вкладників банку від непередбачених збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності. Таким чином, це показник того, наскільки банк протистоїть економічним скрутам та складнощям. Цей коефіцієнт переглядається наглядовими органами та кредитними аналітиками як один із ключових показників економічного стану банку. Повний підрахунок достатності капіталу
включає зваження кожної категорії активів на коефіцієнт ризику, виключення з них нематеріальних активів та дебіторської заборгованості відповідних контрагентів та нематеріальних активів з активів та капіталу, і додання потенційних зобов"язань до зважених на ризик активів.
Iснують також інши коефіцієнти, що використовуються в різних
випадках, але їхнє використання може призвести до зменшення
віддачі. Такими коефіцієнтами є:
Дохідні активи до загальних активів. Складаються з доходних активів (підпроцентні депозити, розміщення цінних паперів, позики , авізо та інструменти капіталу), поділених на загальні активи. Цей показник має показувати, наскільки продуктивно керівництво використовує активи. Однак деяке "непродуктивне" використання є цілком нормальним, оскільки в той час, як приміщення та обладнання не можуть прямо давати прибуток, вони необхідні для підтримання операційної діяльності банку. Крім того, вимоги резервування можуть призвести до того, що банк не матиме згоди використовувати деякі активи. Цей коефіцієнт не вимірює ефективності використання активів.
Таблиця 3
Коефіцієнти для аналізу балансу комерційного банку
| Ліквідні активи |
| Робочі активи |
| Загальні активи.Коефіцієнт співвідношення ліквідних і робочих активів (%). |
| Коефіцієнт співвідношення ліквідних і загальних активів (%). |
| Позики та лізинг клієнтам. |
| Депозити клієнтів. |
| Коефіцієнт позик до депозитів (%). |
| Активи, зважені на ризик. |
| Відкоригований капітал. |
| Коефіцієнт достатності капіталу (%). |
Співвідношення резервів під збитки за позиками та загальних позик . Цей коефіцієнт характеризує якість банківського портфеля позик та покриття безнадійних боргів.
Кожний з цих коефіцієнтів може обчислюватися на базі окремого балансового звіту, оскільки кожний з них складається на окрему дату,що відповідає даті балансу. Банки, що залучені до фінансування сезонного виробництва, можуть показувати сезонні зміни цих коефіцієнтів, тому для ізоляції тенденцій від сезонних розходжень необхідно проводити порівняння між такими установа-
ми за один і той самий місяць,за кілька років чи за середньорічними показниками. При цьому можуть бути внесені деякі зміни, наприклад, додавання довгострокового підпорядкованого боргу до капіталу при визначенні достатності капіталу, а аналітики мають використовувати деякі міркування з приводу того,що є прийнятим для кожної конкретної країни. У наведеному прикладі підраховано кілька варіацій перших двох показників, але остан-
ні два проігноровано через їх обмежене використання в країнах, що розглядаються. Кількість коефіцієнтів, що можуть бути використані при аналізі
фінансового стану, обмежена лише кількістю рахунків балансового звіту та звіту про фінансові результати. Аналітики, законодавці, керівники банку та інвестори - всі мають свої завдання щодо висвітлення специфічних аспектів стану банку. Таблиця показує найбільш поширені коефіцієнти фінансового стану. Ці коефіцієнти подають дані у відсотковому виразі,протягом одного року,що може висвітлювати поточні тенденції, а тому внутрішнє керівництво та наглядацькі органи повинні обчислювати коефіцієнти щоквартально чи щомісячно.
Коефіцієнти в межах одного року можуть бути перекручені сезонними змінами,особливо тоді,коли банки здійснюють фінансування сільськогосподарських робіт або коли деякі накопичення можуть здійснюватися тільки один раз на рік чи на півроку. Таким чином, найкориснішим буде аналіз тенденцій за кілька років, що дає змогу відокремити вплив сезонних факторів на ключові коефіцієнти фінансового стану.
