Хотілося б акцентувати увагу, що якісне реформування органів публічної влади України, які функціонують у правоохоронній сфері, з урахуванням провідних європейських норм, принципів та стандартів, стає неможливим без проведення своєчасної реформи адміністративного права, оскільки саме ця галузь права постає першочерговим засобом забезпечення належного дотримання та діючого захисту прав й свобод людини та громадянина у сфері функціонування виконавчої влади держави. Зважаючи на прагнення України набути статусу повноправного члена ЄС та враховуючи курс України на якісне реформування адміністративного права, вважаємо за необхідне наголосити на доцільності приведення цієї галузі права у відповідність до європейських принципів адміністративного права, оскільки європейське право постає основним каталізатором та регулятором євроінтеграційних процесів. Отже, європейські принципи адміністративного права, які вперше були сформульовані Ю. Шварне у 1988 році, також входять до системи норм, принципів та стандартів, яким мають відповідати органи публічної влади України, що функціонують у правоохоронній сфері.
До принципів європейського адміністративного права відносяться принцип автономності європейського права, примата над національним правом, безпосередності застосування, законності, можливості скасування (або відкликання) незаконного адміністративного акта, недискримінації, юридичної визначеності, пропорційності, поваги до фундаментальних прав людини та громадянина, рівності, солідарності, субсидіарності, належного управління, прозорості, застосування, прямої дії, право на захист [214, с. 103, 279-280]. Звісно, що європейські принципи адміністративного права були розроблені не тільки на основі загального європейського права, у формування цієї галузі європейського права було задіяно цілку низку норм національного конституційного та адміністративного права країн-членів ЄС, норм міжнародного права та власне права ЄС. Таким чином, можна дійти висновку, що стрімкий розвиток європейського адміністративного права безпосередньо пов'язаний із розвитком адміністративного права у наднаціональному контексті. На нашу думку, необхідно обов’язково підкреслити той факт, що міжнародне право та європейське право не є словами-синонімами, оскільки міжнародне право було розроблено з метою врегулювання відносин між державами, а європейське право було розроблено з метою врегулювання відносин не лише між державами-членами ЄС, а й між громадянами, що там мешкають. У результаті аналізу зазначених вище принципів адміністративного права можна стверджувати, що європейське адміністративне право постає саме тим засобом, за допомогою якого функціонує сфера публічної влади, тобто сфера виконання законів та інших нормативно-правових актів ЄС, а норми адміністративного права слугують найбільш доступним та ефективним засобом забезпечення в сфері діяльності органів публічної влади максимально повного дотримання прав, свобод та інтересів громадян, а також їх дієвого захисту у випадках яких-небудь порушень з боку відповідних органів.
Як зазначається у роботі В.Б. Авер’янова [214, с. 107-108], до європейських принципів адміністративного права відносяться також і принципи європейського адміністративного простору, що були вироблені у 1999 році. У дисертації підтримується точка зору, що викладена у роботі [214, с. 16], щодо розуміння поняття європейського адміністративного простору: це «юридична категорія, яка використовується для позначення складної, цілісної, диференційованої та динамічної системи публічних (державних) адміністрацій європейських держав, покликаної забезпечувати однакову реалізацію прав громадян та юридичних осіб, створених у межах ЄС, а також забезпечувати ефективне та якісне надання адміністративних послуг». Зазначені принципи розподіляються на 4 основні групи, які, у свою чергу, діляться на підгрупи. Отже, до принципів європейського адміністративного простору відносяться:
- принципи юридичної визначеності (тобто, принципи правової держави, верховенства права, надійності, передбачуваності, зв’язаності адміністрації законом, недискримінації, пропорційності, доцільності, процедурної справедливості, своєчасності, професіоналізму);
- принципи відкритості та прозорості (тобто, принципи відкритості на противагу секретності, прозорості на противагу дискретності, винятковості конфіденційного та секретного характеру діяльності органів публічної влади, набрання законної сили тільки після офіційного опублікування, підлеглості публічних адміністрацій зовнішньому контролю, обов’язкового обґрунтування та наведення підстав прийнятого рішення особі, чиї права або законні інтереси зачіпаються у зв’язку із його прийняття);
- принцип відповідальності (тобто, принципи несення відповідальності органами публічної адміністрації; презумпції винуватості органу публічної адміністрації у відносинах з громадянином, відшкодування шкоди органами публічної влади, заподіяної правам і законним інтересам громадян та іншим особам, формалізованих процедур з метою уникнення абстрактної відповідальності, пріоритету інтересів людини та громадянина у відносинах з органами публічної влади);
- принцип ефективності та результативності (тобто, принципи ефективної адміністрації, ефективного та результативного виконання європейського законодавства) [214, с. 277-278; 253-258].
