Таблиця 2.3
Хеджування валютного ризику компанії-експортера[2]
| Дата і подія | Курс Євро /Долар США | Угоди в банку з реальним постачанням | Угоди на торговому рахунку без реального постачання |
| Укладання контракту | 1,2100 | Продаж 600 000 євро, покупка доларів | |
| Через місяць: Постачання партії товару й одержання 200 000 євро від покупця | 1,1700 | Продаж 200 000 євро, покупка доларів | Покупка 200 000 євро, продаж доларів |
| Через два місяці: Постачання партії товару й одержання 200 000 євро від покупця | 1,1500 | Продаж 200 000 євро, покупка доларів | Покупка 200 000 євро, продаж доларів |
| Через місяць: Одержання товару і перерахування 200 000 євро продавцю | 1,1400 | Продаж 200 000 євро, покупка доларів | Покупка 200 000 євро, продаж доларів |
| Результат | Збиток 34 000 доларів щодо курсу 1,2100 | Прибуток 34 000 доларів |
Таким чином, збиток від конвертації євро в банку за гіршим курсом, ніж у момент укладання контракту, компенсується прибутком, отриманим на торговому рахунку. Варто звернути увагу на той факт, що в момент укладання контракту в компанії-експортера ще не було євро, але використання схеми роботи без реального постачання засобів дозволяє продати всю суму євро, що буде отримана в майбутньому.
Для відкриття позиції на суму 600 000 євро необхідно мати на торговому рахунку 7 260 доларів США (600 000 * 1,2100 / 100 = 7 260; 100 - це максимальний важіль, 1,2100 - курс євро до долара США). Однак щоб "витримати" коливання курсу в розмірі до 500 пунктів, необхідно мати на торговому рахунку ще додатково близько 25 000 доларів США (кожні 100 пунктів "коштують" 6 000 доларів: 600 000 * 0,0100 = 6 000). Навіть при русі в 1000 пунктів протягом місяця (що зустрічається дуже рідко) з обороту відволікається тільки 60 000 доларів США (600 000 * 0,1000 = 60 000), тобто 10% від суми контракту.
Розглянемо приклад де імпортером виступає не юридична особа, а приватний підприємець. Отже, базуючись на прогнозах експертів про можливий неврожай зернових. Український бізнесмен вирішив закупити партію канадської пшениці, щоб з вигодою її перепродати. Він укладає контракт на постачання пшениці з Канади через півроку, оплата також планується через півроку.
Допустимо, що контракт укладено на суму 600 000 канадських доларів, а бізнесмен має на своєму рахунку тільки американські долари. На момент ухвалення рішення про угоду курс долар США / канадський долар складає 1,5000 (тобто за 1 американський долар дають 1,5 канадських). Цей курс цілком улаштовує бізнесмена, однак за півроку курс канадського долара стосовно американського може вирости. Тому він вирішує захеджувати ризик шляхом укладання угод на торговому рахунку без реального постачання засобів. Послідовність дій при хеджуванні наведена у таблиці 2.4.
Як видно з таблиці 2.4, збиток від конвертації в банку за гіршим курсом, ніж у момент укладання контракту, компенсується прибутком, отриманим на торговому рахунку (40 000 = 600 000 / 1,5000 * 0,1000; 1,5000 - курс канадського долара до американського, 0,1000 - зміна валютного курсу). Тепер, незалежно від напрямку руху курсу канадського долара, сума прибутку і збитку по всіх операціях завжди буде дорівнювати нулю.
Таблиця 2.4
Хеджування валютного ризику підприємця-імпортера[3]
| Дата і подія | Курс Долар США / Канадський долар | Угоди в банку з реальним постачанням | Угоди на торговому рахунку без реального постачання |
| Укладання контракту | 1,5000 | Покупка 600 000 канадських доларів, продаж американських доларів | |
| Через 6 місяців: Одержання товару і перерахування 600 000 канадських доларів продавцю | 1,4000 | Покупка 600 000 канадських доларів, продаж американських доларів | Продаж 600 000 канадських доларів, покупка американських доларів |
| Результат | Збиток 40 000 канадських доларів щодо курсу 1,5000 | Прибуток 40 000 канадських доларів |
Для відкриття позиції на суму 600 000 канадських доларів необхідно мати на торговому рахунку близько 4 000 доларів США (600 000 / 1,5000 / 100 = 4 000; 100 - це максимальний важіль, 1,5000 - курс канадського долара до американського). Однак щоб "витримати" коливання курсу в розмірі до 1000 пунктів, необхідно мати на торговому рахунку близько 27 000 доларів США, що складає менш 7% від суми контракту.
Таким чином, використання важеля заощаджує значні кошти - щоб зафіксувати поточний курс валют не потрібно миттєва конвертація всієї суми і чекання часу настання розрахунків.
За зниження ризику, як відомо, практично завжди приходиться платити. При використанні хеджування виникають кілька статей витрат. Будь-яка угода, що укладається, на ринку forex пов'язана з витратами у виді різниці цін покупки і продажі валюти (спред). Однак при сформованій ринковій практиці ця різниця звичайно складає 0,05% - 0,1% від суми угоди, що несуттєво.