Коефіцієнти фінансового стану банку залежать від тих ринкових умов, за яких банку доводиться працювати, включаючи макрофінансову політику, розумні законодавчі акти та стандарти ведення бухгалтерського обліку, конкуренцію та практику ведення бізнесу. Коефіцієнтний аналіз може бути ускладнений змінами економічного циклу чи ринкових процентних ставок. У ринковій
економіці собівартість кредитування, звичайно, випливає із собівартості фінансування. Це означає, що якщо ринкова ліквідність підтримується (переважно внаслідок зусиль центрального банку знизити інфляцію), то депозитна ставка зростатиме,спричиняючи зростання витрат банку на залучення коштів. Якщо прибутковість падає, то банк відповідає на це піднесенням ставки
кредитування, з тим, щоб відновити ту процентну маржу, що існувала до початку циклу. Iз стабілізацією ліквідності на ринку процентні ставки підуть вниз, причому депозитна ставка першою, а за нею - кредитна ставка, за встановленою тенденцією зниження. Надходження банку від різниці процентних ставок зменшуватимуться впродовж періоду зростання ставок та збільшуватимуться впродовж періоду зниження.
Таблиця 4.
Основні коефіцієнти
показників діяльності банку
Коефіцієнт Процент*
Дохід на активи 1.00
Дохід на капітал 15.00
Чистий спред 1.25
Чиста процентна маржа 4.50
Дохід від плати за послуги 1.00
Чиста операційна маржа 6.50
Управлінські витрати
(% загальних активів)
Витрати на персонал 2.00
Iнші операційні витрати 1.50
Загальні операційні витрати 3.50
Витрати на забезпечення під збитки
за позиками 0.50
Чистий дохід до оподаткування 2.00
*Наведені коефіцієнти рекомендуються як оптимальні для банків
США, Великої Британії та деяких інших.
Порівняльний аналіз . діяльності банку має за мету за допомогою порівняння великого переліку показників банку за певний проміжок часу або кількох банків між собою скласти об'єктивну оцінку фінансового стану банку. Дані порівняльного аналізу дають змогу відстежувати діяльність банку у динаміці , а також робити прогнози щодо фінансового стану банку у майбутньому.
При порівняльному аналізі застовуються 3 види вихідних даних, які використовуються при проведенні аналізу фінансового стану банків, а саме:
індивідуальні показники діяльності банку; середні показники по групі банків, до якої входить банк, що аналізується (або відхилення від середньої по групі);
місце банку серед банків цієї групи за кожним показником. Такий вид порівняльного аналізу дає можливість банку:
порівнювати свої показники із середніми показниками своєї
групи банків;
бачити своє місце серед банків своєї групи;
робити висновки щодо своєї діяльності в тій чи іншій галузі
на ринку банківських послуг;
прогнозувати фінансовий стан банку в залежності від тих чи
інших економічних обставин і своє місце серед інших банків.
Відповідно до поставлених завдань порівняльний аналіз повинен
проводитись за такими часовими вимірами:
за 5 робочих днів - тижневий аналіз;
за 4 (5) тижнів - місячний аналіз;
за 3 місяці - квартальний аналіз;
за 6 місяців - піврічний аналіз;
за 12 місяців - річний аналіз;
за кілька років - аналіз розвитку банку.
У залежності від часового тренду така система дає змогу робити прогнозні розрахунки щодо діяльності банку у майбутньому.
ЛIТЕРАТУРА:
1. Банковское дело. Справочное пособие/ под ред. Ю. А. Бабичевой / М:Економика. 1994, с. 233-257.
2. Iвасiв. Б.С. Операцiї комерцiйних банкiв. Київ.НМК ВО. 1992р.
3. Ковбасюк М. Р. Анализ финансовой устойчивости коммерческого банка.
4. Кадиров А. К. Деканов Р. С. Об оценке результатов деятельности коммерческого банка. Деньги и кредит, 1993.
5. Черкасов В. Е. Анализ деятельности коммерческих банков по публикуемим балансам.