18 липня 2005 р. Кабінет Міністрів України видає Розпорядження «Про заходи щодо недопущення мінімізації податкових зобов’язань, вивезення капіталів за кордон, а також відмивання коштів через офшорні зони», яким суворо і однозначно висловлює своє негативне ставлення до мінімізації податкових зобов’язань і офшорних зон. Так, до запланованих заходів віднесено: розроблення законопроекту щодо внесення змін до законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість» щодо встановлення обмежень із застосування нульової ставки податку на додану вартість при здійсненні розрахунків за експортними операціями через офшорні зони, уточнення визначення терміна «звичайна ціна», впорядкування формування податкового кредиту при проведенні зазначених операцій та обмеження трансфертного ціноутворення; внесення узгоджених пропозицій щодо запровадження обов’язкової реєстрації договорів (контрактів) суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності з компаніями, зареєстрованими в офшорних зонах, та постійного моніторингу їх виконання; підготовка пропозицій щодо вдосконалення та узгодження податкового, митного та інших галузей законодавства з метою недопущення відмивання коштів через офшорні зони і припинення незаконного відшкодування податку на додану вартість, а також перегляду переліку офшорних зон; проведення перевірок суб’єктів господарювання, які мають валові доходи в сумі 200 млн. гривень, низький рівень податкового навантаження, сплати платежів до бюджету, та вжити заходів для недопущення застосування схем мінімізації податкових зобов’язань цими суб’єктами; запровадження порядку інформування Кабінету Міністрів України про стан розрахунків з бюджетом суб’єктами господарювання, які мають валові доходи в сумі більше ніж 200 млн. гривень; запровадження дієвого механізму взаємодії контролюючих органів на місцях з метою забезпечення повноти надходження платежів до бюджету суб’єктами господарювання, які мають валові доходи в сумі більше ніж 200 млн. гривень [148].
Тенденції розвитку фінансового законодавства у досліджуваній сфері певним чином відображає і схвалена Кабінетом Міністрів України 3 серпня 2005 року Концепція розвитку системи запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму на 2005–2010 роки, метою якої виступає забезпечення прозорості фінансової системи; підвищення інвестиційної привабливості економіки України для іноземних інвесторів; покращення міжнародного іміджу України; подолання бар’єрів на шляху визнання України державою з ринковою економікою; декриміналізація і детінізація економічних відносин; розширення кореспондентських відносин українських банків з фінансовими установами держав – членів Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (далі – ФАТФ (FATF – Financial Action Task Force on Money Laundering)); сприяння наповненню дохідної частини Державного бюджету [170]. Відповідно до напрямів розвитку системи запобігання та протидії легалізації незаконних доходів і фінансуванню тероризму одним із заходів виступає запобігання використанню слабких сторін фінансової системи з метою легалізації незаконних доходів і фінансування тероризму є проведення постійного моніторингу зовнішньоекономічних операцій, що здійснюються через офшорні зони.
Спробуємо з’ясувати, з якими саме проявами офшорної діяльності відбувається боротьба, які цілі при цьому переслідуються, які успіхи і якого розвитку подій можна очікувати в майбутньому, як це вплине на вітчизняне фінансове законодавство.
Можна погодитися з тим, що основні претензії, що висуваються до офшорних зон, зводяться до нечесної податкової конкуренції і сприяння криміналу (перш за все, легалізації коштів). Ці два обвинувачення носять зовсім різний характер, тому боротьба ведеться на двох різних напрямах. Перша лінія розроблюється під загальним керівництвом ОЕСР, друга – ФАТФ. Власне кажучи, при цьому йдеться про боротьбу не з офшорами як такими, а саме з вказаними негативними явищами. Відзначимо, що в обох випадках претензії є також і до держав, які ніяк не є офшорними, приміром, до США – за лінією ОЕСР, чи до України – за лінією ФАТФ. Однак найбільш виражені ці проблеми саме в офшорних зонах. Тому на них і зосереджена особлива увага цих міжнародних організацій, хоча не завжди для цього є відповідні підстави. Так, фонд Центру свободи і процвітання у Вашингтоні опублікував дослідження, яке показує, що між так званими офшорами і відмиванням грошей немає прямого зв’язку. Ендрю Квінлан, президент благодійного фонду, відмітив: «в цьому новому дослідженні використані дані Держдепартаменту, Центрального розвідувального управління, податкового управління та організації ФАТФ. З їх допомогою стало можливим стверджувати, що країни з невисокою податковою ставкою і фінансовою секретністю є центрами відмивання грошей не більше, ніж країни з високими ставками оподаткування. Брудні кошти, схоже, відмиваються в країнах з високою податковою ставкою, оскільки саме тут має місце нелегальна діяльність». Схожі висновки містяться у звіті, що має назву «Агентства США стверджують, що юрисдикції з низькими податковими ставками не є притулками з відмивання грошей», написаному експертом з податків фонду Спадщини Даніелем Дж. Мітчеллом, який заявляє: «Цей звіт руйнує негативний стереотип, що юрисдикції з низькими податковими ставками залучають величезну долю брудних грошей. Тепер для політиків з країн з високим рівнем оподаткування настав час відсторонити їх демагогію і зайнятися боротьбою з такими злочинами, як ухилення від сплати податків [1].
