ПЛАН
ВСТУП…………………………………………………………………………….3
1. Сутність та основні види майнового страхування……………………....4
2. Страхування майна громадян……………………………………………..8
3. Страхування майна юридичних осіб………………………………...…..11
4. Страхування транспортних засобів……………………………………...13
5. Страхування кредитних та фінансових ризиків………………………...16
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..….18
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….19
ВСТУП
Власність громадян – це система економічних відносин між громадянами і державою, між громадянами і підприємствами та організаціями усіх форм власності, між самими громадянами щодо майна, яке входить у коло об'єктів особистого споживання, а також господарського, виробничого, комерційного, соціального, культурного, інтелектуального та іншого призначення.
У власності громадян можуть бути: житло, земельні ділянки, предмети домашнього вжитку, сільськогосподарські та інші тварини, грошові засоби, підприємства; майнові комплекси у сфері виробництва товарів, побутового обслуговування, торгівлі, в інших сферах підприємницької діяльності; споруди, устаткування, транспортні засоби, засоби інформаційного обслуговування та інше.
Актуальність даної теми полягає в тому, що в сучасному світі ми постійно знаходимося в оточення ризику і для того щоб мінімізувати його необхідно користуватися послугами, які надають страховики. Підприємствам просто необхідно співпрацювати з страховими компаніями, оскільки в процесі господарської діяльності та взаємовідносинами з іншими підприємствами можуть виникнути певні непередбачені обставини, що приведуть до виникнення збитків, а завданням страхових компаній є саме надання захисту від настання цих збитків. Також із розвитком суспільства зростає обсяг майна, що перебуває у приватній власності громадян, а отже, зростає потреба в захисті майнових інтересів громадян.
Знання особливостей майнового страхування є необхідним для будь-якої галузі діяльності, як для підприємця так і для простого громадянина який хоче захистити своє майно. Тому метою даної роботи є розгляд сутності майнового страхування, яким чином воно здійснюється та на які види підрозділяється.
1. Сутність та основні види майнового страхування
Майнове страхування – галузь страхової діяльності, в якій об'єктом страхового захисту є майно в найрізноманітніших його проявах. Його економічне призначення полягає в компенсації шкоди, заподіяної страхувальнику внаслідок страхового випадку із застрахованим майном. Ідеться як про матеріальні, так і про фінансові збитки. [1]
Раніше майнове страхування поширювалося тільки на об'єкти особистого споживання. У зв'язку з цим все майно громадян розподілялось на дві категорії:
· перша категорія — пріоритетне майно, втрата якого зачіпає інтереси не тільки власника-громадянина, а й суспільні інтереси (житло, сільськогосподарські тварини);
· друга категорія — майно, втрата якого зачіпає насамперед особисті інтереси громадян.
Втрата громадянами майна, віднесеного до першої категорії, не може не зачіпати інтереси держави. З метою підвищення відповідальності громадян за збереження цього майна і забезпечення страхового захисту держава організовує обов'язкове страхування майна першої категорії, інша ж його частина підлягає добровільному страхуванню.
Закон України «Про страхування» (1996 р.) не включав в перелік обов'язкового страхування майна громадян і називає тільки два різновиди обов'язкового страхування майна: страхування авіаційних суден та обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень в радгоспах та інших державних сільськогосподарських підприємствах.
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» (2001 р.) розширив перелік видів обов'язкового страхування майна. Обов'язковим є страховий захист об'єктів космічної діяльності, майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України «Про угоди про розподіл продукції», майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України «Про нафту і газ» тощо.
Обсяг відповідальності страховика включає виплату страхового відшкодування страхувальникові в разі пошкодження або знищення матеріальних цінностей, а також у разі втрати страхувальником грошових коштів або неотримання ним запланованого доходу (прибутку) внаслідок страхових випадків, обумовлених договором страхування.
Особливістю цієї галузі є те, що в основу визначення страхової суми за більшістю договорів майнового страхування покладено дійсну вартість застрахованих об’єктів. У разі страхування майна не на повну вартість збитки при настанні страхової події, як правило, також не відшкодовуються в повному обсязі.
Розмір відшкодування залежить від системи страхового забезпечення, передбаченої конкретним договором страхування. У майновому страхуванні використовують три системи страхового забезпечення: пропорційну, систему першого ризику і граничну (граничного відшкодування).
