Виходячи з того, що відносини у сфері податкового планування врегульовані наразі не лише нормами податкового права, особливістю якого є орієнтація насамперед не на приватні інтереси платників податків, а на суспільні інтереси та інтереси держави, а й нормами господарського, цивільного та інших галузей права, видається доцільним виділення норм, які регламентують податкове планування, в правовий комплексний інститут (з огляду на наявність суспільної потреби та зацікавленості держави у ефективному правовому регулюванні цієї групи відносин, наявність самостійного предмета правового регулювання, зумовленого специфікою регулювання цього виду діяльності, потреба в особливому методі регулювання, потреба в спеціальних джерелах права, наявність специфічної системи понять і категорій), основу якого становлять норми фінансового права та податкового як його інституту.
Аналіз міжнародно-правових актів з питань податкового планування дозволяє зробити висновок, про те, що поряд з основним завданням таких угод – забезпечення уникнення подвійного оподаткування, залучення інвестицій, запобігання ухиленню від сплати податків, запобігання деяких форм податкової дискримінації, визначення єдиних способів і методів розв’язання податкових проблем – їх важливим завданням є формування орієнтирів для здійснення міжнародного податкового планування, спрямованого на максимізацію глобального доходу господарюючих суб’єктів за рахунок полегшення їх сукупного податкового тягаря, облік усіх податків, сплачених у всіх юрисдикціях активності, пошуку найбільш раціональних способів зниження таких податків.
Сформульовано авторське поняття «офшорної юрисдикції» – як країни чи окремої території всередині країни, законодавство якої щодо заснування, управління та оподаткування компаній орієнтоване здебільшого на міжнародний, а не на внутрішній бізнес, «офшорного підприємництва» – як процесу взаємодії ринкових суб’єктів з приводу взаємопередачі прав власності на деякі товари чи послуги через офшорне підприємство, «зони зі спеціальним режимом оподаткування» – як території, де діють особливі податкові режими.
Окреслено напрями фінансово-правового забезпечення господарської діяльності з використанням зон із спеціальним режимом оподаткування. Зокрема, пропонується внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв’язку з необхідністю переглянути ставку податку на репатріацію, розмір якої зараз становить 15%, та доопрацювання механізму перерахування зазначеного податку.
У дослідженні зазначається, що практика постійної зміни нормативного переліку офшорних зон значною мірою суперечить інтересами платників податків та ускладнює податкове планування. Дисертант наголошує на принциповому моменті, який стосується податково-правової регламентації офшорної діяльності – на відсутності у світовій практиці загальноприйнятого переліку офшорних зон. Відповідно, кожен раз Уряд України при формуванні відповідного переліку дотримувався різних критеріїв при віднесенні тієї чи іншої країни до офшорної, і як результат – щорічні зміни в переліку офшорних зон. Наслідками такої нестабільності в законодавстві є, по-перше, нестійкий характер економічних відносини між господарюючими суб’єктами різних держав. По-друге, саме зміни переліку можуть призвести до протиправного використання офшорних зон, сприяти таким негативним явищам, як тінізація економіки, відмивання брудних грошей, незаконне вивезення капіталу, ухилення від оподаткування. Відповідно, зазначений перелік доцільно прийняти у вигляді додатка до спеціального закону «Про правовий режим зон із спеціальним режимом оподаткування» (орієнтовна назва).
Дисертант доводить, що розвиток законодавства, в тому числі податкового, пов’язаного з регулюванням діяльності зон із спеціальним режимом оподаткування, має ґрунтуватися на теоретичному принципі неможливості поєднання високих ставок податків та одночасного скасування податкових пільг. Відповідно, вдосконалення законодавства, присвяченого регулюванню діяльності зон із спеціальним режимом оподаткування («офшорних зон») та вільних економічних зон, можливе лише у контексті оптимізації податкового законодавства України в цілому, передусім, за рахунок прийняття Податкового кодексу і на його основі – спеціального закону, присвяченого зонам із спеціальним режимом оподаткування. Автор пропонує замінити у проекті Податкового кодексу України термін «офшорні зони» на «зони зі спеціальним режимом оподаткування» та визначити їх як «зони, які здійснюють реєстрацію іноземних компаній та в яких застосовуються особливі пільгові ставки та спрощені правила оподаткування». Термін «офшорна зона», відповідно має визначати територію, стосовно якої будь-яка діяльність, зареєстрована на її території, здійснюється за її межами.
Набуло подальшого розвитку питання про взаємозв’язок та ефективність податкового планування з використанням зон зі спеціальним режимом оподаткування з метою подолання проблем вивозу капіталу та залучення інвестицій в економіку України, у зв’язку з чим запропонована низка рекомендацій щодо вдосконалення чинного законодавства в цій сфері.
На основі аналізу протилежних думок науковців і практиків сформульована авторська позиція щодо доцільності й можливостей утворення і ефективності функціонування в Україні вільних економічних зон та зон зі спеціальним режимом оподаткування.
Список джерел
1. Агентства США утверждают, что юрисдикции с низкими налоговыми ставками не являются прибежищами по отмыванию денег. – Ел. ресурс: <http://www.cbsfcorp.ru >.
