Ðозпач і страх назавæди полонили душу поета. Філософські роздуми з цього приводу лягли в основу збірки «Замість сонетів і октав» (1920). П. Тичина зрозумів неминучість нової доби і схилився перед неþ. Íаступні збірки «Плуг» (1920) та «Вітер з Óкраїни» (1924) мали засвідчити упокорення поета перед нелþдськоþ, непоборноþ силоþ револþції. Однак поряд із вітанням нової влади у збірці багато творів, які відбиваþть тодішній стан душі поета, його розгубленість і страх.: «І Бєлий, і Блок…», «26-ІІ (11-ІІІ) (на день Шевченка)». Ùиро прагнучи бути на боці нової влади, П. Тичина протягом 1920-х рр. все æ таки пише такі поезії, як «Голод», «Загупало в двері прикладом», «Õто æ це так із тебе насміятись смів?», уривки з поеми «Чистила мати картоплþ…», в яких змальовує духовну деградаціþ та здичавіння лþдини, за що й був неодноразово критикований.
1930 року вийшла друком збірка «Чернігів», у якій, з одного боку, було пряме оспівування колективізації, Леніна, політичних статей Сталіна тощо. З іншого боку, ця збірка була позначена крайньоþ формальноþ ускладненістþ, використанням бурлескних і простонародних форм, багатством авторських поетичних новотворів, гроþ різними змістовими площинами тощо. Внаслідок взаємодії «високої» ідеологічної тематики та «низької» бурлескної форми текст набув відверто іронічного забарвлення, що, імовірно, відбивало справæнє ставлення поета до відтворþваних подій. 1934 року П. Тичина видав збірку «Партія веде», яка стала етапноþ на шляху до офіційного визнання його класиком соцреалізму та водночас творчої деградації. З того часу і до 1964 р. П. Тичина видав багато книæок — проте митецька вартість переваæної більшості з них не є високоþ. Виняток становить хіба що написана під час Великої Вітчизняної війни поема «Похорон друга» (1942), в який поет зумів щиро й талановито передати почуття, які виникаþть у лþдини під час смерті близьких лþдей.
Максим Тадейович Ðильський народився 19 березня 1895 р. в Києві у дворянській родині. Äитинство провів переваæно в с. Ðоманівка на Житомирщині. 1908 р. він вступив до приватної Київської гімназії В. Íауменка і здобув там глибоку гуманітарну освіту. З 1915 р. М. Ðильський навчався в Київському університеті — спочатку на медичному, а потім на історико-філологічному факультеті. Ðеволþція та громадянська війна не дали змоги закінчити освіту, і М. Ðильський змушений був переїхати на село, де
вчителþвав до осені 1923 р. Після повернення до Києва він ще шість років викладав мову та літературу в середній школі та на робітфаці, доки повністþ не присвятив себе літературній діяльності. Ó 1920-і роки М. Ðильський налеæав до літературної групи «неокласиків» (М. Зеров, П. Филипович, М. ÄрайÕмара, Юрій Клен), яких об’єднувала не лише лþбов до своєї батьківщини та української літератури. ¥рунтовна освіта, інтелігентність, наявність мистецького смаку, обізнаність у світовій культурі та відсутність ірраціональної віри у світле майбутнє були причиноþ органічного несприйняття невігластва і безкультур’я представників нового пролетарського мистецтва. «Íеокласики» у своїй творчості були схильними до іронії, скептицизму та своєрідного фаталізму, що породæувалися знанням про відносність явищ æиття.
Ó 1930—1932 рр. міняється доля поета: у країні розгорталися масові репресії проти національної інтелігенції, партієþ був проголошений курс на масову колективізаціþ, що призвело до голоду 1932—1933 рр. Íе обминула доба і М. Ðильського: з березня до серпня 1931 р. він пробув «під слідством» у в’язниці. Після виходу на свободу поет, щоб засвідчити своþ лояльність радянській владі, друкує у серпні 1932 р. «Äеклараціþ обов’язків поета й громадянина» та збірку «Знак терезів» (1932). Подальша творчість М. Ðильського, який мусив відтепер обслуговувати панівну ідеологіþ, була позначена певним зниæенням рівня худоæності. Íетривалий період відносної творчої свободи поет переæив у роки Вітчизняної війни. Ó повоєнний період М. Ðильський зазнав несправедливої критики та ідеологічних гонінь. Íове духовне піднесення він відчув лише після смерті Сталіна, коли з середини 1950-х рр. був послаблений ідеологічний тиск. Цей час поет назвав періодом «третього цвітіння». Творчість М. Ðильського була відзначена Сталінськими (1943; 1950) та Ленінськоþ (1960) літературними преміями СÐСÐ.
Ó 1943 р. М. Ðильський був обраний дійсним членом Академії наук ÓÐСÐ, а у 1958 р. — академіком АÍ СÐСÐ, очолþвав Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії АÍ ÓÐСÐ, залишивши критичні та наукові праці з мовознавства, літературознавства і фольклористики. Він такоæ багато перекладав, зокрема з англійської (Шекспір), білоруської (Я. Купала, Я. Колос та ін.), польської (А. Міцкевич, Ю. Словацький), російської (О. Пушкін, М. Лермонтов, В. Брþсов та ін.), французької (Ж.-Б. Мольєр, Вольтер, П. Верлен, В. Гþго) та інших мов.
Помер Максим Ðильський 24 липня 1964 р., похований на Байковому кладовищі в Києві.
