Розглянемо умовний приклад.
Як зміниться структура джерел власних засобів підприємства, якщо ринкова ціна його звичайних акцій складає 1200 грн. І підприємство об’явило про виплату дивідендів акціями в розмірі 5%
Структура власного капіталу до виплати дивідендів (тис.гри).
Статутний капітал:
привілейовані акції (1000 акцій по 5000 грн .) 5000
звичайні акції (15000 акцій по 1000 грн.) 15000
Резервний капітал 2000
Нерозподілений прибуток 7000
Всього 29000
Об" явлений дивіденд означає, що повинно бути додатково випущено 750 звичайних акцій (15000*5% ). Таким чином необхідно капіталізувати 900 тис грн. (1200грн*750). Ця величина розподіляється таким чином:
статутний капітал збільшується на 750 тис грн (1000грн*750);
резервний фонд (емісійний дохід) збільшується на 150 тис грн (200грн*750);
нерозподілений прибуток зменшується на 900 тис грн.
Структура власного капіталу після виплати дивідендів (тис грн).
Статутний капітал
привілейовані акції (1000 акцій по 5000 грн) 5000
звичайні акції (15000 акцій по 1000 грн) 15000
Резервний капітал 2150
Нерозподілений прибуток 6100 Всього 29000
Курсова ціна акцій та дивідендна політика взаємопов"язані, хоча якоїсь формалізованої залежності не існує. Розумна дивідендна політика може сприяти зниженню флуктуації курсової ціни. Курсова ціна складається під впливом різних випадкових факторів. В фінансовому менеджменті розроблені деякі прийоми штучного регулювання курсової ціни, які можуть впливати на розмір виплачуємих дивідендів. До них відносяться дроблення, консолідація та викуп акцій.
Методика дроблення акцій.
Дроблення акцій проводиться міцними компаніями, акції яких з часом підвищуються в ціні. Більшість компаній намагаються не допускати занадто високої ціни своїх акцій оскільки це може вплинути на їх ліквідність ( більш низькі за ціною акції більш ліквідні ). Техніка дроблення акції така. Отримарвши дозвіл від акціонерів на проведення цієї операції директорат компанії в залежності від ринкової ціни акцій визначає найбільш прийнятний масштаб дроблення: наприклад, дві нові акції за одну стару і т. д. Далі проводиться заміна цінних паперів.
Валюта балансу, а також структура власного капіталу в цьому випадку не міняється, збільшується лише кількість звичайних акцій.
Можлива й зворотня операція ( консолідація акцій ) декілька старих акцій обмінюються на одну нову ( пропорції можуть бути різними ).
Що стосується дивідендів, то тут все залежить від директорату та акціонерів; а саме, дивіденди можуть змінюватися пропорціонально до зміни номінальної вартості акцій, тобто дроблення акцій по суті не впливає на долю кожного акціонера в активах компанії.
Слід відзначити, що ця й попередня методика мають одну негативну рису - вони супроводжуються додатковими витратами по випуску нових цінних паперів.
Методика викупу акцій.
Для ілюстрації цієї методики розглянемо приклад:
Компанія, дані про яку наведені нижче, планує витратити 60% прибутку або на виплату дивідендів, або на купівлю своїх акцій. Потрібно проаналізувати, який з цих двох варіантів більш вигідний акціонерам.
Прибуток до розподілу серед власників звичайиих акцій, тис грн 2200
Кількість звичайних акцій 50000
Прибуток на акцію (2200000:50000) грн 44
Ринкова ціна акції грн 600
Цінність акції (ринкова ціна:прибуток на акцію)грн 13,636
Загальна сума прибутку, призначена для виплати акціонерам, складає 1320 тис грн ( 2200 тис грн*60%).
Якщо компанія виплатить дивіденд, то кожен акціонер отримає 26.4 грн (1320000грн:50000).
Якщо компанія витратить ці гроші на викуп своїх акцій, вона зможе викупити приблизно 2107 акції ( 1320000грн:626.4грн), а загальна їх кількість в обігу складе 47893 акції (50000 -2107).
Після викупу акцій дохід на акцію збільшиться і складе 45.94 грн (2200000грн:47893), що приведе до збільшення курсової вартості до 626.4 грн. (45.94грн*13.б36).
Таким чином, з позиції акціонера -, який володіє однією акцією, обидва варіанти однакові: чи мати одну акцію ціною 600 грн плюс дивіденд в розмірі 26.4 грн, чи володіти однією акцією зі збільшеною до 626.4 грн ціною.
ВИСНОВКИ.
Приватизація й акціонування приватної власності, розвиток підприємництва та кредитних інститутів приводять до поглиблення розвитку грошових і кредитних відносин. Виникає особливий сектор господарювання, який пов"язаний з обігом цінних паперів - фінансовий ринок.
Завдання ринку цінних паперів полягає в тому, щоб забезпечити більш повне та швидке переливання заощаджень за ціною, яка влаштовує обидві сторони. Для цього й потрібна фондова біржа, та, діючі на ринку цінних паперів посередники.
