Перелічені та інші можливі умови договору підряду потрібно відповідно оформити. У ЦК України безпосередньо не встановлюються спеціальні вимоги до форми договору підряду, тому сторони мають право керуватися загальними правилами про угоди, викладеними у статтях 42—44 цього кодексу, якщо інше не передбачено спеціальними нормативними актами, що регулюють окремі різновиди договору підряду.
Таким чином, договір підряду може бути укладений як в усній, так і в письмовій формі, оскільки, як правило, його виконання віддалене від моменту укладення певним часом. Якщо робота виконується у присутності замовника (дрібний ремонт), договір на її виконання не потребує обов'язкового письмового оформлення, незалежно від суми ремонту.
Надання побутових послуг оформляється документом встановленої форми (квитанцією, договором, розпискою тощо). Послуги, виконувані в терміновому порядку в присутності замовника та за методом самообслуговування, можуть оформлятися видачею жетона, талона, касового чека (п. З Правил побутового обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995р.)1.
' Див.: Кройтор В.А. Защита прав потребитепя. — Харьков., 1996. — С. 156—160.
446Глава 7;
Договори на ремонт, будівництво жилих будинків з надвірними будівлями, на виконання проектно-пошукових робіт на будівництво жилих будинків з надвірними будівлями, на технічне обслуговування телевізійних антен колективного користування та інші види підрядних робіт" укладаються з додержанням вимог, передбачених типовими договорами. У них визначаються права та обов'язки сторін, порядок прийняття робіт і пред'явлення претензій.
Наслідки недодержання форми договору підряду визначаються за загальними нормами цивільного права, якщо інше не передбачено спеціальним законом.
Під час виконання замовлення підрядчик зберігає свою господарську та організаційну самостійність, тобто замовник не має права втручатися в організацію праці підрядчика, у виробничі й технологічні процеси. Це, однак, не означає, що замовник повністю позбавлений можливості впливати на хід і якість виконання замовлення. Так, підрядчик зобов'язаний керуватися у своїй роботі отриманим від замовника завданням, а замовник має право давати певні вказівки щодо способу, строків виконання роботи в порядку, визначеному законом.
Обсяг самостійності підрядчика у виборі способу виконання замовлення багато в чому залежить від ступеня визначеності ознак предмета договору. Деталізація цих ознак при укладенні договору позбавляє підрядчика певної свободи дій у виконанні замовлення, але разом з тим вона сприяє зменшенню можливих непорозумінь. Якщо ті чи інші ознаки предмета визначені нормативними актами, типовими договорами, технічними чи будівельними правилами, то підрядчик повинен їх додержуватися, навіть коли вони не були обумовлені в договорі.
Організаційно-господарська самостійність підрядчика значною мірою зумовлює існування так званого принципу ризику, суть якого зводиться до встановлення відповідного розподілу правових наслідків випадкової загибелі матеріалів і предмета підряду між замовником і підрядчиком. Цей принцип закріплений як невід'ємна ознака підрядних відносин, що сформульована у вже згадуваній ст. 332 ЦК України. Зміст цієї статті дає підстави припустити, що принцип ризику не може бути скасований угодою сторін.
Договір підряду 447
Ризик підрядчика полягає в тому, що в разі випадкової загибелі предмета підряду до здачі або його неможливості закінчити роботу без вини сторін, підрядчик не має права вимагати винагороди за роботу (ч. 1 ст. 346 ЦК). У законодавстві нічого не згадується про порядок відшкодування можливих збитків, проте, виходячи із загальних правил зобов'язального права, можна дійти висновку, що у такій ситуації ні підрядчик, ні замовник не набувають права на відшкодування завданих збитків. Може статися так, що підрядчик отримав від замовника певні суми у вигляді авансу. За законом такі суми підлягають поверненню замовникові.
Від загибелі предмета підряду (закінченого чи незакінче-ного) слід відрізняти загибель матеріалів. Відповідно до закону ризик випадкової загибелі або випадкового псування матеріалів несе сторона, що надала матеріали (ст. 339 ЦК). Якщо сталася випадкова загибель предмета підряду і водночас загибель або випадкове псування матеріалів, наданих підрядчиком, то на нього покладається ризик випадкової загибелі предмета підряду і матеріалів.