2. Азаров М.Я., Кольга В.Д., Онищенко В.А. Все про податки: Довідник / За ред. М.Я. Азарова. – К.: Експерт-Про, 2000. – 490 с.
3. Апель А., Гунько В., Соколов И. Обналичивание и оффшорный бизнес в схемах. – СПб.: Питер, 2002. – 192 с.
4. Архипов А., Городецкий А., Михайлив Б. Экономическая безопасность: Оценки, проблемы способы обеспечения // Вопросы экономики. – 1994. – №12. – С. 36–44.
5. Барановський О.І. Фінансова безпека / НАН України; Інститут економічного прогнозування. – К.: Фенікс, 1999. – 338 с.
6. Безопасность России и армия / В.В. Серебряников, Ю.И. Дерюгин, Н.Н. Ефимов, В.И. Ковалев. – М., 1995. – 337 с.
7. Бельков О.А. Понятийно-категориальный аппарат концепции национальной безопасности // Безопасность. Информационный сборник Фонда национальной и международной безопасности. – М., 1994. – №3 (19). – С. 91–94.
8. Бирковский Д. Применение оффшорных компаний в Украине. – Харьков: Веста: Издательство «Ранок», 2002. – 272 с.
9. Білоус В.Т., Попович В.М. Про Державну програму детінізації економіки України / Державна податкова адміністрація України; Академія держ. податкової служби України. – Ірпінь, 2000. – 50 с.
10.Білоус В.Т., Попович В.М., Попович М.В. Організаційно-правове зебезпечення боротьби з відмиванням доходів незаконного походження / Державна податкова адміністрація України; Академія держ. податкової служби України / За ред. П.В. Мельника. – К., 2001. – 137 с.
11.Большой англо-русский словарь: в 2-х т. Ок. 160000 слов. / Н.Н. Амосова, Ю.Д. Апресян, И.Р. Гальперин и др. Под общ. рук. И.Р. Гальперина и Э.М. Медниковой. – 4-е изд., испр., с дополнением. – М.: Рус. яз., 1988. – Т. 2. – 1072 с.
12.Большой Энциклопедический Словарь. – 2-е изд., перераб. и доп. – М, 1998. – 1456 с.
13.Бухвальд Е., Словацкая Н., Лазуренко С. Макроаспекты экономической безопасности: факторы, критерии и показатели // Вопросы экономики. – 1994. – №12. – С. 25–35.
14.Бюджетний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2001. – №37–38. – Ст. 189.
15.Верхан П.Х. Предприниматель: его экономическая функция и общественно-политическая ответственность. – Минск.: ЭРИДАН, 1992. – 370 с.
16.Вишневская М.К. Актуальные вопросы налогообложения. – Х., 1997. – 144 с.
17.Вишневский В.П. Налогообложение предприятий в Украине / НАН Украины; Институт экономики промышленности. – Донецк, 1998. – 327 с.
18.Вол В. Оффшоний бізнес: за і проти // Вісник податкової служби України. – 2000. – №30. – С. 23–26.
19.Воронова Л.К. Правовые основы расходов государственного бюджета в СССР: (на материалах союзных республик). – К.: Вища школа, 1981. – 223 с.
20.Воронова Л.К., Мартьянов И.В. Советское финансовое право. – К.: Вища школа, 1983. – 240 с.
21.Галкін І.Г. Міжнародні податкові угоди: поняття та структура // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2004. – №4. – С. 72–80.
22.Галкін І.Г. Офшорні зони: легальні і незаконні цілі використання // Право України. – 2003. – №3. – С. 70–74.
23.Галкін І.Г. Проблема належності офшорних зон до складу спеціальних (вільних) економічних зон // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2004. – №2. – С. 45–50.
24.Галкін І.Г. Трансформація у законодавстві України переліку офшорних зон // Науковий вісник Академії державної податкової служби України. – 2002. – №4 (18). – С. 149–151.
25.Гарасюк О.А. Передумови та економічна доцільність формування оффшорних зон в Україні: Дис… канд. екон. наук: 08.10.01. – К., 2001. – 236 арк.
26.Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права: Навч. посіб. – 2. вид., переглянуте і доп. – К.: Знання, КОО, 2001. – 215 с.
27.Глухов В.В., Дольдэ И.В. Налоги: Теория и практика: Учеб. пособие. – СПб.: Специальная литература, 1996. – 282 с.
28.Годме П.М. Финансовое право. – М.: Прогресс, 1978. – 526 с.
29.Горбунов А.Р. Дочерние компании, филиалы, холдинги: Организационные структуры, консолидированный баланс, налоговое планирование. – М.: АНКИЛ, 1997. – 150 с.
30.Горбунов А.Р. Налоговое планирование и снижение финансовых потерь. – М.: СО «Анкил», 1993. – 176 с.
31.Горбунов А.Р. Оффшорный бизнес и управление компаниями за рубежом. – 3.изд., перераб. и доп. – М.: Анкил, 1997. – 192 с.
32.Гореев М. О национальной безопасности России // Обозреватель. – 1993. – №22 (26). – С. 94–98.