Пропорційна система передбачає виплату відшкодування в тій самій пропорції щодо реального збитку, в якій страхова сума за договором перебуває відносно дійсної вартості застрахованого майна.
Система першого ризику передбачає повне відшкодування збитків, завданих застрахованому майну, але в межах страхової суми за договором. Тобто якщо при використанні пропорційної системи страховик бере до уваги загальний обсяг збитків і відшкодовує його в певній пропорції, то в разі використання системи першого ризику обсягом збитків, який перевищує страхову суму, страховик просто нехтує. Зазначений обсяг вважається «другим» ризиком (на відміну від «першого», який підлягає відшкодуванню і від якого походить назва цієї системи).
Обидві ці системи використовуються страховиком як засіб заохочення страхувальника укладати договори на повну вартість майна. Вони втрачають сенс, коли страхова сума за договором і дійсна вартість майна збігаються.
Система граничного відшкодування використовується в тих видах майнового страхування, де страховик має компенсувати збитки страхувальника, які обчислено як різницю між заздалегідь обумовленою границею і фактичним рівнем доходів. Ця система поширюється на страхування врожаю, втрат від простоїв у виробництві тощо. [2]
Слід ще сказати, що при використанні пропорційної системи страховик бере до уваги загальний обсяг збитків і відшкодовує його на пропорційній основі тільки в рамках своєї відповідальності, а в разі використання системи першого ризику обсягом збитків, який перевершує страхову суму, страховик просто нехтує. Зазначений обсяг вважається «другим» ризиком.
У майновому страхуванні діє головне правило – страхова сума не може перевищувати дійсної вартості майна, яке страхувальник бажає застрахувати на момент укладання договору страхування. Послідовність визначення розміру збитку та страхового відшкодування така:
1. установлення факту страхового випадку;
2. визначення розміру збитку і страхового відшкодування та складання страхового акта про страховий випадок;
3. здійснення страхової виплати.
Страхове відшкодування визначається з такої залежності:
Страхові відшкодування = (Збиток * страхова сума) / вартість майна
Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані внаслідок:
· перебігу процесів, яких не можна уникнути в роботі або таких, що природно випливають з них;
· того, що страхувальник не вжив належних заходів для рятування майна, забезпечення його зберігання і запобігання подальшому пошкодженню чи знищенню;
· викрадення майна, якщо факт крадіжки не підтверджено правоохоронними органами.
Майнове страхування об'єднує найрізноманітніші види страхування, що складають дві підгалузі:
· страхування майна громадян;
· страхування майна юридичних осіб. [3]
Виокремлення цих двох підгалузей пов'язане з істотними розбіжностями у практиці проведення страхування майна юридичних і фізичних осіб.
Залежно від виду страхових подій майнове страхування класифікують на такі групи:
· страхування майна при пожежі та стихійного лиха (вогневе страхування);
· страхування сільськогосподарських культур від стихійних явищ;
· страхування тварин на випадок загибелі в результаті хвороби і нещасних випадків;
· страхування засобів транспорту від аварій та небезпек;
· страхування кредитних та фінансових ризиків.
Залежно від ризику, який страхується , розглядають такі типи договорів страхування:
· страхування від вогню, удару блискавки, вибуху;
· комплексне або розширене страхування, яке включає, крім ризиків пожежі та вибуху, додатково такі страхові події: землетрус; зсув; обвал; буря; ураган; повінь; град; злива; осідання ґрунту; затоплення; шторм; цунамі; туман; пошкодження майна водою з водопровідних, каналізаційних, опалювальних систем; крадіжки зі зломом (пограбування);
· від ризиків, що виникають під час ведення експериментальних та дослідницьких робіт. [4]
Розглянемо в роботі такі основні види майнового страхування, як страхування майна громадян, страхування майна юридичних осіб, страхування транспортних засобів, страхування кредитних та фінансових ризиків.
2. Страхування майна громадян
Страхування майна громадян поділяється на такі основні групи:
· страхування будівель;
· страхування тварин;
· страхування домашнього майна. [2]
До переліку об’єктів, що підлягають страховому захисту будівель, належать різні споруди: житлові, садові й дачні будинки, господарські (сараї, погреби, гаражі) та зовнішні (тротуари, тераси, огорожі, ворота) будівлі, зведені на постійному місці. Одночасно з будівлями приймається на страхування додаткове обладнання до них (газопровід, водяні, газові лічильники, ґрати на вікнах тощо). Тобто страхувальник може застрахувати: