Психолого - тактичні аспекти розслідування злочинів, вчинених організованими угрупованнями
Розслідування злочинів, вчинених організованими злочинними угрупованнями, завжди представляють собою велику складність як за обсягом слідчої роботи, так і в психологічному аспекті.
Організована злочинність в Україні за 10 років незалежності держави пройшла певний шлях реорганізації. Вона має властивість створювати свої нелегальні і легальні структури, використовуючи при цьому їх можливості з метою максимального та швидкого вилучення надприбутків за умов мінімального ризику в період низької ефективності діяльності законодавчої та виконавчої влади.
На відміну від загальнокримінальної злочинності, у тому числі її групових форм, організована злочинність великий обсяг здобутих злочинним шляхом матеріальних цінностей та коштів інвестує для встановлення і підтримання корупційних зв’язків і врешті-решт для проникнення у владні структури і використання їх заради групових інтересів. Стратегічною метою найбільш відомих організованих злочинних угруповань, як свідчать матеріали, є боротьба за реальну владу у суспільстві й оволодіння головними цінностями, створеними сучасним та попереднім поколіннями українського народу.
Організована злочинність в Україні, можливо, ще не дісталася до вищого керівного складу, хоча спроби були досить реальними, наприклад, в особі колишнього прем’єр-міністра П. Лазаренка. Поки існує шанс вжити рішучих заходів для нейтралізації та певної локалізації організованої злочинності, зволікання з цього приводу можуть призвести до політичної дестабілізації, перетворення держави на кримінально-кланову або тоталітарну.
Багато вчених і фахівців, аналізуючи виникнення і розвиток організованих злочинних об’єднань, приходять до висновку, що вони виникають із простих малих неформальних антисоціальних груп на основі добровільного об’єднання з метою вчинення злочину. У подальшому вони поступово, набуваючи злочинний досвід, ускладнюють свою функціональну структуру, визначають лідерів, розподіляють ролі й функції учасників. Таким чином, прості або так звані ситуативні злочинні групи трансформуються на більш організовані злочинні об’єднання. Учасники злочинних угруповань працюють у комерційних і державних структурах, використовуючи легальні форми існування і надані їм можливості.
Слід пам’ятати, що учасники організованих злочинних об’єднань завжди надають один одному психологічну допомогу і підтримку, і тому кожен з них під час слідства почуває себе впевнено. Опинившись під слідством, одержують як моральну, так і матеріальну допомогу.
Необхідно зазначити, що у напрямах злочинної діяльності організованих злочинних об’єднань протидія по суті відноситься до засобу вчинення злочинної діяльності. При цьому протидія носить запобіжний характер, керується заздалегідь розробленими засобами, що застосовуються під час вчинення злочинних діянь, або після їх завершення, а також у разі виникнення будь-яких ексцесів.
Коли діяльність організованого злочинного угруповання привертає увагу правоохоронних органів, або порушується кримінальна справа, застосовується цілий комплекс протидій.
Протидія розслідуванню – це умисна діяльність, яку спрямовано на всіляку перешкоду процесу розслідування злочинної діяльності і встановлення істини. Протидія може бути безпосередньою або опосередкованою, коли вплив на правоохоронні органи здійснюється через інших осіб. Переважно, протидія реалізується завдяки “механізму” міжособистісного спілкування.
До попереджувальних заходів протидії розкриттю та розслідуванню злочинів відносяться такі:
ретельна конспірація злочинної діяльності;
встановлення корумпованих зв’язків з числа посадових осіб правоохоронних органів;
ретельна розвідка майбутніх об’єктів злочинної діяльності;
створення служб безпеки;
контррозвідувальна діяльність і охорона злочинного співтовариства;
введення “своїх” осіб до правоохоронних органів, до органів влади та управління;
усунення осіб, які здатні розкрити злочинну діяльність;
відпрацювання поведінки членів злочинних груп у разі викриття;
налагодження каналів зв’язку із СІзо, здійснення в майбутньому керівництва діями заарештованих;
забезпечення захисту під час провадження слідства професійними адвокатами.
У ході злочинної діяльності можуть застосовуватися заходи для приховування інформації про злочини шляхом знищення, маскування, фальсифікації (підробка документів, їх знищення, підміна об’єктів, а також слідів. Економічні злочини здійснюються багатьма способами і кожний з них є своєрідною формою протидії.
Складність розслідування кримінальних справ цієї категорії полягає і в тому, що злочини, вчинені злочинними угрупованнями, часто виходять за межі одного району, міста або регіону, а у деяких випадках – мають міжрегіональний характер. Розслідування таких справ потребує багато часу, значних сил і засобів.
Саме тому розслідування злочинів, вчинених організованими злочинними угрупованнями, вимагає наявності у слідчих і оперативних працівників правоохоронних органів високих моральних якостей, професіоналізму, відданості інтересам суспільства та психологічної стійкості.
