Розрахунок суми резерву, що повинний бути сформований банком на звітну дату, здійснюється так:
Для щоквартального перерахунку коштів
S = 8,34 % * N1 * С, (3.11)
де цифра 8,34 – постійний відсоток, що забезпечує резерв рівними частинами у встановленийтермін (100% розділене на 12 кварталів, тобто встановлений трирічний термін формування резерву);
N1 – кількість кварталів із початку формування резерву;
С – сума розрахункового резерву, утворена на звітну квартальну дату.
Для щомісячного перерахунку повинна використовуватися формула
S=2,78% *N2 *C, (3.12)
де 2,78 – постійний відсоток, що забезпечує формування резерву рівними частинами у встановленийтермін (100% розділене на 36 місяців);
N2 – кількість місяців із початку формування резерву;
С – сума розрахункового резерву, що склалася на кінець звітного місяця.
Отримана відповідно до викладених розрахунків сума резерву, що повинна бути сформована на звітну дату, дорівнюється з залишками коштів, обсічених на звітне число на рахунку "Резерви страхування активних операцій комерційних банків". Сума встановленої різниці підлягає перерахуванню в даний резерв.
Формування резерву здійснюється головним офісом банку і його філій по кожній сумі наданого кредиту в залежності від ступеня кредитних ризиків по класифікації. Резерв зберігається в головному офісі банку (за винятком 30% резерву що зберігаються в НБУ). Якщо у філії банку не вистачаєкоштів для виконання розрахункового нормативу формування страхового резерву, що бракує сума в обов'язковому порядку виповнюється головним офісом відповідного банку.
Резерв комерційногобанку може бути використаний тільки на погашення безнадійної кредитної заборгованості по основномуборгу. Загальна сума такої заборгованості списується зі страхового резерву по оформленому протоколом рішенню Правління банку не пізніше останнього дня поточного року, у якому заборгованість визнана безнадійною. Здійснюється така операція такою проводкою: дебет рахунку "Резерви страхування активних операцій комерційних банків", кредит рахунку “Прострочена заборгованість ”.
Одночасно списуються і безнадійно прострочені відсотки, що були нараховані, але не отримані. Списання здійснюється такою проводкою: дебет рахунку "Прибутки майбутніх періодів", кредит рахунків “Прострочена заборгованість по відсотках”.
Списана прострочена заборгованість по основній сумі боргу враховується на забалансовийрахунок "Борги, списані на збитки". Нараховані, але не отримані відсотки підписаної заборгованості підлягають урахуванню на забалансовийрахунок "Відсотки по безнадійних боргах".
Банк зобов'язаний протягом трьох років продовжувати роботу з відшкодування боргу. Якщо ця робота за трирічний період успіху не принесла, заборгованість по основномуборгу і неодержанихвідсотках із зазначенихзабалансовихрахунків списується цілком.
У випадку, коли така робота завершується успіхом, сума поверненого кредиту і відсотківставиться на рахунок "Резерви страхування активних операцій комерційних банків" (якщо сума резервного фонду недостатня) або, коли такий фонд сформований за розсудом керівництвакомерційногобанку, (Правління банку) зараховуються в будь-який інший фонд банку. Наприклад, у фонд матеріального заохочення, виробничого і соціального розвитку або інші фонди. При цьому робиться така проводка: дебет – поточний рахунок клієнта, кредит – фонди банку. Відсотки за повернений кредит зараховуються в прибутки банку на рахунок "Операційні й інші прибутки". Одночасно заборгованість списується з забалансовихрахунків.
Якщо прибутків, отриманих банком і спрямованих на формування страхового фонду, недостатньо для покриття збитків від кредитної діяльності, відрахування здійснюються за рахунок резервного фонду, фонду економічного стимулювання, а також коштів, отриманих від реалізації майна або внесків банку в статутні фонди інших підприємств і організацій.
Згаданий резервний фонд комерційних банків формується для покриття можливих збитків, що виникають у результаті діяльності банку. Розмір резервного фонду повиннийскладати не менше 20% від статутного фонду банку. Формується такий резерв шляхом щомісячного відрахування не менше п'ятьохвідсотків від прибутку банку, після оподаткування, нарахування дивідендів і перерахування коштів в інші обов'язкові фонди.
Резервний фонд комерційних банків зберігається на окремомурахунку в НБУ і використовується тільки з його дозволу. При цьому в комерційному банку здійснюються такі проводки: дебет рахунку "Відвернені кошти за рахунок прибутку банку поточного року", кредит рахунку "Формування резервного фонду"; дебет рахунку "Особливий рахунок НБУ, кредит рахунку 161. У НБУ такі коштипроводяться в дебет рахунку 161, кредит – 801.
