У Конституції України, в Законі України "Про свободу совісті та релігійні організації" не передбачено поділу релігійних організацій на традиційні або нетрадиційні, визнані або невизнані тощо, а також немає згадки про якусь одну чи декілька релігій.
Однак у деяких підзаконних нормативно-правових актах є вказівки на певні види релігійних організацій. Так, 03.01.1997 р. Віце-прем'єр-міністр України І. Курас затвердив "Заходи щодо нейтралізації діяльності деструктивних тоталітарних культів, мінімізації їх негативного впливу на суспільство" № 191/96 [72]145. У них, зокрема, закріплюється наступне:
- реєстрацію статутів громад нетрадиційних релігій проводити лише після вивчення їхньої реальної культової практики на основі відповідної правової, релігієзнавчої, а у разі потреби і медико-психологічної експертизи (п. 1);
- зорієнтувати керівників друкованих та електронних засобів масової інформації щодо ознайомлення громадськості з діяльністю деструктивних культів та негативними соціальними наслідками їхньої діяльності
(п. 4);
143 [131] Ст. 43 Конституции Литовской Республики (1992).
144 [205] Папастасис Хараламбос. Государственно-церковньїе отношения в Греции // Модели церковно-государственньїх отношений стран Западной Европьі и США / Под общ. ред. А. Колодного.- К.: Отделение религиеведения Ин-та философии НАН Украиньї. - 1996. - С. 30.
145 [72] Див.: Біжучий архів відділу у справах релігій Львівської облдержадміністрації.
47
- розгорнути широку просвітницьку роботу серед населення, особливо молоді та дітей, з метою ознайомлення їх із справжньою природою деструктивних тоталітарних культів та негативними наслідками їх діяльності для здоров'я і моралі людей (п. 5). На виконання зазначених "Заходів" Кабінету Міністрів України було прийняте Розпорядження Голови Львівської облдержадміністрації від 30.01.1997 р. № 53 "Про план реалізації Заходів Кабінету Міністрів України щодо нейтралізації діяльності деструктивних тоталітарних культів", згідно з яким було затверджено склад консультативної групи з вивчення негативного впливу деструктивних тоталітарних культів на населення області та підготовки необхідних змін до чинного законодавства України 146.
Згадка про деструктивні, тоталітарні культи (угрупування) міститься також і в інших документах [176, 82, 86] 147.
Безперечно, зазначені підзаконні нормативно-правові акти та документи суперечать законодавчим актам України, які не передбачають наявність традиційних чи нетрадиційних релігійних організацій, а тим більше - культів деструктивних, тоталітарних.
Слід, однак, зауважити, що згадка якоїсь релігії чи релігійної організації у нормативно-правових актах держав та поділ їх на певні види ще не свідчать про порушення принципу їх рівності. Порушення цього принципу може трапитися тоді, коли правовий статус різних релігійних організацій буде не однаковий. Так, у Кодексі законів про працю України передбачений перелік православних релігійних свят, які є святковими та неробочими днями (7 січня - Різдво Христове, один день (неділя) - Пасха (Великдень), один день (неділя) - Трійця (ч. 1, 2 ст. 73). Проте за поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій, зареєстрованих в Україні, керівництво підприємств, установ, організацій надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят з відпрацюванням за ці дні. У даному випадку законодавець прагне дотриматися принципу рівноправності релігій та релігійних організацій. Однак, для послідовного впро-вадження цієї засади, видається доцільним надати аналогічну можливість також й усім тим працівникам, котрі, не належать до жодної зареєстрованої в Україні релігійної громади. Разом з тим, здебільшого
146 Див.: Біжучий архів відділу у справах релігій Львівської облдержадміністрації.
147 [176] Див., наприклад: Меморандум про співпрацю Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій, Мінінформу та Держкомрелігій щодо висвітлення засобами масової інформації проблем релігійно-церковного життя // Людина і світ. - 1998. - № 3. - С. 28; [82] Інформаційний звіт "Про стан та тенденції розвитку релігійної ситуації на Львівщині та роботу відділу у справах релігій у 2000 р." // Див.: Біжучий архів відділу у справах релігій Львівської облдержадміністрації;['86] Інформаційний звіт за 1996 р. управління у справах релігій Львівської облдержадміністрації // Див.: Біжучий архів управління у справах релігій Львівської облдержадміністрації
48
саме вищевказаний поділ релігій та релігійних організацій на певні види якраз і зумовлює неоднакове правове становище релігійних громад. У законодавстві деяких держав закріплюється принцип рівності релігій з одночасним наданням переваги, привілеїв лише одному віровченню чи декільком. Наприклад, у Російській Федерації проголошено, що релігійні об'єднання рівні перед законом. Релігійні об'єднання ж у цій державі створюються у формі релігійних груп і релігійних організацій, щоправда правовий статус перших набагато вужчий (ч. 2 ст. 6, ст. 27 Федерального Закону Росії "Про свободу совісті і про релігійні об'єднання").
Законодавство Бельгії також визнає формальну рівність між усіма релігіями, однак низка релігійних організацій у цій державі користується офіційним визнанням, а відповідно - певними привілеями. На сьогодні такий статус мають 6 деномінацій: католицизм, протестантизм, іудаїзм, англіканство, іслам, Грецька і Російська православні церкви. Ці деномінації, крім заробітної плати для священнослужителів із державного бюджету, мають також і деякі інші привілеї (наприклад, отримують державні субсидії для будівництва і реставрації церков, мають право на радіо- і телевізійний час, право призначати військових і тюремних капеланів, діяльність яких оплачується державою). Інші ж релігійні організації, наприклад, Свідки Єгови, Мормони, такого статусу не мають й інколи навіть не вважаються релігійними організаціями [345]148. З іншого боку, згідно з Конституцією Бельгії (1831), обов'язком держави є виплата заробітної плати і пенсій не лише священнослужителям, але й представникам визнаних законом організацій нерелігійного характеру, які надають благочинну допомогу (ст. 181). Безперечно, розглянуте конституційне положення Бельгії є демократичним, оскільки однаково оцінює благочинну діяльність організацій як релігійного, так і нерелі-гійного спрямування.
4. Відокремлення церкви і релігійних організацій від держави (ч. 3 ст. 35 Конституції України; ст. 5 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"). Відзначимо, що законодавство України не виокремлює такого різновиду релігійних організацій, як церква, тому формулювання вказаного принципу необхідно уточнити. Суть цього принципу в Україні полягає в тому, що:
- держава захищає права і законні інтереси релігійних організацій, сприяє встановленню відносин взаємної релігійної і світоглядної терпимості й поваги між громадянами, які сповідують релігію або не спо
148 [345] Торфс Рик. Церковь и государство в Бельгии // Модели церковно-государственньїх отношений стран Западной Европь и США / Под общ. ред. А. Колодного. - К.: Отделение религи-еведения Ин-та философии НАН Украинь. - 1996. - С. 20-21.
49
відують її, між віруючими різних віросповідань та їх релігійними організаціями;
- бере до відома і поважає традиції та внутрішні настанови релігійних організацій, якщо вони не суперечать чинному законодавству;
- держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій;
- держава не фінансує діяльності будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії;
- релігійні організації не виконують державних функцій;
- релігійні організації мають право брати участь у громадському житті, а також використовувати нарівні з громадськими об'єднаннями засоби масової інформації;
- релігійні організації не беруть участі у діяльності політичних партій і не надають політичним партіям фінансової підтримки, не висувають кандидатів до органів державної влади, не ведуть агітації або фінансування виборчих кампаній кандидатів до цих органів. Однак священнослужителі мають право на участь у політичному житті на рівні з усіма громадянами;
- релігійні організації зобов'язані додержуватися вимог чинного законодавства і правопорядку [260]149.
Як бачимо, релігійні організації не "відокремлені" в буквальному розумінні цього слова від держави. Хоча вони взаємодіють між собою, впливають одні на одних, однак залишають за собою "автономні" сфери панування [70]150.
До речі, на Заході зазвичай говорять не про відокремлення Церкви від держави, а про відокремлення Церкви і держави, наголошуючи на рівноправності суб'єктів цих відносин [60]151. Проте ми не можемо погодитися із принципом рівноправності держави і релігійних організацій, оскільки держава володіє, як відомо, цілою низкою прав, яких не мають інші спільності, в тому числі й релігійні [113]152. До того ж у буквальному розумінні ні церква (релігійні організації), ні держава не відокремлені одна від одної, тому, вважаємо, доцільно закріпити принцип, за котрим Україна є
149 [260] Ст. 5 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".
150 [70] Пор., напр.: Записка. Принципи взаємовідносин між державою та церквою // Права людини в Україні: Інформаційно-аналітичний бюлетень Українсько-Американського Бюро захисту прав людини: Вип. 15. - Київ; Харків, 1996. - С. 52.
151 [60] Єленський В. Перспективи розвитку української системи церковно-державних відносин // Релігійна свобода: гуманізм і демократизм законодавчих ініціатив в сфері свободи совісті (міжнародний і український контекст) / За заг. ред. О. Колодного і О. Сагана. - К.: Відділення релігієзнавства Ін-ту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, 2000. - С. 86.