Дніпропетровське відділення ХНДГСЕ, яке очолює М.Ф. Водоп'ян,
обслуговує південно-західні області Лівобережної України. У відділенні
здійснюються всі види криміналістичних експертиз, а також автотехнічні,
будівельно-технічні, товарознавчі та судово-економічні (бухгалтерські)
експертизи.
Кримське відділення ХНДІСЕ, яке очолює фахівець у галузі
почеркознавства і авторознавства В.М. Шерстюк, обслуговує Автономну
Республіку Крим і здійснює всі види експертиз, в тому числі і судово-
бухгалтерську, товарознавчу, будівельно-технічну та автотехнічну
експертизи.
Методичне, технічне забезпечення і контроль за діяльністю відділень
здійснює ХНДІСЕ. Він проводить семінари, наукові конференції,
стажування.
Одеська НДЛСЕ утворена в 1914 р. як кабінет судової експертизи при
прокуратурі Судової палати на зразок Київського та Харківського кабінетів.
Його співпрацівники надавали практичну допомогу органам розслідування і
здійснювали фізико-хімічні, біологічні,, фотографічні та почеркознавчі
експертизи.
У радянській період ця установа була перетворена в Кабінет науково-судової експертизи і підпорядкована Наркомюсту України. Одеський губревком призначив його управляючим проф. М.П. Макаренка (1919-1938рр.). З 1925р. Кабінет функціонував вже як Інститут науково-судової експертизи, де створено чотири відділи: ідентифікації, хімічних, біологічних та фотографічних досліджень.
У ньому працювали видатні вчені — судові медики та юристи Д.Д. Хмиров, М.С. Матвеев В.П. Малицький, О.В. Озецький і ін., які серйозно вплинули на становлення судової експертизи і криміналістики, особливо в галузі балістики (М.С. Матвеев), методики розслідування (М.П. Макаренко), дослідження крові в ультрафіолетових променях (Д.Д. Хмиров). Багато років (1938 -1941 рр.; 1944- 195Дрр.) Інститутом керував М.А. Кравцов, а у 1950 р. його було реорганізовано в науково-дослідну криміналістичну лабораторію; в 1964 р. — науково-дослідну лабораторію судових експертиз, якою до 1979 р. керувала Т.Ф. Шаркова. Лабораторія виконує ті ж функції, що і Київський та Харківський інститути, тільки для південної зони України.
В лабораторії розпочинали свою діяльність професори С.В. Додін, І.В. Поетика, доцент Є.М. Берйадський. Зараз нею керує Л.М. Чернобай, який зробив значний внесок у подальший розвиток і впровадження в практику нових видів судових експертиз.
Донецький НШСЕ, який спочатку був філією ХНДІСЕ, створений у 1995 р. для експертного обслуговування південно-східних областей України. Директором ДНДІСЕ є його організатор експерт-практик Г.М. Дружинін. Структура ДНДІСЕ/ поки що перебуває в стадії становлення і копіює структуру Київського та Харківського НДІСЕ з деякими змінами, обумовленими місцевими потребами практики. Крім загальних завдань розвитку судової експертизи, ДНДІСЕ розробляє нові методики і засоби дослідження джерел інформації у справах, пов'язаних з порушенням правил безпеки гірничих робіт, встановленням механізму вчинення подібних злочинів і утворення їх слідів.
Львівський НДІСЕ, який очолив фахівець у галузі фізичних методів дослідження речових доказів кандидат юридичних наук Ю.Ю. Ярослав, створений одночасно з Одеською НДЛСЕ і Донецьким НДІСЕ для експертного обслуговування західних областей України. Львівський інститут виник на базі колишньої філії КНДІСЕ і є його структурною копією. Нині ЛНДІСЕ перебуває в стадії організаційного/становлення, визначення свого
наукового профілю, який відповідав би потребам практики.
здійснюваної в колишній філії КНДІСЕ, було та ймовірно й залишиться використання сучасних досягнень природничих і технічних наук в практиці збирання та дослідження джерел доказової інформації, зокрема, методів вакуумного напилювання металів для виявлення невидимих слідів на матеріальних носіях.
2. ПРАВОВІ І ЕТИЧНІ ЗАСАДИ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ТАКТИКИ
Криміналістична тактика - це самостійна частина науки криміналістики, що становить систему наукових положень (принципів); розроблює на їх основі прийоми і рекомендації, застосовувані з додержанням процесуального закону для: формування відносин між учасниками процесу; організації, планування попереднього і судового слідства; збирання, дослідження і використання доказів; розслідування і попередження злочинів.
Завдання криміналістичної тактики як розділу науки криміналістики випливають із загальних завдань кримінального судочинства. Це розробка засобів і методів швидкого і повного розкриття злочинів, викриття винних і забезпечення правильного застосування закону, з тим щоб той, хто вчинив злочин, був підданий справедливому покаранню і жодний невинний не був притягнутий до кримінальної відповідальності.
