Смертна кара - одне iз найдавнiшихпокарань, вiдомихкримiнальному праву України Вона iснує вже багато столiть: починаючи з давнiх часiв (7ст. до н.е.) закiнчуючи сьогоденям. Це покарання, то застосовувалась дуже широко (ПерiодКозацької Республiки), то не призначалась взагалi (частково перiод Київської Русi). В моїй роботi промайнули iсторiї таких великих та могутнiх держав, як Скiфiя, Боспорське Царство, Киевська Русь, Козацька Республiка, Козацько-гетьманська республiка, в яких я i дослiджував систему тяжких покарань та роль їх у тогочасному суспiльствi, в системi права. ви мабуть мене запитаете:''Навiщо такий довгий екскурс у iсторiю, адже можна було б взяти свiй теперешнiй час, дослiджувати смертну карупринайме за останне дисяти, столiття ?''. Я вiдповiм:''Тiльки для того, щоб показати наскiльки ця проблема має глибоке iсторичне корiння, i вирвати його буде дуже i дуже важко''. Є такий вислiв:''не знаючи минулого - важко творити майбутне''. Тому пам'ятаючи, що було тодi i що вiдбувається зараз ми зможемо порiвнювати, вивчати i робити кориснi висновки, якi допомагатимуть при рiшеннi певної проблеми. На мою думку саме завдяки цьому було вiдмiнено смертну кару в Українi, в майже усiй Європi та в iнших країнах свiту. Проте мене дивує, як люди можуть схвалювати застосування смертної вироку, країна яких його вiдмiнила. Адже проводячи соцiологiчне опитування, я отримав саме такий результат.
Таким чином, сметрна кара - найсуворiший i вищий вид покарання, змiстом, якого являється позбавлення життя за судженого вiдповiдно вироком. Кримiнальний закон iменує його винятковою мiрою покарання, пiдкреслюючи цим те, що вони повинна застосовуватись в особливих випадках. Смертна кара, звичайно, неможе мати своєю цiллю виправлення винного, а виконує завдання по вiдновленню соцiальної справедливостi i попередженню здiйснення нових злочинiв, перш за все самими засудженими та iншими нейстiйкими особами. Тому, що нам потрiбнiше: правосуддя як помста за злочин чи правосуддя як виховання? Зрозумiло, останнє: нам важливо, щоб людина повернулася в суспiльство в людському станi, щоб з нею можна було жити, працювати, спiлкуватися. Щоб в країнi пiдтримувався такий правопорядок, котрий вiдповiдав би принципам соцiальної справедливостi. Адже смерть - зло для всiх. Лiквiдацiя злочинця нi в якому разi не вiдновить втрату близької людини, не принесе втiхи. А жага до кривавої помсти не може прикрасити цивiлiзовану людину ХХI ст. Проблема смертної кари заключається зовсiм не в тому, що злочинцiв карають.Їх карали i продовжують карати, а їх кiлькiсть вiд цього не зменшується .Переступаючi моральний закон " не вбий " зовсiм не думають про те, що буде пiсля скоєного ними злочину, адже якби люди були бiльш розумнiшi , гуманнi та бачили майбутнє, то не тiльки вбивств не було б, а й менших злочинiв, в результатi кожен подумавби про мiру соцiального впливу, i, передбачивши страждання, якi випадуть на його долю, вiн би вдержався вiд зловмисного вчинку. Закiнчити менi хочеться словами Вiктора Гюго, взятими з його роману "Вiдчуженi". Вдумайтесь в слова великого гуманiста i поглянте на проблему його очима. "До тих пiр, доки ви не бачили гiльотину власними очима, ви можете бiльш або менш рiвнодушно вiдноситись до смертної кари, можете не висловлювати свою думку, можете говорити i "так" i "нi", але якщо вам довелося побачити її. потрасiння досить глибоке, i ви повиннi остаточно вирiшити:чи ви за неї чи проти...ГIЛЬОТИНА - це згусток закону, iм"я її vindicta (покарання - лат.), вона сама не нейтральна i не дозволить залишатися нейтральними вам. Побачивши її, людина вздригається, вона вiдчуває саме не досягаєме iз всiх почуттiв. Кожна соцiальна проблема ставить перед лезом гiльотини свiй знак питання."Эшафот"- це бачення. "Эшафот"- не машина, "эшафот"- не бездушний механiзм,зроблений з дерева, залiза i канатiв. Здається , що це жива iстота , яка володiє незрозумiлою зловiсною iнiцiативою: можна подумати, що ця машина чує, що цей механiзм розумiє, що це дерево, це залiзо i цi канати надiленi волею. Душi, захваченої смертельним жахом при виглядi "эшафота", вiн представляється грiзним i розважливим учасником того, що робить."Эшафот"- це змовник ката. Вiн поїдає людину,їсть її тiло,п`є її кров."Эшафот"-це чудовисько, створене суддею i столяром, це привид, котрий живе якимось страшним життям, породжений безкiнечнимми смертями його жертв. Адже смерть - зло для всiх. Лiквiдацiя злочинця нi в якому разi не вiдновить втрату близької людини, не принесе втiхи. А жага до кривавої помсти не може прикрасити цивiлiзовану людину ХХI ст.