§ 6. Правові способи та порядок відновлення прав споживачів, які придбали товар неналежної якості
Способи відновлення прав споживачів, порушених внаслідок придбання ними товарів неналежної якості, визначені вже в проаналізованій нами ст. 14 Закону України "Про захист прав споживачів" під кутом зору застосування до продавця цивільно-правових санкцій за продаж такого товару. Проте є потреба повторити зміст цієї статті.
Таким чином, при виявленні недоліків-товару чи його фальсифікації протягом гарантійного чи інших термінів, установлених правилами чи договором як обов'язкові для сторін, покупець має право за своїм вибором вимагати від продавця або виготовлювача (виготівника):
а) безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на Їх виправлення споживачем чи третьою особою;
б) заміни на аналогічний товар належної якості;
в) відповідного зменшення його купівельної ціни;
9 О. Дзера
258Глава в
г) заміни на такий же товар іншої моделі з відповідним перерахуванням купівельної ціни;
д) розірвання договору та відшкодування збитків.
Перелічені вимоги, які може пред'являти покупець до продавця, і становлять можливі способи відновлення його порушених прав у зв'язку з придбанням товару неналежної якості. З наведеного тексту випливає, що покупець має право на свій розсуд пред'явити будь-яку з перелічених вимог і у будь-якій послідовності. Ці вимоги у разі пред'явлення їх продавцеві, виготовлювачеві відповідно кореспондуються в обов'язок цих осіб виконати їх. Водночас для продавця вони являють собою міру відповідальності та інші цивільно-правові санкції, які у разі невиконання у добровільному порядку можуть бути реалізовані у примусовому порядку судовими органами.
Звертає на себе увагу той факт, що лише в одному випадку з п'яти (підпункт "д") прямо передбачається право покупця (споживача) вимагати відшкодування заподіяних йому збитків, причому у тому разі, коли він приймає рішення розірвати договір купівлі-продажу. У покупця можуть виникнути збитки і в інших випадках, не пов'язаних з вимогою про розірвання договору. Наприклад, на період ремонту придбаного з дефектами автомобіля (продавцем, споживачем, третіми особами) покупець змушений був узяти у прокатному пункті в оренду автомобіль, щоб продовжувати здійснювати свою професійну чи іншу діяльність. Стаття 14 Закону не дає однозначної відповіді щодо можливості стягнення з продавця витрат по орендній платі. Не містить відповіді на це питання і ст. 234 ЦК України, текст якої дещо відрізняється від ст. 14 Закону. Однак, на наш погляд, немає ніяких перешкод для застосування загальних положень цивільного законодавства про те, які і в якому обсязі мають відшкодовуватися збитки (статті 203 і 215 ЦК). Це означає, зокрема, що відшкодуванню підлягають витрати, зроблені кредитором (у такому випадку — споживачем), втрата або пошкодження його майна, а також неодержані доходи, які б він одержав, якби боржник виконав зобов'язання.
На думку деяких юристів, при застосуванні за бажанням покупця правила ст. 234 ЦК України про безоплатне усунення продавцем недоліків у речі чи відшкодування витрат покупця на їх виправлення можливе задоволення додаткових вимог про відшкодування збитків, спричинених, зокрема, простоєм
| 259 |
Купівля-продаж у роздрібній торгівлі
речі (неможливість її використання)1. Підставою для такого висновку є ухвала судової колегії у цивільних справах Верховного Суду України, якою було задоволене позов колгоспу ім. Мічуріна Хустського району Закарпатської області до Виноградівського районного підприємства матеріально-технічного постачання про відшкодування витрат на усунення недоліків проданої речі і збитків, заподіяних простоєм тракторів, на підставі загальних норм ЦК України, що регулюють правовідносини за договором купівлі-продажу (зокрема, статей 233 і 234)2. Такий підхід до вирішення даної проблеми в юридичній літературі і судовій практиці безумовно заслуговує на підтримку і цілком прийнятний при вирішенні спорів за участю споживачів. Однак з метою усунення можливих сумнівів щодо можливості відшкодування збитків при застосуванні правил підпунктів "а", "б", "в", "г" п. 1 ст. 14 Закону України "Про захист прав споживачів" у ній має бути закріплено застереження про право покупця (споживача) вимагати в усіх цих випадках стягнення збитків, завданих йому придбанням товару неналежної якості. Така пропозиція узгоджується із сформованою в Україні судовою практикою, узагальненою в постанові Пленуму Верховного Суду України ”Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" від 12 квітня 1996 р.3, в якій зазначено, що "при вирішенні питання про відповідальність та про наявність і розмір збитків, заподіяних споживачеві у зв'язку з недоліками товару (робіт, послуг), суду належить виходити як із загальних, так і зі спеціальних норм законодавства (статей 263,271,326,337,341,347,403,410, 412, 419,420 та 422 ЦК), а також з умов укладеного сторонами договору". Однак, як бачимо, серед перелічених спеціальних статей ЦК України не згадуються статті, що регулюють відносини купівлі-продажу. І це не випадково, адже у цих статтях практично немає норм, які б встановлювали якісь особливі правила щодо меж відповідальності продавця та обсягу відшкодовуваних збитків у зв'язку з продажем покупцеві товару неналежної якості. Очевидно законодавець не визнав за необхідне встановити
' Див.: Цивільне право. —4.2.— К„ 1996. — С. 68.