Окремі завдання криміналістичної тактики зводяться до розробки і впровадження в практику нових тактичних прийомів і засобів вирішення тактичних завдань, слідчих ситуацій, тактичних рішень, використання нетрадиційних методів і засобів одержання криміналістичної інформації, способів уведення оперативної інформації в процес доказування, прийомів детектування слідів пам'яті сучасними інструментальними засобами з метою розшуку джерел інформації та встановлення їх причетності до розслідуваної події.
Розслідування злочинів є специфічною пізнавальною діяльністю уповноважених на те осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду по збиранню, дослідженню та використанню інформації, яка збереглася в ідеальних та матеріальних відображеннях вчиненого злочину. Вони вилучають інформацію з джерел, причинно пов'язаних із розслідуваним злочином, та оперують нею для встановлення або спростування обставин, що підлягають доказуванню.
Сучасна криміналістська тактика накопичила значний арсенал тактичних прийомів, що забезпечують досягнення цілей збирання і оцінки доказів по кримінальній справі, що розслідується, їх зміст і спрямованість різні.
Тактичні прийоми діляться на дві групи. Одні з них визначають продуктивність безпосереднього сприйняття слідчим матеріальної обстановки, наприклад місця події, інші — покликані забезпечувати об'єктивність і повноту доказової інформації, одержуваної безпосередньо від осіб.
Слідчий огляд, реалізовуваний за допомогою спостереження, порівняння, вимірювання, експериментування, моделювання, припускає застосування тактичних прийомів, що обумовлюють послідовність, певну впорядкованість, об'єктивність безпосереднього сприйняття речовинної обстановки і об'єктів, правила використовування при цьому науково-технічних засобів і пізнань фахівців. Так, наприклад, існують правила визначення меж огляду місця події, розділення його на ділянки («вузли»), що підлягають детальному вивченню, реалізації загальнотактичних принципів спостереження його речовинної обстановки від «центру» (основного вузла) до «периферії» або навпаки. Тактично обгрунтовано розподіл функцій в ході огляду між слідчим і особами, що залучаються до участі в ньому.
Відомі відмінності в тактиці огляду місця події у справах, наприклад, про вбивство, крадіжку, злочинне порушення правил техніки безпеки і т.п. обумовлюються відмінностями в цілях і задачах, реалізовуваних при проведенні цієї слідчої дії, специфікою обстановки і об'єктів, що піддаються дослідженню.
Тактичними складнощами відрізняється більшість допитів. Криміналістська тактика рекомендує декілька апробованих практикою тактичних прийомів, що забезпечують отримання достовірних відомостей від допитуваних осіб. Так, наприклад, існують правила допиту особи, що має установку на брехню. Інші прийоми використовуються, якщо допитуваний сумлінно помиляється і тому перекручує факти, що мають значення для справи.
Специфіку застосування мають тактичні прийоми, використовувані при проведенні слідчого експерименту, перевірці свідчень на місці, які по суті представляють собою з'єднання слідчого огляду з допитом за умови здійснення в ході їх проведення більш менш широкого експериментування.
При проведенні обшуку, змістякого також близький до слідчого огляду, реалізується певна послідовність пошукових дій, суть яких розрізняється залежно від властивостей і станів відшукуваних об'єктів (предметів, грошей, цінностей, документів, трупа і т. п.).
Тактичні прийоми використовуються при застосуванні слідчих дій в суворо певній системі. Так, існують загальні правила пред'явлення доказів в ході допиту, залежні від змісту інформації, якою володіє слідство. Використовування при допиті доказових фактів знаходиться в безпосередньому зв'язку з тим, чи є докази, що пред'являються, прямими або непрямими і т.д.
Не кожен спосіб дій або лінію поведінки особи, що здійснює розслідування злочинів, можна віднести до прийомів криміналістської тактики. Як самі тактичні прийоми, так і рекомендації по їх застосуванню повинні відповідати ряду загальних властивостей і критеріїв допустимості.
Одним з них є правомірність тактичного прийому, полягаюча у тому, що по своєму характеру, змісту і цілеспрямованості тактичні прийоми повинні повністю відповідати вимогам закону, точному виконанню його розпоряджень про порядок виробництва процесуальної дії.
Проте зустрічаються рекомендації, які не вписуються в структуру вимог карно-процесуального закону, наприклад, порада проводити допит спільно з оперативним працівником, оскільки дві людини почерпнуть для слідства більше корисного матеріалу, ніж одина. Але подібне розуміння закону не відповідає функціям органу дізнання, задача якого полягає в наданні допомоги розслідуванню шляхом проведення оперативно-розшукових заходів. Тому кожна особа повинна притягуватися до розслідування у чіткій відповідності до його обов'язків.