закону України "Про страхування" страховик створює гарантійний фонд. Законом вгоначені і джерела цього фонду: додатковий, резервний капітал та сума нерозподіленого
прибутку.
Для забезпечення виконання страховиками зобов'язань щодо окремих видів обов 'язкового страхування за Законом України "Про страхування" страховики можуть утворювати централізовані страхові резервні фонди і органи, які управлятимуть цими фондами. Положення про централізовані страхові резерв-
фінансове право України
339
ні фонди затверджує Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг.
Джерелами централізованих страхових резервних фондів можуть бути відрахування від надходжень страхових платежів, внески власних коштів страховика, а також доходи від розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів.
Страховики як суб'єкти фінансових правовідносин сплачують податки і збори та інші обов'язкові платежі до Державного бюджету України та внески до державних позабюджетних цільових фондів і придбавають цінні папери, які емітує держава.
Як платники податків страховики несуть відповідальність за додержання податкового законодавства і відповідають в разі його порушення.
Контрольні запитання
1. Дайте поняття страхування як економічної і правової категорії.
2. Якими галузями права регулюються страхові відносини?
3. Які види страхування здійснюються в Україні?
4. Поясніть сутність обов'язкового державного страхування.
5. Розкрийте повноваження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг в галузі страхування.
6. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі страхування.
Модуль 4
Правове регулювання
публічних державних і
муніципальних видатків
• Видатки, пов'язані з функціонуванням держави
• Класифікаця публічних видатків, видатків державного і місцевих бюджетів за бюджетною класифікацією, за суспільним призначенням
• Критерії розмежування видів видатків між державним і місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами
• Порядок кошторисно-бюджетного фінансування
Глава 16, ПРАВОВІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНИХ І МІСЦЕВИХ ВИДАТКІВ
§ 1. Поняття і види державних і місцевих видатків
Держава і органи місцевого самоврядування, як ми бачили, вивчаючи фінансово-правовий інститут публічних доходів держави, застосовують законодавство з метою якомога ретельної мобілізації коштів, яких потрібно все більше і більше. На функціонування держави потрібні дуже великі фінансові ресурси для покриття зростаючих видатків. Саме видатки примушують державу відшукувати доходні джерела. Однак об'єктивно існуючий закон випереджаючого зростання видатків над доходами держави, який відкрив німецький вчений Адольф Вагнер, примушує державу і органи місцевого самоврядування, які представляють публічний фінансовий інтерес, ретельно розподіляти одержані доходи з тим, щоб була змога покривати першочергові, пріоритетні видатки.
Усі видатки, які фінансуються на території держави, покриваються за рахунок чистого доходу суспільства. Але в державі, де існують різні форми власності, видатки покриваються з різних фондів коштів1. Публічні видатки, які пов'язані з виконанням функцій держави і органів місцевого самоврядування, фінансуються за рахунок бюджетних коштів та позабюджетних централізованих цільових коштів. Державні видатки покриваються прибутками, що залишаються у розпорядженні підприємств державної і муніципальної форми власності, за рахунок сум амортизації, що включається у собівартість продукції і скеровується на збільшення виробничих фондів. На фінансування видатків спрямовуються кредити банків, які беруть підприємства на виробничі потреби.
За свій рахунок фінансують потреби приватні підприємницькі структури на території держави. Таким чином, поняття