Так, у результаті ретельного аналізу змістового наповнення усіх зазначених європейських норм, принципів та стандартів, виключно у суворій відповідності до яких будується уся діяльність керівних інституцій ЄС та органів державної влади його країн-учасниць, можна дійти висновку, що в країнах-учасницях ЄС дуже прискіплива увага приділяється забезпеченню належного врядування, організації ефективної діяльності усіх органів державної влади, спрямованої, у першу чергу, на якісний результат та на служіння інтересам людини і громадянина, врегулюванню відносин органів виконавчої влади (публічної адміністрації) з громадянами шляхом належного дотримання органами публічної адміністрації прав людини та громадянина під час надання адміністративних послуг. Зважаючи на прагнення набути статусу повноправного члена ЄС, Україні слід проаналізувати досвід європейської спільноти щодо розробки та втілення у життя єдиних норм, принципів і стандартів, за результатами чого національна система органів державного управління набуде більш досконалих форм. Саме впровадження європейських норм, принципів та стандартів визнається першочерговим напрямком державно-правових реформ та реорганізації адміністративно-правових інститутів в Україні. До того ж хотілося б нагадати, що однією із обов’язкових вимог до України, як країни-кандидата на вступ до ЄС, постає приведення організаційної побудови та діяльності органів виконавчої влади у відповідність до Копенгагенських та Мадридських критеріїв.
Повертаючись до організації якісної взаємодії (стратегічної і тактичної) органів державної влади України у правоохоронній сфері, що має відбуватися у відповідності до проаналізованих вище європейських норм, принципів та стандартів, хотілося б акцентувати увагу на обов’язковості врахування усіма відповідними органами державної влади (як суб’єктами управління у правоохоронній сфері, так і тими, що функціонують в рамках об’єкта управління у правоохоронній сфері) принципів верховенства права та пріоритету прав людини і громадянина. Усвідомлюючи важливість впровадження в діяльність органів державної влади України, що функціонують у правоохоронній сфері, європейських принципів та стандартів, а також розуміючи складність вирішення цієї проблеми, у роботі вважалося за доцільне передусім акцентувати увагу на необхідності застосування цих принципів для удосконалення взаємодії відповідних органів державної влади України. Водночас актуалізація вирішення зазначеної проблеми безумовно передбачає проведення подальших системних досліджень, об’єднання зусиль наукової спільноти та органів державної влади України задля забезпечення належного правопорядку, прав і свобод людини та громадянина, набуття Україною статусу високорозвинутої, правової, цивілізованої європейської держави з високим рівнем життя, культури та демократії.
Висновки
1. Запропоновано та обґрунтовано концепцію розробки адміністративно-правового та організаційного забезпечення взаємодії органів державної влади України у правоохоронній сфері.
2. Запропоновано розглядати взаємодію органів державної влади України у правоохоронній сфері як систему, невід’ємними складовими якої постають стратегічна взаємодія органів державної влади України у правоохоронній сфері та тактична взаємодія зазначених органів. Наведено тлумачення поняття стратегічної та тактичної взаємодії відповідних органів у правоохоронній сфері.
Показано, що формування державної політики у правоохоронній сфері та її реалізація за допомогою державного управління у цій сфері постає тими організаційно-правовими механізмами, що забезпечують формування та реалізацію стратегічної і тактичної взаємодії.