91 [148] Ст. 35 Конституції України.
92 [136] Ст. 31 Конституції Республіки Молдова; [138] ст. 41 Конституції Республіки Словенія; [260] ст. 3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.1991р.
93 [135] Ст. 19 Конституції Республіки Македонія; [ ] ст. 5 Конституції Непалу.
94 [140] Ст. 28 Конституції Російської Федерації.
95 [317] Ст. 40 Конституції Республіки Хорватія.
96 [127] Ст. 16 Конституції Іспанії.
97 [367] ІІІ Універсал Центральної Ради (7 листопада 1917 р.) // Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посібник для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти: В 2 Т. / За ред. В.Д. Гончаренка. - 2-ге вид. - К. - Ін Юре, 2000. - Том 2: Лютий 1917 р. - 1996 р. - С. 236.
98 [344] Толковий словарь живого великорусского язика / Сост. В.И. Даль: В 4 Т. - М., 1980. - Т. ІУ. - С. 256.
24
вельєв зазначає, що свобода совісті - це забезпечення у суспільстві таких демократичних прав і свобод, які реально гарантують особі вільний вибір між релігійним і атеїстичним світоглядом та можливість проявити свої переконання у суспільстві [310]99. Подібні погляди висловлювали й інші автори. Так, А.С. Ловінюков зазначає, що свобода віросповідання і свобода атеїзму склали свободу совісті у її сучасному звучанні [167]100. Ю.А. Розенбаум у запропонованому проекті Закону СРСР "Про свободу совісті" також пов'язує це право людини з вибором релігійних чи атеїстичних переконань [302]101. Ф.М. Рудинський і М.А. Шапіро, аналізуючи зміст свободи думки, совісті і релігії (саме таке формулювання використовується у міжнародно-правових актах ООН), зазначили, що "свобода совісті - це можливість безперешкодного вибору світогляду у сфері духовного життя, вираження релігійних і атеїстичних поглядів і, нарешті, свобода релігії, що включає вчинення релігійних обрядів, богослужінь, свободу церкви" [309]102.
У широкому ж розумінні свобода совісті охоплює всю сферу духовного, світоглядного буття людини і не зводиться до вибору лише релігійних чи атеїстичних переконань. Так, М.Ю. Бабій зазначає, що свободу совісті недоцільно співвідносити лише із сферою релігійного чи секулярного світосприйняття. Йтиметься про всю сукупність переконань, життєво важливих смислових орієнтирів і цінностей людини, її поглядів на світ та на своє місце в ньому, на сенс життя. Автор вважає, що "свобода совісті - це особлива якісна визначеність людського буття, яка відображає внутрішню інтенцію та здатність суверенного суб'єкта до вільного, не спровокованого зовнішніми гетерономними чинниками самовизначення в духовній сфері, а також можливість його творчої й відповідальної самореалізації на основі ціннісно-орієнтованого вибору" [8, 7]103. Отже, свобода совісті виступає як один із атрибутів особистості, характеризуючи її внутрішню здатність до осмислення, оцінювання різних світоглядних, в тому числі й релігійних, парадигм, здатність вільно, без зовнішнього примусу робити вибір, визначатися щодо них, пере
99 [310] Савельев В.Н. Свобода совести: история и теория. - М.: Вьісшая школа, 1991. - С. 97.
100 [167] Ловинюков А.С. Закон СССР «О свободе совести и религиозньїх организациях» (1990 г.) // Советское государство и право. - 1991. - № 4. - С. 11.
101 [302] Розенбаум Ю.А. К разработке проекта Закона СССР «О свободе совести» // Советское государство и право. - 1989. - № 2. - С. 93.
102 [309] Рудинский Ф.М., Шапиро М.А. Свобода совести и религий: международно-правовьіе акть и национальное законодательство // Государство и право.-1992. - № 5. - С. 14.
103 [8] Бабій М.Ю. Свобода совісті: філософсько-антропологічне і релігієзнавче осмислення. - К.:Вища школа, 1994. - С. 35; [7] Його ж: Свобода совісті: сутність і структура // Релігійна свобода: гуманізм і демократизм законодавчих ініціатив в сфері свободи совісті (міжнародний і український контекст) / За заг. ред. А. Колодного, О. Сагана. - К.: Відділення релігієзнавства Ін-ту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України. - 2000. - С. 6.
25
водити їхні ціннісно-смислові параметри у площину власних життєвих настанов, а також реальні можливості безперешкодної самореалізації, самоствердження на їх основі. Свобода совісті як релігієзнавчо-правова категорія саме в предметному полі свого вияву - ставленні людини до релігії - повною мірою розкриває свою сутність через поняття "свобода релігії" [7]104. М.Ю. Бабій, у свою чергу, зазначає, що "свобода совісті" і "свобода релігії" - взаємопов'язані, але не тотожні категорії. Перше поняття охоплює широку сферу духовного, світоглядного буття людини, в якій остання самовизначається і самореалізується. Друге ж поняття - "свобода релігії" - постає власне як свобода вибору й самоствердження індивіда лише в системі релігійних координат. Структурно поняття "свобода релігії" включає два основних елементи: "свободу віросповідань" і "свободу церкви". За своєю суттю свобода віросповідання постає як свобода вибору релігійного світогляду і виявляється як внутрішня здатність особистості до релігійного самовизначення, як право на вибір тієї чи іншої релігійної парадигми, а також право самореалізації у "силовому полі" дії цієї парадигми. "Свобода церкви" - поняття, котре відображає ступінь автономності, незалежності внутрішнього устрою, структури управління релігійного об'єднання, його правовий статус, можливості реалізації завдань, заради яких воно створювалося. Вищевказаний погляд на співвідношення свободи совісті і свободи релігії, а також складники останньої знаходимо і в іншому джерелі [2]105.
