• прийняття рішень про централізований розподіл товарів, що призвело або може призвести до монопольного становища на ринку;
• встановлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону республіки в інший;
• надання окремим суб'єктам господарювання податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших суб'єктів господарювання, що призвело або може призвести до монополізації І ринку певного товару;
• обмеження прав суб'єктів господарювання щодо придбання та реалізації товарів;
• встановлення заборон чи обмежень відносно окремих суб'єктів господарювання або груп суб'єктів господарювання.
'" Пункт 2 ст. 6 закону сформульований у такій редакції: "Дискримінацією суб'єктів господарювання визнається також укладення між органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами адміністратив-| ио-господарського управління та контролю, а також між ] дими органами та суб'єктами господарювання угод, а також надання цими органами повноважень фізичним або юридичним особам для провадження дій, передбачених пунктом 1 цієї статті".
Органами державної влади вважаються міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, державні органи, що здійснюють регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, регулювання ринку цінних паперів, державні органи приватизації, місцеві органи виконавчої влади. Органи адміністративно-господарського управління та контролю — це об'єднання підприємств, інші суб'єкти господарювання, громадські організації при виконанні ними функцій управління та контролю у межах делегованих їм повноважень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування (ст. 1 Закону України "Про обмеження монополізму...").
Зазначені дії порушують загальну гарантію прав підприємців, встановлену в ст. 12 Закону України "Про підприємництво": "Держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших
ресурсів". Виходячи з цього положення, орган державної влади не має права надавати жодній з конкуруючих сторін додаткові переваги, підтримку або, навпаки, обмежувати когось з них у будь-яких аспектах їхньої діяльності (можливості ціноутворення, придбання сировини і матеріалів, ринки реалізації продукції, що використовуються, тощо).
Необхідність заборони дискримінації підприємців органами державної влади зумовлена тим, що при переході до ринку важливого значення набуває своєчасне виявлення і запобігання будь-яким посяганням з боку державних органів на свободу підприємницької діяльності. Практика показує, що спроби суб'єктів підприємницької діяльності щодо розширення економічної самостійності частково мають опір з боку деяких органів державної влади. Нерідко свобода діяльності, самостійність, права і законні інтереси підприємців утискуються державними органами як організаційно, так і фінансово-економічно.
Відповідно до закону, правопорушеннями визнаються діяння (дії та бездіяльність) органів державної влади, місцевого самоврядування та адміністративно-господарсько-го управління та контролю, що призвели або можуть призвести до недопущення, істотного обмеження або усунення конкуренції чи обмеження свободи підприємницької діяльності. Такі дії вважаються неправомірними, оскільки вони створюють дискримінаційні або виняткові умови для діяльності деяких учасників підприємницької діяльності, що веде до обмеження конкуренції. До них належать дії, які спонукають підприємців учинити певні дії або, навпаки, що містять заборону їх здійснення, зокрема певних напрямків і видів діяльності; вказівки про вчинення дій на шкоду інтересам підприємців, створення необгрунтованих перешкод при утворенні підприємців або, навпаки, неправомірне надання їм пільг.
Одним із типових різновидів дискримінації підприємців органами державної влади є примушування підприємців вступати до господарських об'єднань. Нерідко трапляються і встановлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону в інший, що є одним із проявів регіональ-
ного монополізму. Причому іноді шляхом видання підза-конних нормативних актів місцеві органи державної влади встановлюють такі заборони та економічні санкції за вивіз підприємцями продукції за межі регіону. Ці незаконні дії не тільки обмежують свободу підприємницької діяльності, а й ведуть до руйнування або заподіяння відчутної шкоди міжрегіональним господарським зв'язкам, сприяючи відокремленню регіонів.
