Однак по війні на нього чекали нові неприємності. 1946 року «за пропаганду бурæуазно-націоналістичної ідеології» на сторінках редагованого ним æурналу «Вітчизна» Ю. Яновського звільнили з посади головного редактора, а наступного року ідеологічного розгрому зазнав його новий роман «Жива вода», який вæе після смерті автора вийшов у спотвореному вигляді під назвоþ «Мир» (1956). Полегшення прийшло лише 1949 року, коли письменникові було присудæено Сталінську преміþ за збірку «Київські оповідання». 1953 року Ю. Яновський видав драму «Äочка прокурора», яка користувалася успіхом у
глядачів.
Помер Ю. Яновський 25 лþтого 1954 року в Києві.
Валер’ян Петрович Пiдмогильний народився 2 лþтого 1901 р. в с. Чаплi пiд Катеринославом (нинi увiйшло до складу Äнiпропетровська) в селянськiй родинi. 1910 р. Валер’ян пiсля початкової сiльської школи вступив до Катеринославського реального училища, яке закiнчив у червнi 1918 р. Восени того æ року вступив до Катеринославського унiверситету. 1919 р. вiн залишив навчання i працþвав учителем у Павлоградi та Катеринославi. 1921 р. письменник переїхав до Києва. З 1923 р. В. Підмогильний працþвав редактором видавництва «Книгоспiлка», пiзнiше редактором æурналу «Життя i револþцiя», був одним iз засновникiв лiтературної групи «Ланка» (з 1926 р. — МАÐС (Майстерня Ðеволþцiйного Слова)), до якої входили київськi письменники попутники (тобто письменники, котрi не пропагували у творах комунiстичну iдеологiþ, але й не виступали проти). 1929 р. В. Пiдмогильний переїхав до Õаркова, де працþвав консультантом з iноземної лiтератури в кооперативному видавництвi «Ðух». Ó груднi 1934 р. письменник був заарештований i засудæений на десять рокiв ув’язнення в концентрацiйному таборi на Соловецьких островах. 3 листопада 1937 р. В. Пiдмогильний був розстрiляний в урочище Сандормох у Карелiї.
Першi оповiдання В. Підмогильний почав писати, ще навчаþчись в реальному училищi. 1920 р. вийшла збiрка, яка мала назву «Твори. Том І». 1921 р. друкуþться оповiдання «В епiдемiчному барацi», повiсть «Остап Шаптала». 1922 р. в еміграційному æурналi «Íова Óкраїна», який видавав В. Винниченко, був надрукований цикл оповiдань «Повстанцi» та оповiдання «Іван Босий». 1924 р. вийшла книæка оповiдань «Вiйськовий лiтун», 1925 р. — повiсть «Третя револþцiя». Популярнiсть i визнання принiс В. Пiдмогильному роман «Мiсто» (1928), який викликав широку дискусiþ. Офiцiйна критика засудила твiр, визнавши його «наскрiзь несучасним», «песимістичним», «класово вороæим», у якому «соцiальнi чинники» підмінені «психологiчними» тощо. 1930 р. на сторiнках æурналу «Життя i револþцiя» було надруковано роман «Íевеличка драма», який такоæ брутально засудили критики. В останнi роки æиття письменник змiг видати новелу «З æиття будинку», незавершена «Повiсть без назви» була надрукована лише 1988 р. В. Підмогильний багато перекладав, зокрема твори Вольтера, Ä. Äiдро, О. де Бальзака, А. Франса, Г. де Мопассана, Г. Флобера та iн. Активно займався письменник і проблемами функцiонування української мови, уклавши разом iз Є. Плуæником словник «Фразеологiя дiлової мови», який видавався 1926 та 1927 рр.
Прозу В. Підмогильного моæна назвати iнтелектуально-психологiчноþ. Свiтогляд письменника сформований пiд впливом зарубiæної класичної лiтератури ÕÕ ст. та найяскравiших представникiв західноєвропейської фiлософiї поч. ÕÕ ст.: З. Фрейда, Ф. Íіцше, А. Шопенгауера. З-помiæ попередникiв В. Підмогильного слiд згадати кращих представникiв української оповiдної прози: М. Коцþбинського, В. Винниченка, В. Стефаника. Як i його попередникiв, письменника цiкавила насамперед лþдина у проявах лþдського, її внутрiшнiй та емоцiйно-духовний свiт. Íайкращий роман В. Підмогильного «Мiсто» написано за моделлþ французького реалiстичного роману, передусiм «Милого друга» Гi де Мопассана. Письменник у романi «Мiсто» вдало поєднує реалiстичну манеру письма з поглибленим психологiзмом, увагоþ до взаємодiї свiдомостi та пiдсвiдомостi в лþдськiй поведiнцi, духовного та бiологiчного начал. Самотнiсть та вiдчуæенiсть головних персонаæiв прози В. Пiдмогильного в неприродному й абсурдному свiтi, поро- дæенi несвободоþ лþдини, яскраво свiдчать про превалþвання у фiлософсько-естетичнiй концепцiї письменника екзистенцiальних мотивiв.
Богдан-Ігор Антонич народився 5 æовтня 1909 року в селі Íовиця Горлицького повіту на Лемківщині (територія міæ Східними Бескидами, річками Сяном і Попрадом та на захід від Óæа). Його батько — сільський священик Василь Кіт, що змінив прізвище незадовго перед народæенням єдиного сина.
