МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
РЕФЕРАТ
на тему
Припинення повноважень суддів
з дисципліни
Статус суддів в Україні
Харків 2011
ЗМІСТ
Вступ
1. Підстави припинення повноважень суддів
2. Процедура припинення повноважень судді
Висновки
Список літератури
ВСТУП
Механізм припинення повноважень суддів досить близько межує з припиненням статусу судді. Однак ці два явища не є тотожними, хоча в певних випадках й збігаються один з одним. Звільнення судді з посади виступає юридичним фактом припинення суддівських повноважень. Однак позбавлення судді повноважень виконувати функції судової влади не завжди позбавляє його статусу. Тобто статус судді не втрачається, а трансформується навіть після припинення суддівських повноважень. Наприклад, коли суддя на законних підставах виходить у відставку та позбавляється права здійснювати правосуддя, але за ним зберігається звання судді, а також перелік прав, обов’язків та гарантій статусу судді. Правові основи статусу судді, що перебуває у відставці закріплені ст. 43 Закону України “Про статус суддів”.
Підстави і порядок припинення повноважень судді установлені частиною 5 ст. 126 Конституції України, ст. 15 Закону України “Про статус суддів”, ст. ст. 31, 32 Закону України “Про Вищу раду юстиції”.
1. Підстави припинення повноважень суддів
Конституційна норма містить положення, відповідно до якого звільнити суддю з займаної посади може лише відповідний суб'єкт, що призначив (обрав) його на посаду. Рішення про звільнення судді з посади міститься у відповідному акті Президента України чи Верховної Ради України з вказівкою на підставу його винесення. Рішення є остаточним, оскарженню не підлягає.
Згідно зі ст. ст. 31, 32 Закону України “Про Вищу раду юстиції” розрізняється звільнення судді з посади на загальних (п. 1-3, 7-9 ст. 126 Конституції) та особливих підстав (п. 4-6 ст. 126 Конституції).
Аналіз конституційного положення дозволяє виділити наступні блоки підстав для звільнення судді з посади:
1) настання певної умови, що перешкоджає подальшому перебуванню судді на посаді:
а) закінчення строку, на який його було обрано чи призначено;
б) досягнення суддею шістдесяти п'яти років;
в) хвороба судді, що перешкоджає подальшому виконанню обов'язків судді;
г) подання ним заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
2) у порядку дисциплінарного провадження у випадках:
а) порушення суддею вимог щодо несумісності;
б) порушення суддею присяги.
3) в зв’язку з встановленням певного юридичного факту:
а) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді;
б) припинення його громадянства;
в) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Смерть судді імперативна визначено як підстава для автоматичного припинення його повноважень.
Слід зазначити, що закінчення строку, на який обрано чи призначено суддю, стосується тільки суддів Конституційного Суду і суддів, які вперше призначаються на посаду. Решта суддів обіймає посади безстроково, але відповідно до п. 2 ст. 126 Конституції України вони повинні бути звільнені після досягнення шістдесяти п’яти років.
Підстави припинення повноважень судді були певною мірою розглянуті вище як підстави набуття статусу судді, вимог, що ставляться до суддів. Тобто підстави набуття статусу судді нерозривно пов’язані з підставами припинення повноважень носія судової влади. Зрозуміло, втрата або порушення якоїсь вимоги, обов’язкової для набуття та перебуванні в статусі судді, призводить до порушення питання про припинення повноважень. Тому ми зупинимося лише на тих підставах, які не були розглянуті у розділі “Порядок набуття статусу судді”.
Звільнення судді з посади в наслідок порушення присяги судді. У встановленому Конституцією переліку підстав звільнення з посади немає таких підстав як звільнення судді з посади в порядку дисциплінарного провадження, за професійною невідповідністю чи невідповідності судді займаній посаді. Суддя може бути звільнений з посади за дисциплінарні правопорушення тільки у випадку порушення ним вимог щодо несумісності чи присяги. Водночас, порушення суддею вимог несумісності є однією з форм порушення присяги, що випливає із сутності присяги судді.
