Підприємницьке право, Старцев (стр. 31 из 49)
3. За договором прямого та фінансового лізингу лізингода
вець передає лізингоодержувачу майно (предмет лізингу).
Згідно з ч. З ст. 292 ГК предметом договору прямого (фінансового) лізиніу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.
126
4. Майно, що передається у прямий (фінансовий) лізинг,
повинне бути власністю лізингодавця або набуватись ним у гос
подарське відання.
Ця ознака є тим критерієм, за яким прямий лізинг відрізняється від фінансового. Згідно з умовами прямого лізингу лізингодавець інвестує власні чи залучені фінансові кошти з метою придбання (отримання у господарське відання) майна без попереднього погодження з лізингоодержувачем.
При фінансовому лізингу лізингодавець набуває у власність річ, яка стає предметом лізингу, у продавця (постачальника) для наступної її передачі лізингоодержувачу.
По-перше, це означає, що у відносинах фінансового лізингу можуть брати участь декілька сторін: лізингодавець, лізингоодержувач, продавець (постачальник) майна тощо. Це в свою чергу свідчить про множинність суб'єктів відносин фінансового лізингу (див. ознаку 1).
По-друге, характерною ознакою фінансового лізингу є первісне набуття лізингодавцем на відповідній правовій підставі майна у продавця (постачальника) за замовленням лізингоодер-жувача, що в свою чергу пов'язано з інвестуванням коштів лі-зинголавця (див. ознаку 2). При цьому предмет лізингу лізингодавцем може набуватися як у власність (ч. 2 ст. 1), так і у господарське відання (ч. 2 ст. 2 Закону «Про фінансовий лізинг»). В останньому випадку відносини регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.
Лізингодавець у договорі фінансового лізингу набуває майно згідно із встановленими лізингоодержувачем специфікаціями та умовами. Тобто, на відміну від інститутів найму (оренди), а також прямого лізингу, які характеризуються наявністю у наймодавця (орендодавця, лізингодавця) предмета найму (оренди, прямого лізингу), лізингодавець за договором фінансового лізингу приймає від лізингоодержувача попереднє замовлення на відповідне майно, необхідне останньому, і після виконання замовлення передає йому це майно (див. ознаку 2).
5. За договором прямого (фінансового) лізиніу лізингода
вець передає лізингоодержувачу майно у користування.
Користування предметом лізингу є квінтесенцією відносин, що складаються між сторонами договору лізингу як різновиду договору найму. Після закінчення строку договору фінансового
127
липні у майно, ідо становить предмет прямого (фінансового) лізингу, повертається лізингодавцю.В свою чергу вищезазначене не означає повну заборону на перехід права власності на предмет лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача. Частина 2 ст. 8 Закону «Про фінансовий лізинг» прямо передбачає можливість укладання сторонами договору фінансового лізингу договору купівлі-продажу предмета лізингу. У цьому випадку право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше. Щодо прямого лізингу, то перехід права власності на предмет лізингу можливий на підставі ст. 705 ЦК; у цьому разі якщо умова щодо купівлі-пролажу міститься власне в лізинговому договорі, за терміно.іоі ісю ЦК подібний договір називатиметься «договір найму-продажу».
6. Прямий та фінансовий види лізингу передбачають строко
ве користування предметом лізингу. На відміну від прямого лі
зингу, щодо якого законодавством не встановлено чітких стро
ків користування, законодавство про фінансовий лізинг чітко
встановлює мінімальні межі такого строку — один рік. Макси
мальною межею строк користування предметом фінансового лі
зингу не обмежений.
7. Майно передається лізині оодержуначу за умови сплати
останнім періодичних лізингових платежів. їх сума нормативно
не встановлена і визначається за угодою сторін.
8. На відміну від прямого лізингу, відносини щодо якого
оформлюються двостороннім договорами між лізингодавцем і
и іингоодержувачем, оформлення відносин фінансового лізингу здійснюється у формі багатостороннього договору за участю лізингодавця, лізингоодержувача, продавця (постачальника) предмета лізингу тощо.
