Смекни!
smekni.com

Підприємницьке право, Старцев (стр. 38 из 49)

155


5)

інформацію про товари (роботи, послуги). Споживач має
право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформа­
цію про товари (роботи, послуги), їх кількість, якість, асорти­
мент, а також про їх виробника (виконавця, продавші), що за­
безпечує можливість свідомого і компетентного вибору;

6) відшкодування збитків, завданих товарами (роботами, пос­
лугами) неналежної якості, а також майнової та моральної (не-
майнової) шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здо­
ров'я людей товарами (роботами, послугами) у випадках, перед­
бачених законодавством;

7) звернення до суду та інших уповноважених державних орга­
нів за захистом порушених пран;

8) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання
споживачів).

інші права споживачів детально викладені у Законі «Про за­хист прав споживачів».

84. Поняття та форми правового режиму майна суб'єктів підприємницької діяльності

Поняття правового режиму майна

Під правовим режимом майна суб'єкта підприємницької діяль­ності розуміють встановлені правовими нормами склад цього майна, порядок його формування, використання і вибуття, об­сяг прав та обов'язків з приводу володіння, користування і роз­порядження майном, порядок звернення на нього стягнень кредиторів, а також його правової охорони1.

Форми правового режиму майна

Основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права — право господарського відання, право оперативного управління

Основним речовим правом у сфері господарювання с право власності. Суб'єкт господарювання, який здійснює господар­ську діяльність на основі права власності, володіє, користуєть­ся і розпоряджається належним йому майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві опера-

1 Ди».: Підприємницьке право. Книга 2: Пиіручн. / За ред. О.В С торцева - К.

156


тивного управління, або на основі інших форм правового режи­му майна.

Власник майна має право одноосібно або спільно з інши­ми власниками на основі належного їм майна засновувати господарські організації або здійснювати господарську діяль­ність в інших організаційно-правових формах господарюван­ня, не заборонених законом, на свій розсуд визначаючи мету і предмет господарської діяльності, структуру утвореного ним суб'єкта господарювання, склад і компетенцію його органів управління, порядок використання майна, інші питання уп­равління діяльністю суб'єкта господарювання, а також прий­мати рішення про припинення господарської діяльності зас­нованих ним суб'єктів господарювання відповідно до законо­давства. За суб'єктами господарювання власник має право закріплювати належне йому майно на праві власності, праві господарського відання, а для здійснення некомерційної гос­подарської діяльності — на праві оперативного управління, визначати мету та предмет діяльності таких організацій, склад і компетенцію їх органів управління, порядок прийняття ни­ми рішень, склад і порядок використання майна, визначати інші умови господарювання у затверджених власником (упов­новаженим ним органом) установчих документах господар­ської організації, а також здійснювати безпосередньо або че­рез уповноважені ним органи у межах, встановлених законом, інші управлінські повноваження шодо заснованої організації та припиняти її діяльність.

Власник має право здійснювати організаційно-установчі повноваження також на основі належних йому корпоративних прав.

Право господарського відання є речовим правом суб'єкта під-приемнингна, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження шодо окремих видів майна за згодою власника.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відан­ня за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за вико­ристанням та збереженням належного йому майна безпосеред­ньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в опе-ративно-госполарську діяльність підприємства.

Правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпо­ряджається майном, закріпленим за ним власником (уповно-

157


важеним ним органом) для здійснення некомерційної госпо­дарської діяльності. Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, ідім снює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через упов­новажений ним орган і має право вилучати у суб'єкта госпо­дарювання надлишкове майно, а також майно, шо не вико­ристовується, та майно, шо використовується ним не за приз­наченням.

Господарська діяльність може здійснюватися також на осно­ві інших речових прав, передбачених ЦК. До таких згідно зі ст. 395 ЦК належать речові права на чуже майно (право воло­діння; право користування (сервітут); право користування зе­мельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітев-зис); право забудови земельної ділянки (суперфіїіій). Майно суб'єктів господарювання може бути закріплено на іншому пра­ві відповідно до умов договору з власником майна

85. Поняття майна у сфері господарювання та джерела його формування

Поняття та загальна класифікація майна суб'єктів господарю­вання

Майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визна­чення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єк­тів господарювання та відображаються в їх балансі або врахову­ються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Залежно від економічної форми, якої набуває майно у про­цесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності на­лежать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів

Основними фондами виробничого і невиробничого призна­чення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнан­ня, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, шо віднесено законодавством до основних фондів.

Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, мало­цінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше май­но виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів.

Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші

158


у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Товарами у складі майна суб'єктів господарювання визна­ються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.

Особливим видом майна суб'єктів господарювання є цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, вишачають взаємовідносини між осо­бою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як пра­вило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а та­кож можливість передачі грошових та інших прав, що виплива­ють з цих документів, іншим особам.

Джерела формування майна суб'єктів господарювання

Джерелами формування майна суб'єктів господарювання є:

— грошові та матеріальні внески засновників;

— доходи від реалізації продукції (робіт, послуг);

— доходи від цінних паперів;

— капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

— надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єк­
тів (комплексів), що належать їм, придбаним майна інших
суб'єктів;

— кредити банків та інших кредиторів;

— безоплатні та благодійні внески, пожертвування організа­
цій і громадян;

— інші джерела, не заборонені законом.

86. Грошові зобов'язання у підприємницькій діяльності

Поняття грошового зобов'язання

Грошовим зобов'язанням t зобов'язання боржника заплатити кредитору певну ірошову суму відповідно до цивільно-правово­го договору та на інших підставах, передбачених законодавс­твом України.

Характеристика грошового зобов'язання

1. До грошових зобов'язань належать зобов'язання із випла­ти певної грошової суми боржником кредитору. Зобов'язання щодо передачі боржником кредитору інших, крім грошей, ма­теріальних цінностей, виконання робіт або надання послуг гро­шовими не є.

159


2. Підставами для виплати відповідних сум за грошовими зо­
бов'язаннями є цивільно-правовий договір або інші підстави,
передбачені законодавством України. Зважаючи на викладену
вище ознаку, цивільно-правовий договір у такому разі повинен
бути оплатним і опосередковуватися рухом відповідних грошо­
вих коштів.

До інших підстав виникнення грошових зобов'язань нале­жать, зокрема, трудові договори, за якими виплачується забор­гованість із заробітної плати працівникам боржника, а також сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджету.

3. Грошові зобов'язання, шо виникають внаслідок цивільно-
правових договірних відносин кредитора та боржника, характе­
ризуються встановленням законодавством відповідальності за
иесвосчасне їх виконання. Так, Законом «Про відповідальність
за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань* встановлено,
шо платники ірошових коштів сплачують на користь одержува­
чів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, шо вста­
новлюється за згодою сторін. При цьому розмір пені обчислю­
ється від суми простроченого платежу та не може перевищува­
ти подвійної облікової ставки Національного банку України,
що діяла у період, за який сплачується пеня. Ці положеним не
поширюються на порядок нарахування та сплати пені, штраф­
них та фінансових санкцій за несвосчасну сплату податків, по­
даткового кредиту та інших платежів до бюджетів і позабюджет­
них фондів, а також на відносини, шо стосуються відповідаль­
ності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.