Етична допустимість технічних засобів характеризується такими критеріями. Технічні засоби, які використовуються, не повинні:
— завдавати фізичних страждань;
—містити насильство, погрозу, обман, домагання;
—порушувати недоторканність особи, житла, майна;
—порушувати таємницю листування, телефонних переговорів;
— обмежувати свободу слова, віросповідання, пересування.
Отже, при використанні технічних засобів для одержання інформації з простих (люди) або складних (люди -речі) джерел тактичні прийоми та засоби будують на створенні спілкування при вільному волевиявленні людини, однак це не означає, що використання спеціальних тактико-психологічних прийомів спілкування із застосуванням технічних засобів неможливе. Дотримання принципу вільного волевиявлення при одержанні інформації від обвинуваченого, підозрюваного не завжди можливе. Тому застосування таких технічних засобів та прийомів передбачено законом та ранжировано відносно суб'єктів кримінального процесу. Наприклад, низка слідчих дій проводиться лише за санкцією (дозволом) прокурора і в присутності понятих, а в окремих випадках — педагога-фахівця .
Для одержання інформації технічними засобами з речових джерел тактичні прийоми та засоби їх застосування менш обмежені. Але й тут законодавець передбачив дотриманім етичних норм, наприклад, використовувані методи та засоби не повинні допускати знущання, глумлення не тільки над людиною, а йнад трупом, могилою, пам'ятником, завдавати страждання тваринам.
Методичний аспект взаємопов'язаний з технічним і тактичним, оскільки він стосується методів виявлення, фіксації, вилучення, дослідження та використання головним чином матеріальних джерел живої та неживої природи. Останні можна дослідити будь-якими методами і технічними засобами, які відповідають принципу науковості, тільки б джерело залишалося цілим, неушкодженим, а його ознаки та властивості не зміненими[4].
Розглянуті критерії в сукупності складають правову підставу загальної допустимості технічних засобів та спеціальних знань, яка характеризується загальними принципами законності, науковості та етичності.
Законність застосування технічних засобів і спеціальних знань слід розуміти як точне слідування закону, тобто вони не повинні суперечити нормам кримінально-процесуального права, а при їх використанні необхідно дотримуватися межі, встановленої цими нормами. Застосовані технічні засоби (їх вид, ознаки) обов'язково фіксують у процесуальних документах (протоколах, висновку експерта).
Науковість як принцип означає, що технічний засіб, заснований на закономірностях природи і суспільства, відбиває їх, відповідає вимогам науки. Зовнішнім проявом науковості технічного засобу є: точність, істинність результатів,відтворюваність, доступність та ефективність.
Етичність є морально-психологічним принципом і припускає використання таких технічних засобів та тактичних прийомів, які не суперечать моральним і стичним нормам поведінки, що склалися в суспільстві суверенної України. Принципи загальної допустимості технічних засобів дали змогу назвати критерії ефективності їх використання у діяльності слідчого, який застосовує технічні засоби для збирання інформації при розслідуванні злочинів, а саме:
а) доцільність, тобто придатність технічного засобу для досягнення бажаного результату;
б) надійність, тобто об'єктивна можливість одержання потрібного результату;
в) продуктивність — це одержання найбільшої користі;
г) рентабельність, тобто співрозмірність витрат часу, сил та засобів з ціною (результатами); д) безпечність — застосування таких технічних засобів, які не погрожують або не піддають небезпеці життя та здоров'я людини[4].
Отже, як висновок, можна виділити такі загальні вимоги, що визначають умови допустимості застосування у кримінальному процесі науково-технічних засобів, а саме:
дії з їх застосуванням правомірні, якщо вони передбачені законом і не суперечать йому;
застосовувати їх можуть особи, спеціально на це уповноважені;
можливість їх застосування безпосередньо визначається їх науковою обґрунтованістю, об’єктивністю і достовірністю отриманих результатів;
вони не повинні суперечити етичним нормам, принижувати гідність осіб, до яких вони застосовуються;
їх застосування має відповідати нормам безпеки.
Список використаних джерел
1. Криміналістика: Підручник/ За ред. П.Д.Біленчука.- К.: АТІКА, 1998р.
2. Криміналістика (криміналістична технікаО: Курс лекцій/П.Д.Біленчук, А.П.Гель, М.В.Салтевський, Г.С. Семаков.- К.:МАУП, 2001р.
3. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. — К.: Юрінком Інтер,2004р.
4. Салтевський М.В. Криміналістика: Підручник. У 2 ч.- X.: Консум, Основа, 1999р.
5. Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України. – К.: А.С.К., 2002. – 1056 с.
6. Кримінальний процес України. Підручник. Михеєнко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П. – К., 1992р.