Антимонопольний комітет України вважає дискримінацією підприємців такі дії асоціації:
• встановлення, координація, контроль обсягів, скорочення або обмеження обсягів виробництва, виробничих потужностей (їх ліквідація) чи продажу товару, використання обладнання або будь-яких стандартів;
• обмеження впровадження нового або додаткового обладнання, операцій, що воно здійснює, пошкодження або знищення обладнання;
• обмеження розвитку або використання технологій;
• встановлення вимог, здійснення тиску або спонукання учасників асоціації до здійснення, обмеження або припинення договірних правовідносин із підприємцями, які не є учасниками асоціації;
• відмова з будь-яких причин, у будь-якій формі (у тому числі необгрунтоване високими внесками) будь-якому підприємству, яке відповідає критеріям членства в асоціації, увійти до або вийти з її складу, якщо немає жодного законного виправдання для відмови, у тому числі стосовно порушення учасником внутрішнього кодексу поведінки; або обмеження членства рамками певних сегментів галузі, в якій діють учасники асоціації;
• обмеження функцій членів асоціації чи контроль за <- їх діловою активністю (інформаційний лист Антимо-нопольного комітету України "Про принципи забезпечення відповідності антимонопольному законодавству створення та діяльності асоціації підприємців" від 20 грудня 1995 р. № 5/03).
В антимонопольному законодавстві країн СНД сформульовано заборони монополістичної, антиконкурентної
діяльності органів влади та управління. Такі заборони, зокрема, містяться в ст. 7 закону Білорусі, статтях 6 і 8 закону Казахстану, статтях 5 і 6 закону Молдови, статтях 7 і 8 закону Росії, ст. 5 закону Узбекистану.
Перелік найхарактерніших антиконкурентних дій органів влади та управління, зазначених у законодавстві, однотипний у більшості країн СНД, не має вичерпного характеру і, на відміну від позначення інших видів порушень монопольного законодавства, є власне не переліком складів правопорушень, а переліком заборон. Органам влади та управління забороняється:
• встановлювати заборони на здійснення певних видів діяльності господарюючими суб'єктами або на виробництво певних видів товарів, за винятком випадків, передбачених законодавством;
• необгрунтоване перешкоджати створенню нових господарюючих суб'єктів у будь-якій сфері діяльності;
• давати господарюючим суб'єктам вказівки про першочергову поставку товару певному колу покупців (замовників) або про пріоритетне укладання угод, за винятком випадків, передбачених законодавством;
• необгрунтоване надавати окремим господарюючим суб'єктам податкові або інші пільги, що надають їм переважне становище щодо інших господарюючих суб'єктів, які працюють на ринку того самого товару.
Як свідчить практика, головною причиною дискримінації підприємців є об'єднання в особі одного органу функцій державного управління і господарської діяльності. За таких умов природним є бажання цих органів надати своїм підрозділам привілейованих умов щодо інших підприємців, які займаються аналогічною діяльністю1.
Протягом 1995 р. органи Антимонопольного комітету України припинили 139 порушень антимонопольного законодавства у вигляді дискримінації підприємців органами влади та управління, що майже в 4 рази більше, ніж у 1994 р.
Антимонопольньш комигет Украйни. Годовой огчет. — К, 1994. — С. 20.
Значне збільшення кількості припинених порушень у вигляді дискримінації підприємців органами влади і управління пояснюється, з одного боку, розширенням сфери контролю за додержанням вимог антимонопольного законодавства органами влади та управління. З іншого боку, значна кількість справ свідчить про те, що дискримінація підприємців органами влади та управління залишається досить поширеним порушенням антимонопольного законодавства.
Найхарактернішими проявами дискримінації підприємців органами влади і управління були такі.
1. Встановлення не передбачених чинним законодавством обмежень на здійснення деяких видів діяльності або надання дозволу на їх здійснення при виконанні певних (як правило, дискримінаційних) умов. Так, Мінсільгосппрод України видав наказ "Про створення Харківського обласного підприємства по дорощуванню, заготівлі і реалізації племінних тварин", згідно з яким іншим організаціям було заборонено займатися означеним видом діяльності. За заявою колективного сільгосппідприємства "Харківплемсервіс", яке внаслідок такої заборони зазнало значних збитків, Комітет порушив справу за ознаками дискримінації підприємців. Під час розслідування встановлено, що на порушення ст. З Закону України "Про племінне тваринництво" Мінсільгосппрод України не розробив порядку видачі суб'єктам підприємництва свідоцтв на право займатися племінною справою, що й призвело до запровадження неправомірних заборон та фактичного усунення конкуренції на ринках племінної худоби. Після втручання Комітету Мінісільгосппрод скасував дію зазначеного наказу в частині, що суперечить антимонопольному законодавству.