2 Право України. — 1992. — № 1. — С. 88—89.
3 Правовісник. Постанови Пленуму Верховного Суду України (січень 1995 р. — червень 1996 р.). — 1996. — № 1. — С. 102—114.
9*
Глава 8
щодо цих відносин особливе правове регулювання, хоч підстави для цього існують.
З огляду на сказане, не можна визнати абсолютно досконалими з цього питання рішення, запропоновані у проекті нового ЦК України. Так, відповідно до ст. 708 проекту ЦК покупець, якому передано товар з недоліками, щодо яких не було зроблено застереження, має право на свій вибір зажадати від продавця:
1) співмірного зменшення купівельної ціни;
2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;
3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків товару.
У разі ж істотного порушення вимог щодо якості товару покупець також має право відмовитися від виконання договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми або зажадати заміни товару неналежної якості на товар, що відповідає вимогам договору. У всіх зазначених випадках покупець має право на відшкодування завданих йому збитків.
Водночас у ст. 738 проекту ЦК України закладено принципово іншу концепцію відновлення прав покупця у разі продажу йому через систему роздрібної торгівлі товару неналежної якості, згідно з якою покупець (вважай — споживач) має право зажадати від продавця або виготовлювача виконання лише трьох вимог, а саме:
безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення покупцем чи третьою особою;
заміни недоброякісного товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахуванням купівельної ціни;
помірного зменшення купівельної ціни.
При цьому у зазначеній статті взагалі не передбачається можливість стягнення збитків при пред'явленні покупцем перелічених вимог. Можна було б припустити, що у цих випадках мають застосовуватися загальні правила вже згадуваної ст. 708 проекту ЦК України. Однак такий висновок щодо співвідношення змісту статей 708 і 738 проекту ЦК є лише припущенням, правомірність якого в судовій практиці може викликати сумнів. Тому для позитивного вирішення даної проблеми у ст. 738 проекту ЦК необхідно було б зробити спеціальні за-
Купівля-продаж у роздрібній торгівлі 261
стереження про допустимість відшкодування збитків, заподіяних покупцеві, в усіх зазначених у ній випадках.
В статті 14 Закону України "Про захист прав споживачів" законодавець окремо наголошує, що стосовно непродовольчих товарів, що були у використанні та реалізовані через роздрібні комісійні торговельні підприємства, вимоги споживача, зазначені у п. 1 ст. 14, задовольняються за згодою продавця. Дану норму було внесено в Закон 1993 р. Таку новелу аж ніяк не можна визнати вдалою. Вона не лише суперечить основоположним принципам споживчого права, а й ст. 234 ЦК України, яка не ставить у залежність реалізацію прав покупця у разі придбання товару неналежної якості від факту перебування чи не перебування товару до продажу у користуванні.
ЦК України встановлює загальне правило про відповідальність продавця за не застережені ним недоліки. Дане правило має повною мірою стосуватися також торговельної діяльності, здійснюваної комісійними магазинами. Звільнення комісійних магазинів від відповідальності за продаж товарів з не застереженими недоліками суперечить принципам цивільного права, яке встановлює правові наслідки у разі порушення тих чи інших умов договору, та порушує загальновизнані права споживачів. Комісійний магазин не повинен нести невигідні ті чи інші правові наслідки лише щодо застережених ним покупцеві недоліків. Інформація про це має бути доведена відповідним чином до покупця (наприклад, у приймальній квитанції, окремій угоді тощо). У Правилах комісійної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом МЗЕЗторгу України від 13 березня 1995 р. відсутня така дискримінаційна норма. Однак у п. 5.5 Правил записано: