Смекни!
smekni.com

Фінансове право України, Воронова (стр. 46 из 98)

Ні державний, ні муніципальний орган не погрожує примусом суб'єктам, які добровільно не сплатили зборів. Цим суб'єктам не будуть надані відповідні послуги (ліцензії, дозволи тощо), але карати їх будуть не за те, що вони не одержали послугу, а за те, що діяли без дозволу, якщо вони все ж виконували дії, на які необхідно одержати дозвіл.

1Годмз П. М. Финансовое право. — М., 1978. — С. 364-365.

Фінансове право України 207

Збори це обов'язковий внесок, який справляється з юридичних і фізичних осіб за здійснення для них державними і муніципальними органами юридично значимих дій та надання різних дозволів.

Згідно з ч. II ст. 92 Конституції України, збори встановлюються тільки державою в односторонньому порядку у формі Закону, але сплачуються тільки після надання на прохання платників юридично значимих дій. Справляння збору пов'язано з необхідністю покрити витрати установи, яка надає юридично значимі дії (але не просто послуги — наприклад, переклад статті, документа), чи дозвіл на заняття якоюсь підприємницькою діяльністю.

Збори схожі з податками: законність; однобічний характер встановлення; обов'язковість; відчуження належних на праві власності платникам коштів.

Збір — це встановлений державою обов'язковий платіж, який вноситься Іншими (не державними і не муніципальними) власниками у формі відчуження належних їм коштів державним або муніципальним органам або їх посадовим особам за виконання юридично значимих дій.

Виходячи із сутності зборів, на наш погляд, до них можна віднести і державне мито. Деякі вчені вважають, що збори відрізняються від державного мита тим, що зараховуються на рахунок організації, яка справляла збір1, а державне мито зараховується в той бюджет (в основному у місцевий), який вказано в законі. Не заперечуючи в цілому, слід відмітити, що ті збори, в тому числі і державне мито і мито, що справляється митницями, йде на формування бюджетів різних рівнів, тобто, ті збори, які внесені в ст.ст. 14 та 15 Закону "Про систему оподаткування", зараховуються тільки в бюджети. Однак зборів є багато, деякі встановлюються державою і скеровуються на рахунки тих органів держави або місцевих органів, які надавали послуги, реєстрували, перевіряли тощо.

Усі фіскальні (обов'язкові) платежі, як форма відчуження приватної власності, забезпечені можливістю примусу до сплати, І податки, і збори, і мито є публічно-правовими обов'язковими платежами: встановлюються державою І забезпечуються примусовими заходами. Але примусові заходи застосовуються тільки тоді, коли зобов'язані платники не виконують обов'я-

1 Налоговое право. Учебное пособие / Под ред. С. Г. Пепеляева. — С. 36.

208

Л. К. Воронова

зок своєчасно внести платіж, або виконують несвоєчасно, або не повністю.

Примусовість може виражатися в різних формах: встановлення санкцій (штрафи, пеня); позбавлення можливості використати своє право (невикуплення патенту позбавляє права займатися якимось видом діяльності), але покарання застосовуватиметься лише тоді, коли особа буде займатися цією діяльністю без патенту, а відсутність Його і бездіяльність до покарання не призведе; через покарання, які пов'язані з неплатежами неподаткових доходів (наприклад, невнесення плати за забруднення оточуючого природного середовища) .

Ст. 15 Закону "Про систему оподаткування" регламентує види податків і зборів, що включаються до місцевих бюджетів. До місцевих податків належать: І) податок з реклами; 2) комунальний податок. До місцевих зборів належать: І) збір за паркову автотранспорту; 2) ринковий збір; 3) збір за видачу ордера на квартиру; 4) курортний збір; 5) збір за участь у бігах на іподромі; 6) збір за виграш на бігах на іподромі; 7) збір з осіб, які беруть участь в грі на тоталізаторі на іподромі; 8) збір за право використання місцевої символіки; 9) збір за право проведення кіно- і телезйомок; 10) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу І лотерей; 11) збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон; 12) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг; 13) збір з власників собак.

Суми податків і зборів, що вказані в ст. 15, зараховуються до місцевих бюджетів.

Контрольні запитання

1. Що таке доходи держави і чим вони відрізняються від доходів державного бюджету?

2. Які особливості властиві зборам у бюджети?

3. Які види обов'язкових платежів вміщують ст.ст. 14 та 15 Закону України "Про систему оподаткування"?

' Пепеляев С. Г. О правовом понятий фискальньїх сборов и порядке их установлення // Фискальньїе сборьі: правовьіе признаки и порядок регулиро-вания. — М., 2003. — С. 18.

Фінансове право України

209

Глава 10. ПОДАТКОВЕ ПРАВО

• Вся історія існування податків (понад 200 років) свідчить, що інтереси платників податків завжди протилежні інтересам органів, які їх вводять і справляють

• Із податками людина зустрічається протягом всього життя, тому студенту-юристу треба знати весь матеріал (обов'язковий і додатковий) дуже добре, адже це потрібно і цікаво

• Необхідно чітко знати основні ознаки податків, їх функції, принципи побудови податкової системи, правові режими, які застосовуються до різних видів податків

• Спочатку слід зрозуміти, що таке податки, які вимоги пред'являються до податкових законів

• Важливо навчитися безпомилково аналізувати закони про податки

§ 1. Поняття податку, його функції. Принципи оподаткування

Податки — основне джерело бюджетних доходів. Конституція України встановила обов'язок кожного, хто має доходи, сплачувати податки. Поки що в Україні немає податкового кодексу, тому основоположним законом є Закон України "Про систему оподаткування", в якому даються основні визначення, сформульовані принципи оподаткування, перераховані не тільки усі податки, а Й усі обов'язкові платежі, які формують бюджети ланок бюджетної системи і позабюджетні цільові централізовані фонди.

На жаль, ст. 2 Закону "Про систему оподаткування" дає визначення не тільки податку, але й одночасно збору: "Під податком і збором (обов'язковим платежем) в бюджети і в державні цільові фонди слід розуміти обов'язковий внесок у бюджет відповідного рівня або державний цільовий фонд, гцо здійснюється платниками в порядку і на умовах, гцо визначаються законами України про оподаткування".

Обов'язок сплати податку за Конституцією виникає тоді, коли у власника з'являється дохід; які податки повинен сплачувати цей власник, скільки і коли визначає податкове законодавство. Одноособово жоден платник податку за суму коштів, що внесе в бюджет, з бюджету нічого не одержить.

Платники податків у будь-якій державі користуються фондами громадського споживання — безоплатною початковою І середньою освітою, комунальним транспортом, який завжди

210

Л. К. Воронова

дотується з муніципальних бюджетів, безоплатною мінімальною медичною допомогою тощо.

Сплата податків обов'язкова, бо держава, регулюючи податкові відносини, погрожує покаранням за невиконання своїх приписів.

У ст. 92 Конституції записано, що система оподаткування, податки І збори в Україні встановлюються виключно законами.

Таким чином, податок відрізняється від усіх інших платежів такими особливостями:

1) вводяться податки тільки законами;

2) при справлянні податків відбувається відчуження власності фізичних і юридичних осіб на користь держави або органу місцевого самоврядування;

3) законом установлюється обов'язковість сплати;

4) існує Індивідуальна безвідплатність;

5) відсутність цільового призначення;

6) застосування примусової сили при невиконанні припису держави.

Таким чином, зважаючи на ці особливості платежів у формі податків, є можливість визначити податок як обоє 'язковий, індивідуально безвідплатний платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб у формі забезпеченого державним примусом законного відчуження належних їм на праві власності, господарського відання або оперативного управління коштів, з метою фінансування завдань та функцій держави та місцевих органів самоврядування.

Виступаючи економічною категорією, податки об'єктивні, вони є відчуженою часткою власності платника на користь держави. Суб'єктивність податків виявляється в тому, що держава як владний суб'єкт фінансових відносин, пристосовуючи податки до своєї фінансової політики, може змінювати або збільшувати податковий тягар1. Податки як фінансова категорія відбивають особливості, пов'язані з усіма фінансами, але мають і свої особливості. Як усі фінансові відносини, вони можуть існувати тільки у формі правовідносин, тому їм властиві усі особливості фінансових правовідносин. При перерозподілі національного доходу податки забезпечують державу, як владного суб'єкта фінансових правовідносин, частиною нової вартості у грошовій формі. Частина національного доходу,

1 Финансн / Под ред. Г. Б. Поляка. — М., 2003. — С. 116.

Фінансове право України 2] І

яка переходить у власність держави, відчужується у власників (юридичних і фізичних осіб) не добровільно, а примусово (безвідплатно і безеквівалентно).

Податки формуються за рахунок нової вартості, яка виникає в процесі виробництва і після відчуження її стає власністю держави, місцевих органів самоврядування або фондів, створених державою або за її дозволом, оскільки вони також забезпечують суспільний фінансовий інтерес (фонди соціального забезпечення).

Податки як вид фінансових відносин виконують, в основному, дві функції: фіскальну і регулюючу.

Фіскальна функція (їїзс — казна держави) дозволяє державі забезпечувати її потреби, пов'язані із функціонуванням. Саме ця функція дає можливість створення централізованих фондів держави і органів місцевого самоврядування. Завдяки цій функції держава може досягати балансу між доходами і видатками бюджетів, розподіляти податки (як один з основних видів бюджетного доходу) між ланками бюджетної системи і підтримувати необхідний рівень інфраструктури на всій території.