Äо перших літературних спроб М. Ðильський вдався ще в дитинстві, а вæе у п’ятнадцять років видав своþ першу поетичну збірку «Íа білих островах», яка, попри учнівський характер віршів, була прихильно зустрінута критикоþ. Подальша літературна творчість засвідчила швидке зростання худоæньої майстерності поета. 1918 р. вийшла наступна збірка — «Під осінніми зорями», де, як і в попередній, превалþвали романтика þнацької мрії, поривання у далекі незнані світи, поетизація кохання, краси і лþдини.
Íайвищого творчого розвитку М. Ðильський досяг у 1920-х рр., у так званий неокласичний період. Збірки «Синя далечінь» (1922), «Крізь бурþ й сніг» (1925), «Тринадцята весна» (1926), «Äе сходяться дороги» (1929), «Гомін і відгомін» (1929) засвідчили розквіт самобутнього таланту поета, що виявився насамперед у худоæній довершеності вірша, філігранній обробці коæної строфи, вишуканій досконалості образів. Ó поезіях М. Ðильського цього періоду відтворено ідеї культури, краси, мистецтва, пошуки гармонії природи і лþдської душі.
Ó роки Великої Вітчизняної війни М. Ðильський створив такі твори, як «Слово про рідну матір», поеми «Жага» і «Мандрівка в молодість» (останнþ поетові пізніше довелося кілька разів переробляти, аби уникнути звинувачень у націоналізмі). Тема патріотизму постала у спогадах про дитинство, зобраæенні митцем краси пейзаæів рідної землі, героїки національної історії, найкращих рис українського народу.
Творче відродæення М. Ðильського припало на період «відлиги» в æитті суспільства. Поетичні збірки «Троянди й виноград» (1957), «Äалекі небосхили» (1959), «Голосіївська осінь» (1959) синтезували в собі здобутки попередніх етапів. Провідними для поета стали філософські роздуми про вічні цінності буття: працþ, красу, добро і гуманізм.
Володимир Миколайович Сосþра народився 6 січня 1898 р. на станції Äебальцеве (нині Äонецької обл.) в сім’ї шахтаря. Äитинство майбутній поет провів у с. Третя рота (нині м. Верхнє, що входить 2 до складу Лисичанська). Óчився в двокласній сільській школі, в ремісничому училищі, потім — в агрономічній школі. Працþвав з 12 років на шахті, пізніше — на содовому заводі. Громадянська війна суттєво вплинула на долþ В. Сосþри: 1917 р. він почав бійцем Äонецької червоної гвардії, у 1918 р. був козаком гетьманських охоронних сотень, у 1919 — гайдамакоþ 3-го Гайдамацького полку, курсантом Спільної þнацької старшинської школи армії ÓÍÐ, після поразки української армії став þнкером Äобровольчої білогвардійської армії, у 1920 р. В. Сосþра — стрілець Чорноморського полку Червоної української галицької армії (ЧÓГА), а закінчив війну знову бійцем Червоної армії. 1920 р. він став членом більшовицької партії, наступного року демобілізувався і переїхав до Õаркова, де працþвав у агітпропі.
В. Сосþра був одним із фундаторів української радянської літератури, написавши разом із М. Õвильовим та М. Йогансеном у листопаді 1921 р. передмову до збірника «Жовтень», що мала назву »Íаш універсал до робітництва і пролетарських мистців українських». 1922 р. він вступив до Õарківського університету, де, на свій подив, мусив вивчати власну поему «Червона зима», яка вæе вваæалася класикоþ української радянської літератури. 1925 р. поет кидає університет і повністþ віддається літературній праці. В. Сосþра в 1920-ті рр. був членом багатьох літературних організацій (Пролеткульту, «Плугу», «Гарту», ВАПЛІТЕ, ВÓСППу та ін.), керуþчись при цьому не стільки ідейноестетичними програмами, як особистими симпатіями. Ó цей час поета піддавали гострій критиці за націоналізм, розчарування радянськоþ дійсністþ, оспівування кохання та краси. Під тиском керівництва ВÓСППу в 1929—1930 рр. В. Сосþра навіть змушений був «перевиховуватись», працþþчи слþсарем на заводі. Але це не захистило його від переслідувань та несправедливої критики, що позначилося на психічному стані поета, до цього додалися такоæ моторошні картини голоду 1932—1933 рр. Тому вæе 1934 р. В. Сосþра був виклþчений з Комуністичної партії і потрапив до психіатричної лікарні. Проте перебування в ній, моæливо, допомогло поетові уникнути репресій.
1936 р. В. Сосþру прийняли до Спілки радянських письменників Óкраїни, і він отримав моæливість видавати свої твори. 1937 р. поет був нагородæений орденом «Знак пошани». Того æ року він переїхав до Києва. 1940 р. В. Сосþра написав особистого листа Й. Сталіну, і його було відновлено в партії. Під час війни він працþвав у Москві в українському радіокомітеті та українському партизанському штабі, був кореспондентом фронтової газети. 1944 р. поет повернувся до Києва. 2 липня 1951 р. в московській газеті «Правда» з’явилася стаття «Проти ідеологічних перекручень в літературі», у якій В. Сосþру було звинувачено в націоналізмі за вірш 1944 р. «Лþбіть Óкраїну!». Поета перестали друкувати, він æив під безпосередньоþ загрозоþ арешту. Лише смерть Й. Сталіна 1953 р. дозволила митцеві повернутися в літературу. Помер В. Сосþра 8 січня 1965 р. в Києві.