Однією з проблем діяльності слідчого та оперативних працівників при розслідуванні економічних злочинів є інтелектуальне протиборство з “білокомірцевою” злочинністю. Проблема протидії розслідуванню набуває сьогодні особливої актуальності і гостроти. Слідча та оперативно-розшукова практика все частіше стикається з цілеспрямованою протидією, що пов’язане з розширенням організованих форм злочинності, процесами корумпованості робітників органів влади і управління, в тому числі безпосередньо у правоохоронних органах.
Злочинні угруповання з метою створення перешкод розслідуванню використовують різні провокаційні дії, шантаж, погрози, наклепи. Мета протидії одна – уникнення відповідальності за вчинення злочинів, збереження своїх позицій та привілей.
Відомо багато фактів створення негативної, спекулятивно-ажіотажної суспільної атмосфери навколо розслідування. Для цього замовляються у засобах масової інформації відповідні публікації, що збільшують помилки слідства, у той самий час подається інформація, яка позитивно характеризує підозрюваних.
Часто поширюються неправдиві чутки навколо розслідуваної події, організуються пікетування, демонстрації і навіть голодування. Одночасно “включаються” корумповані зв’язки на різноманітних рівнях. Внаслідок цього справа ставиться на “особливий контроль”. Слідчий перебуває під тиском, матеріали справи стають відомими загалу. Подальший жорсткий контроль через корумповані зв’язки призводить до отримання злочинцями необхідної інформації про хід розслідування, консультацій про попереджувальні засоби протидії. Широко використовуються підкуп, шантаж, насильство, а при необхідності – фізичне усунення свідків, потерпілих і підозрюваних, які дають правдиві показання на слідстві.
Залучення захисників як учасників процесу розслідування, пов’язаних з організованим злочинним об’єднанням, які виконують не тільки процесуальні функції, але й грають роль “зв’язкового” для обміну інформацією між заарештованими і його співучасниками. Захисник використовується також за “канал інформації” про стан розслідування, за суб’єкт, який безпосередньо протидіє своїми засобами і методами ефективному проведенню слідчих дій.
Застосовуються заходи з відведення розслідування від основної частини організованого злочинного угруповання. Для цього надається значна матеріальна підтримка заарештованим, їх сім’ям з одночасним схилянням їх узяти провину на себе, не видавати спільників, організаторів. З цією метою слідство “наводять” на нових спеціально підготовлених свідків, потерпілих, підкидаються “нові” докази, що підтверджують версію про обмежену кількість осіб, які вчинили злочин.
З боку корумпованих посадових осіб можуть застосовуватися такі заходи:
створення некваліфікованих слідчо-оперативних груп (далі – СОГ), несвоєчасне створення таких груп, невиправдана заміна членів СОГ;
“тяганина” кримінальної справи;
зайва “опіка” ходу розслідування з нерозмірною обставинам суворістю по відношенню до осіб, які ведуть розслідування, що спричиняє непевність цих осіб у своїх діях, позбавлення ініціативи, самостійності;
схиляння слідчих до обмеження обсягу слідства, до “відрубування хвостів”;
психічний і фізичний вплив на слідчого, намагання його відсторонення від розслідування.
З урахуванням вищенаведених труднощів, правоохоронці повинні володіти тактико-психологічною методикою розслідування таких злочинів, яка має включати організацію і планування, тактико-психологічні рекомендації з проведення оперативно-слідчих операцій і комбінацій.
Починати розслідування справ цієї категорії необхідно з ретельного вивчення всіх матеріалів і створення СОГ. Після створення СОГ необхідно розробити план спільних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів як загального характеру, так і по кожному конкретному періоду й епізоду.
Враховуючи те, що злочинні угруповання мають блоки захисту серед корумпованих працівників держапарату і правоохоронних органів, планування повинно здійснюватися з дотриманням максимальної конспірації.
Важливим організаційним заходом при розслідуванні багатоепізодних справ є, наприклад, своєчасний виїзд членів слідчо-оперативних груп до інших міст чи регіонів в умовах збереження таємниці (не повідомляти місцеві правоохоронні органи про виїзд, не виписувати проїзні документи до місця призначення і т. ін.).
Організаційні заходи при плануванні розслідування визначаються криміналістичною характеристикою вчинених злочинів і конкретних ситуацій.
У багатоепізодних і групових справах рекомендується виділити спеціального слідчого, який має здібності до аналітичної роботи. Цьому слідчому-аналітику доручається вивчення всіх протоколів слідчих дій та інших матеріалів справи, на підставі яких він складає картки на кожного учасника організованого злочинного об’єднання з його індивідуально-психологічною характеристикою, стислих викладень його свідчень на слідстві, а також свідчень відносно нього іншими учасниками злочинної групи, свідків і потерпілих, перелік доказів стосовно його участі у вчинених злочинах. Такий постійний аналіз надає цілеспрямованого характеру слідству, допомагає всім учасникам слідчо-оперативної групи в якісному проведенні слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, у складанні основних процесуальних документів, (зокрема, постанови про пред’явлення обвинувачення, обвинувального висновку), у визначенні мотиваційно-цільової установки злочинного угруповання та вольових, емоційно-вольових якостей їх учасників.