Як уже відзначалося, створення страхового резерву, крім послужливо-профілактичних функцій по недопущеннюпереконцентрації кредитних ризиків, покликано забезпечити стабільну роботу банку на випадок збитків від неповернення кредитів. Оскільки при наданні позичальникам банківських гарантій ризик відповідальності лягає цілком на банк гаранта, неповернення кредитів, безсумнівно, може підірвати його стабільну роботу. Тому уся викладена інфраструктура формування страхового резерву поширюється і на гарантійні кредитні операції. Інакше, при активній роботі банку на ринку гарантійних послуг останній може виявитися перед фактом критичної переконцентрації кредитних ризиків, що неминуче підірве його стабільність.
Дещоінша схема відрахувань у страховий резерв передбачена по міжбанківських кредитах. Здійснюються ці відрахування тільки в період до повного формування банком суми резерву.
Відрахування в резерв по кредитах між філіями в системі одного банку не проводяться.
З метою визначення кредитних ризиків банківські заснування, за станом на перше число місяця, повинні щомісяця розглядати і давати оцінку кредитного портфеля.
Крім того, Положенням "Про порядок формування і використання резерву на можливі втрати по позичках комерційних банків", затвердженомуПостановою Правління НБУ №20 від 31 січня 1996 р. продиктовано створити кредитні комітети (у відділеннях і філіях – кредитні комісії), що повинні складати відповідні протоколи засідань і разом з інформацією, що ставиться до оцінки кредитного портфеля і формування страхових фондів берегти не менше трьох років.
Звітність про класифікацію кредитів і створення страхового фонду подається в Національний банк України (його обласні управління) щомісяця разом із розрахунками економічних нормативів.
У випадку порушення порядку створення і використання резервів, до банків застосовуються санкції у відповідності зі ст.48 Закону України "Про банки і банківську діяльність", тобто перед фундаторами банку ставиться питання про проведення заходів щодо його фінансового оздоровлення, реорганізації або припиненні діяльності. Крім того, на період фінансового оздоровлення банку НБУ може призначити тимчасову адміністрацію, на яку покладаються функції управління його справами в період санації, реорганізації або ліквідації.
Отже формування страхових резервів та резервних фондів потрібне для забезпечення безпеки і стабільної роботи банку. Резерв сформується в обов'язковому порядку по всіхнаданих кредитах у національній або іноземній валюті підприємствам, заснуванням, організаціям, фізичним особам, а також по міжбанківських кредитах. Порядок формування резерву встановлюється Положенням НБУ “Про порядок формування і використання резерву на можливі витрати по позичках комерційних банків”, затвердженому Постановою Правління НБУ №20 від 31 січня 1996 р.
3.3. Шляхи покращення управління кредитними ризиками
Щодо заходів поліпшення управління інвестиційними ризиками в даному банку, то тут можна виділити такі пропозиції:
-ширше використовувати коефіцієнти при оцінці фінансового стану позичальника, не обмежуючись тими, які в обов'язковому порядку виконання подані у Положенні НБУ "Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків";
-слід удосконалити роботу банку з заставою, використовувати весь спектр видів застави, не обмежуючись заставою нерухомості, обладнання та товарів в обігу; варто частіше використовувати послуги експертних фірм, оскільки мали місце помилки працівників банку щодо визначення якості та вартості застави;
-використовувати такий вид захисту від кредитних ризиків як страхування;
-використовувати для вирішення спорів третейські суди;
-удосконалити типовий кредитний договір в плані більшого захисту банку від можливих випадків неповернення кредитів позичальниками, а саме:
по-перше, заборонити позичальнику без попередньої письмової згоди банку здійснювати господарські операції, які можуть вплинути на фінансово-економічний стан позичальника, в тому числі відчужувати будь-якими способами власні основні засоби, надавати їх в заставу або оренду третім особам, передавати в статутні фонди інших юридичних осіб; бути гарантом або поручителем інших юридичних або фізичних осіб, отримувати кошти в іншому банку, здійснювати перевід боргу згідно даного кредитного договору на користь третіх осіб;
по-друге, обумовити в кредитному договорі право банку приймати додаткове забезпечення, в тому числі залучати поруки (гарантії) третіх осіб, та (або) уступити вимогу третій особі, яка задовольнила в повному обсязі вимоги банку, які виникли відповідно до умов кредитного договору. В цьому випадку до такої третьої особи (набувача вимоги) переходять всі права і обов'язки банку відповідно до умов кредитного договору та права і обов'язки заставодержателя відповідно до умов договору застави;