Широке розуміння свободи совісті зустрічаємо і в інших джерелах. Так, Ю.П. Зуєв зазначає, що "свобода совісті - широкий спектр особистих переконань людини в філософській, політичній, морально-етичній, естетичній та інших сферах життя" [89]106.
Дещо нетрадиційний підхід до розуміння свободи совісті запропонували російські вчені Ю.А. Дмитрієв та Г.Г. Черемних. Суть його полягала в тому, щоб об'єднати суб'єктивні права на свободу думки, слова, вираження думок і переконань, право на свободу пошуку і поширення інформації та свободу совісті в комплексне поняття "інтелектуальна свобода людини" [374]107.
104 [7] Бабій М.Ю. Свобода совісті: сутність і структура // Релігійна свобода: гуманізм і демократизм законодавчих ініціатив в сфері свободи совісті (міжнародний і український контекст) / За заг. ред. А. Колодного, О. Сагана. - К.: Відділення релігієзнавства Ін-ту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України. - 2000. - С. 6.
105 [2] Академічне релігієзнавство. Підручник / За ред. проф. А. Колодного. - К.: Світ знань,
2000, - С. 669-671.
106 [89] К разработке проекта Закона СССР «О свободе совести.» (Отклики читателей) // Со-ветское государство и право. - 1989.- № 6. - С. 64.
107 [374] Черемних Г.Г. Свобода совести в Российской Федерации - М.: Манускрип, 1996.
- С. 24.
26
У міжнародних актах з прав людини зміст розглядуваної свободи також не обмежується правом вибору тільки-но релігійних або ж, навпаки, атеїстичних переконань. Так, Загальна декларація прав людини (ООН, 1948, ст. 18), Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ООН, 1966, ст. 18), Декларація ООН про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на підставі релігії чи переконань (ООН, 1981, ст. 1), Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (ООН, 1965, ст. 5), Конвенція про захист прав людини та основних свобод (ст. 9) проголошують "свободу думки, совісті та релігії" і до змісту цієї свободи включають не тільки релігійні переконання, а й інші, про які йтиметься далі. У цілій низці актів ОБСЄ (Організації з безпеки та співробітництва в Європі) свобода віросповідання людини проголошується як "свобода думки, совісті, релігії і переконань" [67, 78, 207]108. Н. Лернер зазначає, що термін "переконання" у ст.18 Загальної декларації прав людини має особливе значення. Його вживання у ст. 18 та у відповідних ста-ттях інших документів (мається на увазі, міжнародних) слід тлумачити лише в зв'язку із терміном "релігія". Даний термін не стосується переконань іншого характеру - політичних, культурних, наукових чи економічних, що також потребують правового захисту, але не належать до царини, яку ми зазвичай окреслюємо словом "релігія". Термін "переконання" було введено до Загальної декларації прав людини для захисту нерелігійних переконань - таких, як атеїзм чи агностицизм - а його значення остаточно було з'ясовано в ході дискусій над різноманітними документами, дотичними до релігійних прав [163]109.
В результаті тривалих обговорень різними міжнародними органами було визнано, що формулювання "релігія чи переконання" включає в себе теїстичні, нетеїстичні й атеїстичні переконання" [164]110. Так, Комітет з прав людини ООН 1993 р. видав "Загальний коментар № 22 (48) до статті 18 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права", де зазначалося, що ця стаття захищає теїстичні, нетеїстичні й атеїстичні переконання. [163]111. Також підкреслювалося, що терміни "релігія" (ге-Іідіоп) та "переконання" (Ьеііейз) слід розуміти широко і тому необхідно відкидати усякі спроби дискримінації релігії чи переконань на будь-якій
108 [67] Див.: Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі (1975.); [78] Підсумковий документ Віденської зустрічі держав-учасниць НБСЄ (1989.); [207] Паризька хартія для
нової Європи (НБСЄ, 1990).
109 [163] Лернер Н. Релігійні права людини на основі документів ООН // Релігійна свобода і права людини: правничі аспекти: У 2 т.- Львів: Свічадо, 2001. - Т. 2. - С. 126-127.
110 [164] Ликвидация всех форм нетерпимости и дискриминации на основе религии или убеж-дения // Права человека: Серия исследований 2. - Нью-Йорк, 1989. - С. 3.
111 [163] Лернер Н. Релігійні права людини на основі документів ООН // Релігійна свобода і права людини: правничі аспекти: У 2-т. - Львів: Свічадо, 2001. - Т. 2. - С. 130.
27
підставі, в тому числі й на тій, що така релігія є новою або її репрезентує релігійна меншина, котра є об'єктом ворожого ставлення з боку чисель-нішої релігійної спільноти. Як бачимо, термін "Ьеііег" перекладається як переконання. Слід зазначити, що спершу його перекладали як "віра", пізніше в документах з питань релігійних прав з'явилися й інші значення цього слова - вірування, віросповідання, переконання [163]112.