Міжнародний тиск на офшорні зони може, як свідчить практика, бути досить ефективним. Однак реальні заходи впливу приймаються на рівні національних законодавств з використанням, у тому ж числі, і рекомендацій міжнародних організацій. Провідну роль у боротьбі з нечесною податковою конкуренцією відіграє Організація економічного співробітництва та розвитку. Сьогодні в цю організацію входять 30 держав, у тому числі більшість могутніх індустріальних країн світу. Україна не є учасником цієї організації Вперше ОЕСР по-справжньому зацікавилась даною проблемою в 1996 році, а в 1998 р. вийшла доповідь «Шкідлива податкова конкуренція», де були сформульовані як критерії для визначення того, яка податкова практика є «шкідливою», так і заходи боротьби з нею. У доповіді як шкідливі розглядалися не тільки «податкові сховища», але й деякі преференційні податкові режими, що надаються іншими країнами, у тому числі й членами ОЕСР. Ми не будемо детально розглядати питання преференційних режимів, а зосередимо увагу саме на «податкових сховищах».
Зокрема, сьогодні критерії визначення податкового сховища такі: нульове або номінальне оподаткування, сувора таємність і відсутність ефективного обміну інформацією з податковими органами інших країн та недостатня прозорість у дії закону й адміністративних правил.
Слід зауважити, що сам по собі перший критерій не вважається достатнім для обвинувачення у шкідливій конкуренції, а є лише підставою для додаткового вивчення країни щодо відповідності другому і третьому критеріям.
Щодо методів боротьби зі шкідливою практикою, то слід відмітити, що сама ОЕСР не має жодних повноважень на накладення санкцій. Це залишається компетенцією держав-учасниць, а ОЕСР пропонує їм свої рекомендації.
Умовно всі 19 рекомендацій ОЕСР можна поділити на такі основні групи:
1. Рекомендації, що стосуються внутрішнього законодавства (введення в податкову систему країн-учасниць ОЕСР правил, що ліквідують переваги від використання офшорів; полегшення доступу податкових органів до банківської інформації; щодо звітності резидентів по відношенню до іноземних інвестицій).
2. Рекомендації, щодо податкових угод (положення щодо обміну інформацією і взаємодії податкових органів; положення, що виключають використання угод офшорними компаніями; відмова від укладання угод з податковими сховищами).
3. Рекомендації щодо міжнародного співробітництва (створення постійно діючого Форуму зі шкідливої конкуренції для впровадження рекомендацій; підготовка єдиного офіційного переліку «податкових сховищ»; вплив на «податкові сховища», використовуючи країни, що взаємодіють з ними; розробка принципів ефективного та раціонального податкового адміністрування; організація взаємодії з країнами, що не входять до ОЕСР).
Вже у 2000 році був представлений новий доклад «До глобального податкового співробітництва». Одним з елементів його новизни було визначення переліку податкових сховищ, але він носив технічний характер, де просто перераховувались країни, які формально відповідали критеріям визначення податкового сховища. Про заходи боротьби з цими країнами і санкції не йшлося, а лише наголошувалось на заклику їх до співробітництва. Якщо ж країни ігноруватимуть таку співпрацю щодо виключення шкідливої податкової конкуренції, то вони будуть включені до остаточного «чорного списку» країн, до яких будуть вживатися певні заходи впливу. Сьогоднішні більшість країн «технічного» списку зобов’язались покращити прозорість своєї податкової системи та забезпечити обмін податковою інформацією з країнами-членами ОЕСР. За останньою інформацією, що ми володіємо, станом на 2005 рік небажання співпрацювати виявили лише Андорра, Ліберія, Ліхтенштейн, Маршаллові острови, Монако, Науру [51].
Інше, набагато серйозніше обвинувачення, що висувається офшорним зонам, є сприяння «відмиванню брудних коштів», а також фінансування злочинної діяльності, у тому числі терористичної. Окрім заходів, що вживаються окремими країнами, боротьба з цими явищами ведеться й на міждержавному рівні. Лідируючу роль у світовій боротьбі з «відмиванням» капіталу відіграє створена у 1989 році країнами «Великої сімки» в Парижі Спеціальна фінансова комісія з проблем «відмивання» грошей. На теперішній час організація об’єднує 31 країну-учасницю та Європейську комісію і Раду співробітництва Персидської затоки [50]. ФАТФ – розробила так звані «40 рекомендацій», яких повинні дотримуватись її учасники для запобігання «відмиванню» коштів. Їх можна розділити на три основні групи: