Зобов'язання Іа заподіяння шкоди________________883
своїми творами М. С. Малеїн1 і Г. М. Бєлякова2. Судова практика також чимало зробила для становлення категорії моральної шкоди. Відомі справи по відшкодуванню позадоговірної шкоди у зв'язку з загибеллю годувальника, при розгляді яких суд присуджував, наприклад, дитині, що втратила батька, суму більшу за ту, яка відповідає вартості втрачених засобів до існування. Різниця між зазначеними сумами — це присудження компенсації моральної шкоди в прихованій формі дитині за смерть батька, внаслідок чого дитина позбавлена спілкування з батьком, батьківських пестощів, батьківської любові. Дитина втратила чимало радощів свого дитинства. Всі ці обставини не могли не вплинути на позитивний підхід законодавця до формування норм про компенсацію моральної шкоди в цивільному законодавстві України.
Найзагальнішою нормою, яка вперше передбачила відшкодування моральної шкоди, стала ст. 131 Основ цивільного законодавства 1991 р.3. В українській юридичній літературі правило ст. 131 Основ про компенсацію моральної шкоди було сприйнято цілком позитивно. 4, застосування якої було можливим і в Україні до введення в дію Закону України № 3188-12 від 6 травня 1993 р.5. У цій нормі зроблено спробу визначити поняття моральної шкоди, а також закріпити умови й засоби її компенсації. Моральна шкода в ст. 131 Основ була визначена як заподіяння фізичних або моральних страждань. Умовами компенсації моральної шкоди були протиправність
' Див.: Мапеин Н.С. Возмещение вреда, причиненного личности. — М., 1965. — 230 с.; його ж. Общие вопросьі гражданско-правового положення личности / Гражданско-правовое положение личности в СССР. — М., 1975. — С. 37—46; його ж. Охрана личньїх прав граждан // Социапистичес-кое право й научно-техническая революция / Оте. ред. Р. О. Халфина. — М., 1979. — Гл. 9. — С. 274—298; його ж. Тражданский закон й права личности в СССР. — М., 1981. — 216 с.; його ж. Охрана личньїх (неиму-щестеенньїх) прав граждан // Развитие советского гражданского права на
современном зтапе. — М., 1986. — Гл. 8. — С. 203—223. і
Див.: Бєлякова А. М. Возмещение причиненного вреда (Отдельньїе вопросьі). — М., 1972. — 103 с.; Ті ж. Гражданско-правовая ответствен-ность за причинение вреда. — М., 1986. — 149 с.
3 Відомості 3^зду народних депутатів СРСР і Верховної Ради СРСР. — 1991. — № 26. — Ст. 733—734.
4 Див.: Боброва Д. В. Цивільне законодавство / В кн. Загальна теорія цивільного права: Підручник / За рад. О. А. Підопригори і Д. В. Бобрової. — К., 1992. — С. 20—21.
5 Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 24. — Ст. 259. 29*
| 884 |
| Глава 35 |
дій, що заподіяли шкоду, і вина заподіювана. Також встановлено, що моральна шкода компенсується у грошовій або іншій матеріальній формі. Розмір компенсації моральної шкоди визначає суд і при цьому незалежно від відшкодування майнової шкоди. За ст. 131 Основ компенсація моральної шкоди як форма цивільно-правової відповідальності застосовується як за порушення особистих немайнових прав, так і за порушення майнових прав.
З моменту введення в дію на території України Закону України N^ 3188-12 від 6 травня 1993 р. правила ст. 131 Основ не застосовуються. Замість них слід застосовувати статті 7 і 4401 (в редакції Закону України № 3188-12 від 6 травня 1993 р.) ЦК України та статті інших кодексів і законів України.
Серед названих законів перш за все привертає увагу ст. 4401 ЦК України (в редакції Закону України № 3188-12 від 6 травня 1993 р.) про відшкодування моральної шкоди.