У сучасних умовах, коли відбувається перехід від жорсткого законодавчого регулювання договірних відносин до утвердження принципу максимально можливої свободи сторін у формуванні договору, підрядчику і замовнику, на наш погляд, має бути надана можливість по-іншому розв'язувати питання правових наслідків випадкової загибелі або неможливості виконання предмета підряду без вини сторін. Однак у проекті ЦК України (ст. 912) не передбачено право сторін на власний розсуд змінити правило про ризик підрядчика у разі випадкової загибелі предмета підряду. Водночас по-іншому вирішено подібне питання у проекті ЦК України щодо ризику випадкового знищення матеріалів. Так, згідно зі ст. 900 "ризик випадкового знищення матеріалів або випадкового псування (пошкодження) до настання строку здачі підрядчиком обумовленої договором роботи несе сторона, що надала матеріали, а після настання цього строку — сторона, що прогаяла строк, якщо інше не встановлено договором або законодавчими актами". Такий підхід можна було б застосувати і до випадків випадкового знищення предмета підряду.
448
§ 3. Права та обов'язки сторін. Правові наслідки неналежного виконання умов договору підряду
Уклавши договір підряду, сторони тим самим беруть на себе відповідні обов'язки з одночасним набуттям певних прав. Права та обов'язки підрядчика і замовника значною мірою обумовлюються умовами договору, якщо інше прямо не передбачено законом або типовими договорами.
Найважливіші обов'язки підрядчика, передбачені ЦК України, такі:
а) виконати певну роботу за завданням замовника (ст. 332);
б) виконати роботу із своїх матеріалів, якщо інше не встановлено законом або договором (ст. 335);
в) підрядчик відповідає за неправильне використання матеріалів замовника; підрядчик зобов'язаний дати замовникові звіт про використання матеріалів і повернути лишок матеріалу (ст. 336);
г) вжити усіх заходів до забезпечення збереження ввіреного йому замовником майна (ст. 337);
д) своєчасно попередити замовника про недоброякісність або непридатність матеріалів, одержаних від нього, про неприйнятність вказівок замовника та інших, не залежних від підрядчика обставин, що загрожують міцності або придатності виконуваної роботи (ст. 340);
е) своєчасно приступити до виконання замовлення (ст. 347);
є) здати належно виконану роботу замовникові в обумовлений договором строк (ст. 332).
Безумовно, наведений перелік обов'язків підрядчика не є вичерпним, сторони можуть передбачити й інші умови, обов'язкові для них. Невиконання або неналежне виконання підрядчиком згаданих та інших можливих обов'язків надає замовникові право пред'явити до нього визначені законом вимоги.
За ЦК України на замовника покладаються такі основні обов'язки:
а) прийняти роботу, виконану підрядчиком відповідно до договору (ст. 342);
Договір підряду 449
б) оплатити виконану підрядчиком роботу після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлено законом або договором (ст. 345);
в) на вимогу підрядчика усунути обставини, які загрожують міцності або придатності виконуваної роботи (ст. 341 )1.
У разі невиконання чи неналежного виконання перелічених та інших передбачених законом або договором обов'язків можуть настати відповідальність сторін та інші правові наслідки. Відповідальність сторін базується на загальних принципах цивільного права, зокрема на принципі вини.
Так, у ст. 347 ЦК записано: "якщо підрядчик своєчасно не приступає до виконання договору або виконує роботу так повільно, що закінчення її в обумовлений строк стає явно неможливим, замовник вправі відмовитися від договору або вимагати відшкодування збитків". У даному випадку йдеться про зволікання підрядчиком виконання роботи ще до обумовленого строку здачі її замовникові. На перший погляд складається враження про відсутність логіки в конструкції правової норми, яка допускає можливість відповідальності підрядчика ще до настання строку здачі роботи. Проте це не так, оскільки виконання підрядчиком замовлення після обумовленого договором строку може стати для замовника взагалі непотрібним або навіть призвести до виникнення у нього збитків. Не виключено, що, упевнившись у неспроможності підрядчика виконати його замовлення в обумовлений строк, замовник може розірвати з ним договір і знайти іншого, з кращими професійними можливостями, який здатний своєчасно виконати замовлення. У згаданій статті, однак, не розкривається зміст явної неможливості своєчасного виконання роботи. З'ясування цього питання залежить від багатьох конкретних обставин (складність предмета підряду, співвідношення строку, що минув, і строку, що залишається, відповідність часу технологічним нормам на виконання певного виду робіт тощо). Про явну неможливість своєчасно виконати замовлення може свідчити також недодержання підрядчиком встановлених нормативним актом або договором проміжних строків.