5. Забезпечення зростання непроцентних доходів, а саме приділення більшої уваги доходам від надання послуг «небанківського» характеру, оптимізація пасивів, зменшення загально адміністративних витрат, зменшення витрат на створення банківської послуги, що дасть змогу знизити її ціну.
Це означає збільшення комісійних, торгівельних, інших банківських операційних доходів, інших доходів. Перш за все, збільшення доходів від розрахунково-касового обслуговування, шляхом надання більш якісного обслуговування, збільшення обсягу та спектру послуг, що надаються суб’єктам господарювання, впровадження нових банківських продуктів, розвиток «зарплатних проектів», збільшення обслуговування клієнтів по системі «Клієнт-Банк», впровадження системи «Інтернет-Банкінг», що дасть змогу більш оперативного обслуговування клієнтів. Треба приділяти більш уваги доходам, які банки можуть отримувати від надання послуг «небанківського» характеру – консультаційних, аудиторських, а також доходам від проведення факторингових і лізингових операцій, доходів від надання поручительств гарантій. Але проблемою є те, що всі ці доходи, в першу чергу залежать від розширення клієнтської бази банку.
6. Зменшення витрат на створення банківської послуги дає відповідно знизити її ціну. Зниження цін на пропоновані послуги – вагомий аргумент у конкурентній боротьбі, важливий елемент створення позитивного іміджу банківської установи, що великою мірою забезпечує їй прихильність клієнтів. Здешевлення послуг може забезпечити банку вищий, ніж у конкурентів прибуток за рахунок більшого обсягу їх пропозицій. Тому особливого значення слід надавати скороченню витрат при наданні послуг без погіршення їх якості.
7. Правильне управління активами і пасивами банку, а також ризиками.
В сучасних умовах нестабільного зовнішнього середовища управління активами і пасивами банку має забезпечувати:
1) розподіл економічного капіталу банку під ризики і підтримку адекватної платоспроможності з урахуванням балансових, ринкових і інших ризиків;
2) моніторинг і управління активами і пасивами банку відповідно до поточних, середньо – і довгострокових бізнес-планів банку;
3) визначення політики і інструкцій з управління ризиком ліквідності і фондами банку. Визначення процедури антикризового управління у разі виникнення кризи ліквідності (системної кризи або близької до системної);
4) управління ринковими ризиками банку, зокрема процентним ризиком, валютним і ціновим ризиками;
5) встановлення лімітів по ринкових ризиках і ризику ліквідності;
6) контроль за операціями казначейства;
7) моніторинг результатів по шести вищевказаних цілях і проведення низки управлінських заходів, які приводять структуру банківського балансу і позабалансових позицій у відповідність з його стратегічними цілями і пріоритетами довгострокової політики банку.
При управління ризиками варто рекомендувати наступне:
1) використання принципу зважених ризиків;
2) здійснення систематичного аналізу фінансового стану клієнтів банку;
3) здійснення систематичного аналізу платоспроможності і кредитоспроможності банку;
4) застосування принципу поділу ризиків;
5) рефінансування кредитів;
6) проведення політики диверсифікації (широкий перерозподіл кредитів у дрібних сумах, наданих великій кількості клієнтів, при збереженні загального обсягу операцій банку);
7) страхування кредитів і депозитів;
8) застосування застави;
9) застосування реальних персональних і «уявних» гарантій;
10) хеджування валютних операцій;
11) збільшення спектру здійснюваних операцій (диверсифікація діяльності).
8. Управління ризиком процентних ставок:
1) досягнення цільового рівня чистої процентної маржі, спреду, чистого процентного доходу;
2) передбачення руху процентних ставок, встановлення процентних ставок за залученими та наданими коштами;
3) визначення динамічної структури активів і пасивів на підставі геп-аналізу та дюрації, використання засобів хеджування.
Банківська система є однією із найважливіших сфер економіки ринкового зразка. Її стабільність – це гарант розвитку країни, тому першочергові заходи щодо поліпшення економічного стану мають бути спрямовані на досягненні та збільшенні прибутковості комерційних банків.
На сьогоднішній день в умовах нестабільного середовища є надзвичайно важливими дослідження та впровадження заходів, які допомогли б досягти мінімізації ризиків банку.
При можливості банк повинен зменшувати збиткові та малоприбуткові операції.
Також важливими є зростання групи активів, що приносять процентний дохід, зміна загального рівня процентної ставки по активних операціях банку, а також зменшення ризиків, тобто диверсифікація позик, встановлення ліміту надання позик, резервування у найбільш раціональних межах, постійний контроль банку за станом справ позичальника на протязі всього терміну користування позикою.
Важливим є завданням політики управління ліквідністю та прибутковістю у вирішення конфлікту цілей ліквідності та прибутковості. Як відомо, найбільш ліквідні кошти приносять у кращому випадку низькі доходи, а тому визначати оптимум ліквідності необхідно одночасно з встановленням оптимуму прибутковості. Надліквідність негативно впливає на прибутковість, а надто низький показник ліквідності не узгоджується з вимогами платоспроможності, що може призвести до досить значних втрат у майбутньому.
Список використаної літератури
1. Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 7.12.2000 р.
1. Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., випр. і доп./ А.М. Мороз, М.І., Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А.М., Мороза. – К.:КНЕУ, 2002. – 476 с.
2. Бланк І. А. Основи фінансового менеджменту. Т. 1. – К.: Ніка-Центру, 1999. – 592 с.
3. Васюренко О.В. Банківські операції. Навчальний посібник – 4-те вид. – К.: Знання. – 2004 – 324 с.
4. Дзюблюк О. Глобалізаційні процеси та участь іноземного капіталу у розвитку вітчизняних банках // Банківська справа. – 2008. – №2. – С. 375.
5. Крилова В.В., Крилова А.А. Перспективи консолідації банківського сектора України // Вісник Української академії банківської справи. – 2008. – №1 (24). – С. 76–80.
6. Лютий І., Юрчук О. Особливості глобального економічного середовища
діяльності банків // Вісник Національного банку України. – 2008. – №4. -
С. 46–51.
7. Примостка Л.О. Фінансовій менеджмент банку: Навч. посібник. – К.:КНЕУ, 1999–280 с.
8. Савлук М.І., Мороз А.М., Пуховкіна М.Ф. та ін. Гроші та кредит: Підручник. – 4-те вид., перероб. і доп. / За заг. ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2006. – 744 с.
9. Слобода Л.Я., Банах Ю.В. Класифікація ризиків зростання іноземного капіталу у банківській системі країни // Вісник Української академії банківської справи. – 2008. – №1 (24). – С. 97–104.
10. ХамицькаВ.С., СавінаЛ.О. Проблеми консолідації українського банківського ринку в умовах глобалізації // Економічний простір №23/2 2009.
11. Шаповалов А. Присутність іноземного капіталу в банківському секторі
України // Вісник Національного банку України. – 2008. – №4. – С. 2–7.