Всі цінні папери, які обертаються в даний час на ринку України, можна поділити на три умовні групи:
· акції;
· облігації;
· спеціальні цінні папери (приватизаційні сертифікати житлові та земельні сертифікати і т. д.).
Але в сучасних умовах операції з цінними паперами не набули в Україні належного розвитку. Це можна пояснити рядом причин:
по-перше, це дуже високий рівень інфляції, яка поглинає всі грошові заощадження громадян та підприємств;
по-друге, це те, що зараз дуже велике число фірм та підприємств, які знаходяться на межі банкрутства або вже збанкрутували і тобто не мають можливостей здійснювати операції з цінними паперами;
по-третє, в Україні зараз дуже високий "індекс зневіри" населення різноманітним фінансовим посередникам багато з яких займалося просто фінансовими махінаціями, так звані "піраміди". Ці три основні причини й обумовлюють той досить низький рівень розвитку українського ринку цінних паперів.
Якщо ж ми розглянемо інституціональну структуру вітчизняного ринку цінних паперів, то побачимо повне домінування комерційних банків на цьому ринку, бо на їх долю припадає біля 80% всіх операцій з цінними паперами. Тобто банки мають фактичну монополію в даній галузі. Але ж у всіх розвинених країнах крім комерційних банків на ринку цінних паперів повинні також виступати й інші учасники - це інвестиційні банки, біржові фірми, а також інші кредитно-фінансові організації, такі як страхові компанії, пенсійні та інвестиційні фонди. Всі ці учасники повинні конкурувати між собою і цим самим забезпечувати рівномірний ринковорегулюємий розподіл цінних паперів серед інвесторів капіталу.
Розглядаючи систему обліку операцій з цінними паперами, слід відмітити досить низький рівень автоматизації цього процесу на Україні. Це обумовлене дуже низькою пропозицією програмних комплексів обліку цінних паперів на ринку. Так в каталозі програмних продуктів з різних сфер діяльності можливо знайти лише один спеціалізований програмний коплекс обліку операцій з цінними паперами "АВАСИС-Инвест", да і той написаний російськими програмістами з пристосуванням до законодавства Росії. Тобто нагальною стає проблема розробки вітчизняних систем автоматизації бухгалтерського обліку із застосуванням ПЕОМ. Сама ж методика ведення бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами в Україні розроблена досить добре і не потребує істотних змін. Єдине, що, наприклад для обліку дивідендів по акціях було б доцільно запровадити окремий рахунок, як це робиться в США, а не використовувати рахунок 81 " Використання прибутку". Це значно полегшило б розрахунки і давало б завжди наглядну картину бухгалтеру з даного виду розрахунків.
При розгляді системи аналізу операцій з цінними паперами можна побачити, що ця система ще знаходиться в неналежному стані. Оскільки в Україні фактично не було розроблено жодної методики аналізу операцій з цінними паперами, а використовуються зарубіжні розробки та показники. Але ж якщо розглядати ці показники в розрізі, наприклад, економіки США і порівнювати їх з вітчизняною економічною системою, то легко можна побачити ті разючі відмінності, які нам потрібно було б враховувати. Сюди, перш за все, відносяться значні нормативно правові відмінності і це природньо, оскільки кожна країна має свою, притаманну лише їй нормативно правову базу забезпечення економічної діяльності. І тому, деякі з показників аналізу цінних паперів, які використовуються, наприклад в США, не можуть бути використані в Україні. А окрім того слід також зважати на стан вітчизняної економіки. Оскільки наша економічна система знаходиться в стані глибокої кризи, якій притаманні спад виробництва та інфляція, то це ще більше обмежує можливості запровадження зарубіжних аналогів аналізу в умовах України. Все це свідчить про те, що нагальною потребою зараз стає формування та становлення вітчизняної системи та методології проведення аналітичної роботи, стосовно операцій з цінними паперами, в умовах власної економічної та нормативно - правової системи. А це можна зробити, беручи за основу, розвиваючи та вдосконалюючи, вже існуючий суспільний досвід стосовно даної проблеми.
Якщо підбивати загальні підсумки, то можна дійти висновку що в даний момент ринок цінних паперів на Україні знаходиться в стані становлення. Дуже мало підприємств ведуть операції з цінними паперами, а якщо й ведуть, то в досить невеликих масштабах. Населення ж взагалі, відноситься до цінних паперів з великою підозрою, надаючи перевагу вкладанню грошей в іноземну валюту. Але ж фінансовий ринок, є дуже важливою складовою ринкової економіки і тому потрібно приділяти більше уваги цій економічній категорії та її розвитку на Україні.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:
Періодичні видання.
1. "Закон про цінні папери та фондову біржу", "Галицькі контракти"
№ 42, 1996 рік.
2. "Закон про державне регулювання ринку цінних паперів"
"Галицькі контракти" № 1, 1997 рік.
2. "Правила виготовлення бланків цінних паперів", "Галицькі. контракти"
№ 33, 1996 рік.
4. "Облігації. Ощадні сертифікати. Казначейські зобов "язання"