Виходячи із систематичного тлумачення ст. 4401 і враховуючи ступінь її обов'язковості можна дійти висновку, що норма статті 4401 є загальною та імперативною. Отже, вона застосовується у всіх випадках незалежно від галузевої належності порушених правовідносин. Порушеними можуть бути цивільно-правові, трудо-правові, адміністративно-правові та інші відносини, внаслідок порушення яких потерпілому була заподіяна моральна шкода. У всіх цих випадках моральна шкода повинна компенсуватися за ст. 4401 ЦК України. Щодо спеціальних норм, то вони, на наш погляд, мають право на існування, якщо мають виключно відсильний характер або заповнюють прогалини загальної норми ст. 4401 в розумінні встановлення й інших юридичних наслідків порушення особистих і майнових відносин абсолютного характеру. Так, наприклад, ст. 7 ЦК України (в редакції Закону України № 3188-12 від 6 травня 1993 р.) передбачає право потерпілого вимагати від суду спростування відомостей, що не відповідають дійсності і принижують його честь, гідність чи ділову репутацію. З цих позицій за наявності колізій між ст. 4401 і відповідною спеціальною нормою повинна застосовуватися ст. 4401, а не спеціальна норма.
Наведені висновки є логічним наслідком незаперечного факту, що відносини з компенсації моральної шкоди є цивільно-правовими, недоговірними відносними, що виникають із порушення абсолютних прав: права на життя, права на
Зобов'язання Із заподіяння шкоди 885
здоров'я і його охорону, права власності та ін. Саме тому зазначені відносини не можуть регулюватися адміністративним, трудовим, фінансовим та іншими галузями права. Уявляється непереконливою позиція постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" (п. 2), згідно з якою статті 7 і 4401 ЦК України є спеціальними.1 Між тим спеціальні норми не відповідають змістові ст. 4401. Наприклад, п. 11 Правил відшкодування від 23 червня 1993р.2 передбачає, на відміну від ст. 4401 ЦК України, визначення розміру відшкодування на підставі згоди потерпілого і заподіювача моральної шкоди, рішення комісії з трудових спорів, а також максимальний розмір відшкодування моральної шкоди, який не може перевищувати 200 мінімальних розмірів заробітної плати. Щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди на підставі згоди потерпілого і заподіювача шкоди, то це положення Правил суперечить Конституції України (нормам розділу II) та ЦК України (ст. 4401), бо захист порушених абсолютних прав на життя, здоров'я здійснюється на підставі імперативних норм закону, а не зазначеної згоди. Не можна, щоб заподіювач моральної шкоди, тобто правопорушник, хай і разом із потерпілим визначав розмір власної відповідальності перед ним. Це не тільки помилково з точки зору формально-юридичної, а й абсурдно, виходячи із здорового глузду. Щодо можливості визначення розміру компенсації моральної шкоди на підставі рішення комісії з трудових спорів, то це фактична помилка. Визначення розміру компенсації моральної шкоди — це елемент цивільно-правового спору,і розв'язання цього питання не має ніякого відношення до комісії, яка розглядає трудові, а не цивільно-правові спори.
Нарешті, ст. 4401 не передбачає максимального розміру компенсації моральної шкоди і тому не має жодних підстав
Див.: Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. — Ч. І. — К., 1995. — С. 31.
2 Комментарий по применению Правил возмещения собстеенником предприятия, учреждения й организации или уполномоченньїм им органом вреда, причиненного работнику повреждением здоровья, связанньїм с исполнением им трудовьіх обязанностей / Під керівництвом і за ред. академіків НАН України В. К. Мамутова і Ю. С. Шемшученка. — К., 1996.— С. 51.
| 886 |
| Глава 35 |
встановлювати розглядуване положення до того ж у підзаконному нормативному акті, якими є Правила 1993 р. Але справа тут не тільки в розбіжностях між ст. 4401 і п. 11 Правил. Судова практика виходить з того, що в кожному конкретному випадку розмір компенсації моральної шкоди визначається з урахуванням характеру і тривалості страждань, стану здоров'я потерпілого, тяжкості завданої травми, істотності вимушених змін у його життєвих стосунках1. Як видно, суди враховують ступінь фізичних і моральних страждань, пов'язаних з індивідуальними особливостями особи, якій заподіяно шкоду. Насправді, одна людина дуже гостро переживає неправомірне втручання іншої особи у сферу її особистих і майнових прав. А іншій особі все як з гуся вода. Він спокійно реагує на дії, які спричиняють йому будь-яку шкоду. За наявності таких критеріїв визначення розміру компенсації моральної шкоди встановлення в ЦК України, як і в інших цивільних законах, мінімального2 і максимального розмірів компенсації моральної шкоди є невиправданим3. Висловлена протилежна думка4. Від таких правил відмовився проект ЦК України і це правильно.
За змістом ст. 4401 ЦК України збігається із ст. 131 Основ цивільного законодавства, за винятком моментів, зазначених вище, а також певних редакційних відмінностей.