Äитячі роки Антонича припали на час Першої світової війни, коли його батьки були змушені 1914 року переселитися до Відня, а 1919 року — на Пряшівщину, до Чехословаччини. Õлопець спочатку навчався вдома, а з 1920 року — у Сяноцькій гімназії, яку він закінчив 1928 року. Після закінчення гімназії Богдан-Ігор поступив на гуманітарний факультет Львівського університету за спеціальністþ «слов’янська філологія». Паралельно із загальними філологічними студіями і поетичноþ творчістþ Антонич багато уваги приділяв оволодіннþ українськоþ літературноþ мовоþ, чому сприяло уваæне читання та опрацьовування творів українських письменників — від класиків до сучасників (П. Тичини, М. Ðильського, Є. Плуæника). Óперше прилþдно з читанням власних творів Антонич виступив 20річним þнаком 1929 року як член товариства студентів-україністів у «Живій літературній газеті».
Після закінчення університету Б.-І. Антонич здобув ступінь магістра філософії та магістра польської філології. Íа дерæавну слуæбу Б.-І. Антонич не пішов, бо за часів польського панування українцеві дістати її було дуæе ваæко. Він почав співпрацþвати у львівських українських æурналах, збірниках, виступав з поезіями і статтями на літературні та мистецькі теми. Поет друкував свої твори у æурналах різних політичних спрямувань («Вогні», «Äзвони», «Вісник», «Íазустріч», «Íаша культура», «Ми» тощо). Íе баæаþчи обмеæувати своþ поетичну творчість якоþсь певноþ ідеологієþ, Б.-І. Антонич з 1934 року припинив публікуватися у «Віснику», що його редагував Ä. Äонцов, та релігійному часописі «Äзвони», віддаþчи перевагу позапартійному часописові «Íазустріч». Якийсь час він редагував молодіæний часопис «Äаæбог».
Перша збірка поезій Б.-І. Антонича «Привітання æиття» вийшла 1931 року, коли авторові було 22 роки. Згодом з’явилися ще дві: «Три перстені» (1934) та «Книга Лева» (1936). Óæе після смерті поета побачили світ «Зелена євангелія» (1938) та незакінчена збірка «Ðотації» (1938).
Б.-І. Антонич добре грав на скрипці, малþвав. Ó приватному æитті він був малоговірким задумливим самітником, так і не встиг одруæитися. Смерть настигла його нагло, наче якесь непорозуміння. Богдан захворів на апендицит. Після операції розпочалося запалення легенів. Він довгий час перебував у лікарні. Його стан поліпшувався: він навіть став працþвати над переробкоþ лібрето опери «Äовбуш». Та раптом все змінилося: не витримало змалку слабке серце, до того æ перевтомлене високоþ температуроþ. 6 липня 1937 року Богдан-Ігор Антонич помер. Похований у Львові.
Олександр Петрович Äовæенко народився 10 вересня 1894 р. в місті Сосниця на Чернігівщині в селянській родині. Íавчався в Сосницькій початковій школі, пізніше — в Глухівському вчительському інституті.
Ó серпні 1917 р. прибув до Києва на посаду вчителя Київської вищепочаткової школи та водночас подав документи на право бути вільним слухачем економічного відділу київського комерційного інституту. Тим часом почалася громадянська війна, у якій О. Äовæенко брав найактивнішу участь на боці Центральної Ðади та ÓÍÐ.
Від кінця 1917 року до повернення О. Äовæенка з-за кордону до Õаркова 1923 року — багато темних місць у біографії митця. Є свідчення, що О. Äовæенко в складі куреня чорних гайдамаків під проводом С. Петлþри брав участь у штурмі київського заводу «Арсенал» у січні 1918 року. Відступивши до Кам’янця-Подільського, після поразки військ ÓÍÐ О. Äовæенко потрапив до концентраційного табору, і наприкінці 1919 року його справу розглядала ЧК. Відомо, що він вступив до партії есерів-боротьбістів, яка згодом влилася до лав КП(б)Ó. 1920 року О. Äовæенко вæе перебуває на посаді комісара з питань освіти й культури. Потім майбутній кінодраматург перебував на дипломатичній роботі у Варшаві та Берліні, де відвідував лекції в Берлінській Академічній вищій школі образотворчого мистецтва.
1923 року О. Äовæенко повернувся до Õаркова і почав працþвати худоæником-ілþстратором газети «Вісті». 1926 р. переїздить до Одеси, де разом з Юрієм Яновським працþє на Одеській кіностудії ВÓФКÓ. Там виходять перші фільми О. Äовæенка — сатиричні комедії «Вася-реформатор» (1926) та «Ягідка кохання» (1926). За сценарієм М. Йогансена та Ю. Тþтþнника він зняв фільм «Звенигора» (1927), який навічно уславив ім’я молодого реæисера як органічно українського митця
Коæний наступний фільм О. Äовæенка ставав подієþ — «Арсенал» (1929), «Земля» (1930), «Іван» (1932). Коæний фільм викликав пристрасті. Íаприклад, відомий револþційний поет Äем’ян Бєдний відгукнувся на появу «Землі» фейлетоном «Філософи» у газеті «Известия», в якому висміяв твір як просякнутий куркульськоþ ідеологієþ. А 1958 року на Всесвітній виставці в Брþсселі 117 відомих кінознавців і кінокритиків із 20 країн назвали «Землþ» в числі 12 найкращих фільмів усіх часів і народів. Після критичних нападок фільм «Іван» було знято з прокату, а О. Äовæенко з друæиноþ Ю. Солнцевоþ їде на Äалекий Схід, де знімає фільм «Аероград». Епізод авіаційного параду з цього фільму по кілька разів полþбляли переглядати як Сталін, так і Гітлер.