Підприємницьке право, Старцев (стр. 4 из 49)

— обмеження, пов'язані з необхідністю придбання ліцен ш
Перелік видів діяльності, шо підлягають ліцензуванню, містить
ся у ст. 9 Закону «Про ліцензування певних видів господарської
діяльності»;

— обмеження діяльності, пов'язані із необхідністю придбан
ня патенту (види діяльності, що підлягає патентуванню, а також
порядок патентування визначається Законом «Про патеїггуван-
ня деяких видів підприємницько! діяльності»).

7. Поняття та загальна характеристика суб'єктів підприємницької діяльності

Поняття суб'єктів підприємницької діяльності (підприємців)

Суб'єктами господарювання (підприємцями) визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську (підприємницьку) діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають ві-

Див.. Правой основи підприємницької діяльності / За рея. В І І/Іакуна, ИВ. Мыь-кика. ВМ Поповича - К.. 1997 - С 24

докремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Характеристика суб'єктів підприємницької діяльності (підприємців)

І. Суб'єктами господарювання (втому числі підприємцями) ви шаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську (підприємницьку) діяльність.

До господарських відносин належать господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими с майнові та інші відносини, що ВИНИКАЮТЬ між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. До них, зокрема, належать договірні відносини між суб'єктами підприємницької діяльності і, відповідно, відносини, що виникають між ними у разі порушення таких зобов'и і;іиь.

Піл органі ши,ійно-господарсь*ими відносинами розуміють відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю. Відносини між суб'єктом підприємницької діяльності та органом державної податкової служби з приводу сплати податків, придбання торговельного патенту тощо належать саме до організаційно-господарських. До них також належать відносини між суб'єктом підприємницької діяльності — юридичною особою та його засновниками.

Внутрішньогосподарськи.чи, у свою чергу, є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання і його структурними підрозділами. Зокрема, у процесі затвердження положення про структурний підрозділ (філію, представництво) та виділення йому майна суб'єктом підприємницької діяльності — власником між останнім та філією складаються такі відносини.

Усі відносини, що належать до господарських, безпосередньо або опосередковано пов'язані зі здійсненням їх учасниками господарської, зокрема підприємницької діяльності. Це означає, що для того, щоб набути статусу учасника господарських відносин, потенційний суб'єкт повинен мати право на здійснення господарської дішьності взагалі, тобто діяльності суб'єкті господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт

чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, а також підприємницькії діяльності зокрема, тобто самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

2. У господарських відносинах, які виникають з приводу
здійснення їх учасниками господарської (підприємницької) ді
яльності, останні реалізують їх господарську компетенцію,
якою, в свою чергу, є сукупність господарських прав та обов'яз
ків таких суб'єктів. Це означає, що в межах загального права
фізичних та юридичних осіб на здійснення господарської, в то
му числі підприємницької, діяльності особа, визнана в установ
леному законом порядку суб'єктом господарської діяльності,
безпосередньо здійснює права і несе обов'язки, зумовлені кон
кретними господарськими відносинами.

3. Суб'єкти господарювання (підприємці) мають відокремле
не майно. Стосовно юридичних осіб це, зокрема, означає, що
на час реєстрації їх як суб'єктів господарської діяльності необ
хідна наявність майна, склад та порядок внесення якого визна
чається їх засновниками. Для юридичних осіб визначених зако
нодавством орпінізанійно-правових форм вартість майна, що
вноситься засновниками, не повинна бути меншою за встанов
лену відповідним законом.

Щодо фізичної особи — підприємця законодавство не передбачає положень, безпосередньо регулюють відокремлення майна, що використовується нею для зайняття підприємницькою діяльністю, від її особистого майна. Винятком з цього є положення ст. 54 ЦК, яка передбачає, то якщо фізична особа-підириємець визнана безвісно відсутньою, недієздатною чи її цивільна дієздатність обмежена або якщо власником майна, яке використовувалося у підприємницькій діяльності, стала неповнолітня чи малолітня особа, орган опіки та піклування може призначити управителя цього майна.

4. Суб'єкти господарювання несуть відповідальність за свої
ми зобов'язаннями в межах відокремленого майна, крім випад
ків, передбачених законодавством.

Згідно зі ст. 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. При цьому учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, я юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Законом

передбачені певні винятки щодо господарських товариств певних видів, а також щодо казенних підприємств, про що йдеться нижче.

Фізична особа — підприємець за ГК і ЦК відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з господарською (підприємницькою) діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення Крім того, ч. 2 ст. 52 ЦК містить положення, відповідно до якого фізична особа — підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна.

8. Вили суб'єктів підприємницької діяльності (підприємців)

Частина 2 ст. 55 ГК містить загальний перелік суб'єктів господарювання, який можна застосувати і для класифікації суб'єктів підприємницької діяльності. Ними вважаються:

1) господарські органіищії — юридичні особи, створені відпо
відно до ЦК, державні, комунальні та інші підприємства, ство
рені відповідно до ГК, а також інші юридичні особи, які здій
снюють господарську діяльність та зареєстровані в установле
ному законом порядку;

2) громадяни України. Іноземці та особи без громадянства,
які здшсиююіь господарську діяльність та зареєстровані відпо
відно до закону як підприємці.

І. Поняття юридичної особи міститься у ст. 80 ЦК, ч. 1 якої під юридичною особою розуміє організацію, створену і зареєстровану у встановленому законом порядку.

Стосовно юридичних осіб — суб'єктів підгірні ммицької діяльності ст. 45 ГК визначає, що підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця В цьому разі вибір підприємця щодо конкретної організаційно-правової форми юридичної особи — суб'єкта пі.иіриі мництва обмежений існуванням відповідного положення щодо неї у законі. Іншими словами, засновник вправі обрати будь-яку організаційно-правову форму для майбутньої юридичної особи з тих, що передбачені законом.

Юридичними особами, шо потенційно можуть здійснювати господарську діяльність, а відтак — бути суб'єктами господарської діяльності також є об'єднання підприємств. Правовий

статус та орпшшшйно-правові форми об'єднань підприємств передбачені гл. 12 ГК та іншими актами законодавства, зокрема законами України від 21 листопада 1995 р. «Про промисло-во-фінансові групи в Україні», від 14 вересня 1999 р. «Про угоди про розподіл продукції» та ін.

2. До другої категорії суб'єктів господарської діяльності п. 2 ч. 2 ст. 55 ГК відносить фізичних осіб. Зазначені положення ГК дозволяють займатися господарською діяльністю як громадянам України, так і іноземним громадянам та особам без громадянства, зареєстрованим відповідно до закону як підприємці. Згідно зі ст. 129 ГК іноземці та особи без громадянства при здійсненні господарської діяльності в Україні користуються такими самими правами і мають такі самі обов'язки, як і гром.і дяни України, якщо інше не передбачено цим Кодексом, іншими законами. До законів, які обмежують права іноземних громадян та осіб без громадянства, належать, зокрема, положення Земельного кодексу (ЗК) України, які, наприклад, забороняють таким особам передавати землі сільськогосподарського призначення у власність (ч. 4. ст. 22 ЗК). Водночас Кодекс не забороняє передачу таким особам у власність земельних ділянок не-сільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також земельних ділянок несільськогосполарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, шо належать їм на праві приватної власності (ч. 2 ст. 81).