В останні роки великий інтерес в суспільному житті набули проголошення основних прав людини і їх юридичний захист. Однак, надзвичайне возвеличення прав окремої людини веде до ущемлення прав держави і всього громадянського суспільства. В процесі правозастосування потрібно враховувати законні інтереси і потреби як окремих громадян, так і всього суспільства. Тільки врахування діалектичної єдності інтересів громадянина, і держави, єдність юридичних прав і обов'язків дозволить приймати гуманні рішення як по відношенню до окремих громадян, так і по відношенню держави і суспільства.
Норми права не в змозі відобразити всі різноманітні фактичні обставини, і зокрема конкретних об'єктів правового впливу. Це в змозі доповнити процес застосування правових норм. Головною умовою ефективності правозастосування є максимальне врахування в конкретній ситуації фактичних обставин (характеристик) для вибору варіанта рішення. Ці вимоги можуть бути прямо передбачені в законі, а можливі випадки коли умови прямо не передбачені, але їх потрібно шукати в інших правових нормах. Інформаційне забезпечення підготовки рішень, доказування є однією з важливих умов застосування правових норм.
Висока якість законодавства — є другою умовою ефективності. Разом із тим при низькій якості законодавства (наявності в ньому протиріч, прогалин, нечітких формулювань і т.п.) можна досягти високої ефективності правозастосувальних актів, усунувши протиріччя при допомозі аналогії закону і права. Крім того потрібно поліпшувати якість законодавства, щоб воно мало правовий характер. Всі нормативно-правові акти повинні бути оптимальними в правовому регулюванні суспільних відносин.
Ефективність правозастосувальних актів залежить не тільки від особистих якостей юриста (рівень правосвідомості, правова підготовка, практичний досвід, культура, професійні знання, вміння, навики), умов його праці і відпочинку, але й від зацікавленості його в винесенні об'єктивних рішень. Прийняття правильних рішень, їх реалізація мають більший виховний вплив ніж сам по собі закон. Такі рішення дають можливість більш диференційовано підійти до конкретної справи і безпосередньо впливати на правосвідомість окремих громадян і соціальних груп.
1. Алексеев С. Общая теория права. – М., 1993.
2. Алексеев С. Теория права. – М., 1994.
3. Бачинин В. Морально-правовая философия. – Харьков, 2001.
4. Безродній С.Ф. Світова класична думка про державу і право: Навч. посібник. - К., 1999.
5. Даніл’ян О. Роль конфліктів у суспільстві, що трансформується. – Харків, 2001.
6. Дробишевский С.А. Политическая организация общества и право: Историческое место и начало эволюции. – Красноярск, 1991.
7. Загальна теорія держави і права / під ред. В.В. Копєйчикова. – К., 2000.
8. Котюк В. Теорія права. – К., 1996.
9. Лазарев В. Общая теория права и государства. – М., 1996.
10.Недбайло П. Применение советских правовых норм. – М., 1960.
11.Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах. – К., 1995.
12.Рабінович П. Основи загальної теорії права та держави. – К., 1994.
13.Скакун О.Ф. Политическая и правовая мысль на Украине (1881-1917). - Харьков, 1987.
14.Ставицька О. Норми права в системі чинників регулювання соціальних конфліктів // Право України. – 2001. - №10.
15.Эффективность правовых норм. – М., 1980.
16.Явич Л. Сущность права. – М., 1985.
[1]Даніл’ян О.Г. Роль конфліктів у суспільстві, що трансформується // Конфлікти в суспільствах, що трансформується: Збірник наукових статей (за матеріалами ХI Харківських політологічних питань). – Харків, 2001. – С.8.
[2]Див.: Бачинин В.А. Морально-правовая философия. – Харьков, 2000. – С.122.
[3]Див.: Общая теория права и государства / Под ред. В.В. Лазарева. – М., 1996. – С.112.
[4]Див.: Алексеев С.С. Теория права. – М., 1994. – С.179.
[5]Див.: Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм. – М., 1960.
[6]Див.: Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм. – М., 1960.
[7] Див.: Загальна теорія держави і права / під ред. Копєйчикова В.В. – К., 2000.
[8]Див.: Зуев Л.Б. Правоприменение: его механизм, понятие. – Тезисы докладов Межреспебликанской научно-практической конференции. “Проблемы обеспечения законности в механизме правоприменения”. – Волгоград, 1990. – С.9-10.
[9]Див.: Котюк В.О. Теорія держави і права. – К., 1996. – С.148.
[10]Див.: Алексеев С.С. Общая теория права. – Т.2. – С.192-199.
[11]Див.: Алексеев С.С. Общая теория права. – Т.2. – С.347.
[12]Див.: Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – К., 1994. – С.111-112.
[13]Див.: Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах. – К., 1995. – С.411.
[14]Див.: Там само. – С.411-412.
[15]Див.: Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах. – К., 1995. – С.30.