Набрання законної сили обвинувальним вироком відносно судді є підставою припинення не тільки суддівських повноважень, але й статусу судді. На такій підставі суддя звільняється з посади у разі вчинення злочину, в обвинуваченні якого його віддано до суду та у встановленому порядку визнано винним. Однак обвинувальний вирок стосовно судді повинен набути законної сили. Як відомо, вирок суду з кримінальних справ набуває законної сили не з моменту його проголошення. Згідно зі ст.ст. 349, 354 КПК України на вирок суду першої інстанції може бути подана апеляція протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, — в той же строк з моменту вручення йому копії вироку. Подання апеляції на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Тільки після остаточного вирішення справи в апеляційній інстанції вирок набуває законної сили. Також, якщо стосовно судді набере законної сили обвинувальний вирок суду іншої країни, він підлягає звільненню з посади за цією підставою.
Припинення громадянства України є неодмінною та безумовною підставою звільнення судді з посади. Підстави, умови та порядок припинення громадянства України визначаються Законом “Про громадянство України”. До прийняття Указу Президента України про припинення громадянства та набуття ним чинності, суддя не може бути звільнений з підстави припинення громадянства.
Суддя звільняється з посади у випадку визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим. За загальними умовами, передбаченими ст.ст. 43, 46 ЦК України особу може бути визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою в порядку, визначеному главою 35 ЦПК України.
Судді судів загальної юрисдикції можуть припинити свою судову діяльність за власним бажанням. Заява про звільнення судді за власним бажанням повинна подаватись до Вищої ради юстиції, яка згідно ч. 2 ст. 31 Закону України “Про Вищу раду юстиції” вносить подання про звільнення судді з посади до органу, який його призначив або обрав, після попереднього з’ясування дійсного волевиявлення судді, чи не має місце сторонній вплив на нього або примус. Загальні підстави звільнення за власним бажанням передбачені ст.38 Кодексу законів про працю України. Якщо суддя відпрацював на посаді судді не менше 20 років, він має право звільнитись за власним бажанням на підставі виходу у відставку та набути статусу судді у відставці (ст. 43 Закону “Про статус суддів”).
Конституція не вказує на вичерпний характер переліку підстав припинення повноважень судді. Тому, доцільно додатково передбачити в законі про статус суддів додаткові підстави звільнення судді з посади: а) систематичне або грубе порушення Кодексу професійної етики судді; б) набрання законної сили ухвали суду про визнання судді недієздатним чи обмежено дієздатним або про застосування до нього примусових заходів медичного характеру; в) скасування чи реорганізація суду, якщо суддя не згоден на переведення в інший суд; г) невідповідність рівня професійних знань судді займаній посаді.
2. Процедура припинення повноважень судді
Сьогодні в Україні ще немає єдиного закону, який регламентував би процедуру звільнення суддів з посади. Окремі положення Законів “Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України” (гл. 3), “Про статус суддів” (ст. 15), “Про Вищу раду юстиції” (ст. 31), “Про Конституційний Суд України” (ст. 23), закріплюють лише деякі процедурні моменти чи етапи припинення суддівських повноважень. Але принцип єдності статусу суддів вимагає єдиного та прозорого підходу до вирішення цього питання.
Рішення про припинення повноважень судді Конституційного Суду України у випадках закінчення строку призначення, досягнення суддею шістдесяти п’яти років, неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; припинення його громадянства; визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням приймається на засіданні Конституційного Суду України, а у випадках припинення повноважень за підставою порушення суддею присяги або порушення суддею вимог щодо несумісності — Верховною Радою України.
Щодо суддів судів загальної юрисдикції, то при наявності законних підстав, рішення про припинення повноважень судді приймається тим органом, який призначив (Президентом України) або обрав (Верховна Рада України) суддю на посаду. Попередню процедуру припинення повноважень суддів судів загальної юрисдикції здійснює Вища рада юстиції, яка за пропозицією кваліфікаційної комісії суддів або за власною ініціативою вносить подання про звільнення суддів з посади до органу, який їх призначив або обрав. До Вищої ради юстиції з пропозицією внести подання про звільнення судді з посади можуть звернутися: відповідна кваліфікаційна комісія суддів або член Вищої ради юстиції.
Рішення щодо пропозицій про звільнення суддів за обставин: закінчення строку, на який його обрано чи призначено; досягнення суддею шістдесяти п’яти років; неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я; припинення його громадянства; визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням — приймається на засіданні Вищої ради юстиції більшістю голосів її членів, які беруть участь у засіданні.