Форма лізингового договору залежить як від виду лізингу, так і віл того, яке майно передається в лізинг. При визначенні форми договору необхідно керуватися відповідними положеннями ЦК.
Так, наприклад, при передачі в прямий лізинг будівлі або іншої капітальної споруди відповідний договір укладається в письмовій формі (ч. 1 ст. 793 ЦК). Проте якщо ця будівля, споруда передається на умовах фінансового лізингу (на строк один рік і більше) або в прямий лізинг на той самий строк, договір підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 2 ст. 793) та державній реєстрації (ст. 794 ЦК).
128
Договір прямого (фінансового) лізингу вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов, тобто є консенсуальним.
71. Поняття та ознаки договору концесії
Поняття концесії
Концесією вважається надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань щодо створення (будівництва) та (або) управління (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику.
Характеристика концесії
1. Метою концесії є задоволення громадських потреб. Це
означає, що в разі концесійної діяльності досягається соці
альний ефект, розрахований на задоволення інтересів порів
няно великої наперед невизначеної кількості осіб. На це вка
зує, зокрема закріплення у ст. З Закону України від 16 лип
ня 1999 р. «Про концесії» переліку сфер господарської діяль
ності, в яких можливе застосування концесії: водопостачан
ня, відведення та очищення стічних вод; надання послуг
міським громадським транспортом; збирання та утилізація
сміття; надання послуг, пов'язаних з постачанням спожива
чам тепла; будівництво та експлуатація автомобільних доріг,
об'єктів дорожнього господарства, інших дорожніх споруд
тощо.
2. Сторонами концесійних відносин є концесієдавець і кон
цесіонер.
Концесієдавцем є уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування. Концесіонерами можуть бути юридичні особи та фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності. Щодо деяких об'єктів концесії концесіонером може бути виключно юридична особа (див. Закон України від 14 грудня 1999 р. «Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг»).
129
3.
Відповідно до умов концесії концесіедавець надає концесіонеру права, а останній відповідно бере на себе зобов'язання
на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію)
об'єкта концесії. В концесію передається право на створення
(будівництво або добудову) майна (об'єкта концесії) і на по
дальше його використання (управління, експлуатацію) концесі
онером з метою отримання прибутку. Тобто концесія поєднує в
собі ознаки підряду (наприклад, виконання на с ти риск робо
ти із будівництва доріг за завданням концесісдавця) та інститу-
и» найму, оренди, фінансового лізингу (строкове, платне воло
діння і користування дорогою).
4. Концесія надається на визначений строк і оформлюється
шляхом укладання відповідного договору. Згідно зі ст. 9 Закону
«Про концесії» концесійний договір укладається на строк, виз
начений у договорі, який має бути не менше 10 років та не біль
ше 50 років. Концесіонер має право на подовження строку дії
концесійного договору у разі виконання його умов.
5. Концесія передбачає оплатне використання об'єкта кон
цесії. Концесійний платіж вноситься концесіонером відповідно
до умов концесійного договору незалежно від наслідків госпо
дарської діяльності. З останнім безпосередньо пов'язана ше од
на ознака концесії — покладення майнової відповідальності та
можливого підприємницького ризику на концесіонера.
6. Концесійний договір повинен укладатися в письмовій
формі. Він вважається укладеним з дня досягнення домовле
ності з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту дого
вору, тобто є консенсуальним.
72, Поняття та ознаки договору підряду
Поняття договору підряду
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Характеристика договорів підряду
1. Предметом договору підряду є робота, що виконується підрядником, а точніше — її результат. Поняття «робота» сформульоване в ст. 1 Закону України від 22 лютого 2000 р. «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», згідно з якою до робіт належить будь-яка діяльність, пов'язана з проск-
130
туванням, будівництвом нових, розширенням, реконструкцією, капітальним ремонтом та реставрацією об'єктів і споруд виробничого та невиробничого призначення, технічним переозброєнням діючих підприємств, а також супровідні роботам послуги, у тому числі геодезичні роботи, буріння, сейсмічні дослідження, аеро- та супутникова фотозйомки та інші, якщо вартість виконання цих послуг не перевищує вартості самого будівництва.