Позицію приходиться тримати відкритої протягом тривалого часу, і щодня виконується перенос позиції на наступну дату (ролловер) з урахуванням різниці процентних ставок по валютах, що беруть участь в угоді. При сформованій ринковій практиці це складає приблизно 0,01% на добу, що за місяць складає 0,3% від суми угоди. Для відкриття позиції потрібно внести гарантійний депозит. Величина цього депозиту звичайно складає від 1% до 5% від суми угоди, що укладається. Після закриття позиції депозит можна зняти з торгового рахунка (з урахуванням прибутку чи збитку).
Таким чином, витрати на хеджування дуже незначні в порівнянні із сумою контрактів, що хеджуються. Метою хеджування є не отримання додаткового прибутку, а зниження ризику потенційних утрат. Тому ефективність хеджування можна оцінювати тільки з урахуванням основної діяльності торгової компанії. Добре побудована програма хеджування зменшує не тільки ризик, але і витрати за рахунок вивільнення ресурсів компанії, допомагає менеджеру зосередитися на головних аспектах бізнесу.
Відповідно до вітчизняного законодавства, займатися конверсійними операціями мають право тільки банки. Тому, на сьогодні, дилінгові компанії в Україні не можуть безпосередньо проводити операції валютного дилінгу. Діючи в Україні дилінгові компанії мають право тільки надавати інформаційні і консультаційні послуги клієнтам, а на їхній дилінговій площадці здійснюється не торгівля як така, а „управління торговим рахунком інвестора” [45]. Оскільки спекулятивні валютні операції при цьому формально відбуваються за межами країни, під дію українського законодавства вони не підпадають.
Базуючись на проведеному автором моніторингу фінансового ринку України можна виділити наступні фінансові інституції, які надають послуги маржинальної торгівлі на ринку forex: АКБ „Укрсоцбанк”, АКБ „Інтеграл - банк”, ТОВ „Дилінговий центр „Альпарі-Україна””, ТОВ „Телетрейд Консалтинг”, ТОВ „Дилінговий центр „Trendforce””, ТОВ „Фінмаркет”, ТОВ „Capital Standard”, ТОВ „Компанія „Форекс””. Це є основні гравці на українському сегменті ринку forex. У таблиці 3.17 наведено порівняльну характеристику умов, за яких пропонуються даними фінансовими інституціями послуги маржинальної торгівлі.
Таблиця 2.5
Порівняльна характеристика умов надання послуг маржинальної торгівлі провідними вітчизняними фінансовими посередниками[4]
| Посередник | Мінімальна сума гарантійного депозиту | Кредитне плече | Спред |
| АКБ „Укрсоцбанк” | $200 | 1:100 | 3-20 пунктів по основних валютах |
| АКБ „Інтеграл - банк” | $200 | 1:100 | 5-10 пунктів по основних валютах |
| ТОВ „Дилінговий центр „Альпарі-Україна”” | $200 | 1:100 | 3-4 пунктів по основних валютах |
| ТОВ „Телетрейд Консалтинг” | $200 | 1:100 | 5-7 пунктів по основних валютах |
| ТОВ „Дилінговий центр „Trendforce”” | $100 | від 1:5 до 1:100 | 3 пункта по основних валютах |
| ТОВ „Фінмаркет” | $200 | від 1:1 до 1:200 | 3-5 пунктів по основних валютах |
| ТОВ „Capital Standard” | $500 | 1:100 | не більше 5 пунктів по основних валютах |
| ТОВ „Компанія „Форекс”” | $200 | 1:100 | 4-8 пунктів по основних валютах |
Відповідно до інформації наведеної в даній таблиці можна констатувати, що умови маржинальної торгівлі практично майже у всіх суб’єктів аналізу схожі. Основна відмінність полягає у кількості пунктів спреду (максимальний розрив спостерігається у АКБ „Укрсоцбанк” – 16 пунктів). Сума мінімального гарантійного депозиту практично у всіх суб’єктів становить 200 доларів США (це так званий mini forex), виключеннями є ТОВ „Дилінговий центр „Trendforce”” – 100 доларів США та ТОВ „Capital Standard” – 500 доларів США, а от кредитне плече варіюється від 1:5 до 1:200.
Спираючись на дані моніторингу, можна зробити висновок, що основними гравцями на вітчизняному ринку валютного дилінгу на сьогодення є не комерційні банки, а дилінгові компанії. У інвестора, який забажає співпрацювати при проведенні арбітражних конверсійних операцій з дилінговою компанією, природно, виникнуть законодавчі ризики, тому що всі вітчизняні дилінгові компанії є лише, як відзначалося вище, „консультаційними центрами” і співпрацюють із закордонними брокерами. Відповідно, для того, щоб розпочати торгівлю інвестору необхідно буде перевести суму гарантійного депозиту на рахунок брокера за кордоном. Брокери, як правило, мають ліцензію і знаходяться під наглядом відповідного регулюючого органа (SEC у США і FSA у Великобританії). Тому вони вимагають, щоб засоби на їхній рахунок в обов'язковому порядку надходили з особистого рахунка клієнта в одному із західних банків. Проте згідно Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” відкриття фізичними особами резидентами рахунків в іноземній валюті дозволяється тільки на час їхнього перебування за кордоном і після повернення особи в Україну рахунок у закордонному банку повинний бути закритий. Отже, виникає парадоксальна ситуація, яка вимагає від інвестора займатися пошуком шляхів обходу законодавства[45].