Механізм страхування зовнішньоекономічних операцій підприємства на прикладі ВАТ Бердичівський держлісгосп (стр. 16 из 19)

Вантажі, які незручно красти частинами (сировина, устаткування, труби), звично перевозяться на відкритих платформах. Такі вантажі або не страхують взагалі, або на умовах "без відповідальності за пошкодження, окрім випадків загибелі", що не включають відповідальності за крадіжку і відшкодовують збитки в разі зникнення вантажу безвісти.

Небажаним ризиком для страхової компанії є перевезення автомобілів, тракторів, мотоциклів на відкритих платформах без охорони — такі вантажі найдоцільніше відправляти у вагоні-сітці.

Розмір збитку, що стався внаслідок страхової події, визначається представником страховика за участю страхувальника. Згідно з поширеним у світовій практиці порядком представниками страхових компаній є аварійні комісари.

Середні значення тарифних ставок при перевезенні контейнерами та упаковками, що застосовуються у Великій Британії, становлять 0,1 — 0,2 % від вартості вантажу. Максимальний розмір тарифної ставки при перевезенні таких небезпечних вантажів, як тютюнові та горілчані вироби, відео-, теле- та аудіоапаратура, комп'ютерна техніка (мікрочіпи), діаманти, хутро, золото і т. ін., за небажаним для страховика маршрутом (наприклад, Київ — Рим) становитиме не більш як 5 % від вартості вантажу. При цьому розмір франшизи може бути значно підвищений (до 20 % розміру страхового відшкодування). Слід пам'ятати, що ступінь ризику визначається за конкретних обставин, причому на прийняття рішення істотно впливає можливість передати вантаж на перестрахування.

У внутрішніх перевезеннях відповідальність обумовлюється рамками сум, що зазначаються у супровідних документах (накладних).

Страхування вантажів залишається найбільш розробленим та традиційним видом. Він постійно розвивається та вдосконалюється, вишукуючи нові модифікації, що мають на меті якнайповніше задовольнити потреби всіх зацікавлених сторін ринкового процесу господарювання.

Розділ 4. Охорона праці

4.1 Нормативне забезпечення охорони праці в галузі

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праці.

Законодавство України про охорону праці являє собою систему взаємопов’язаних нормативних актів, що регулюють відносини в галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних та лікувально-профілактичних заходів спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праці. Воно складається із загальних законів України та соціальних законодавчих актів.

Правовою основою законодавства щодо охорони праці є Конституція України , Закони України : "Про охорону праці", "Про охорону здоров’я", "Про пожежну безпеку", "Про використання ядерної енергії та радіаційний захист", "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", а також Кодекс законів про працю України.

В статті 43 Конституції України записано: "Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується", "Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу визначеної законом", "Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я забороняється".

Кожен, хто працює має право на відпочинок (ст. 45 Конституції України). Це право забезпечується наданням днів щоденного відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.

У тексті ст. 46 Конституції України вказано на те, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основним законодавчим документом в галузі охорони праці є Закон України "Про охорону праці", дія якого поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності, на усіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах.

Крім законодавчих актів України, правові відносини у сфері охорони праці регулюються підзаконними нормативними актами: розпорядженнями і наказами Президента України, рішенням уряду України, нормативними актами міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади. До найважливіших підзаконних нормативно-правових актів з питань охорони праці належать:

- Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах;

- Положення про порядок накладання штрафів на підприємства, установи, організації за порушення нормативних актів про охорону праці;

- Список важких робіт та робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється праця жінок;

- Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками;

- Список виробництв, професій і робіт з важкими і шкідливими умовами праці, на яких забороняється застосування праці осіб молодше 18 років

- Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми;

- Перелік робіт з підвищеною небезпекою;

- Типове положення про навчання інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці;

- Типове положення про службу охорони праці;

- Типове положення про роботу уповноважених трудових колективі з питань охорони праці;

- Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства;

- Спільні рекомендації державних органів і профспілок щодо змісту розділу "Охорони праці" у колективному договорі;

- Накази, роз’яснення та інші акти з питань охорони праці Державного комітету України по нагляду за охороною праці;

- Міжнародні договори або міжнародні угоди до яких приєдналася Україна у встановленому порядку;

- Конвенції Міжнародної Організації Праці.

Власники підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи розробляють на основі "Держнаглядохоронпраці" і затверджують акти про охорону праці, що діють в межах підприємства, установи, організації . відповідно до Рекомендацій Держнаглядохоронпраці щодо застосування "Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві", затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 12.12.1993 р. №132, до основних нормативних актів підприємства належать:

- Положення про систему управління охороною праці на підприємстві;

- Положення про службу охорони праці на підприємстві;

- Положення про комісію з питань охорони праці підприємства;

- Положення про роботу уповноважених трудового колективу з питань охорони праці;

- Положення про навчання , інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці;

- Положення про організацію і проведення первинного та поточного інструктажів , а також пожежно-технічного мінімуму;

- Наказ про порядок атестації робочих місць щодо їх відповідності нормативним актам про охорону праці ;

- Положення про організацію попереднього і періодичного медичних оглядів працівників;

- Положення про санітарну лабораторію підприємства;

- Інструкції з охорони праці для працюючих за професіями і видами робіт;

- Наказ про порядок забезпечення працівників підприємства спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

Виходячи із специфіки виробництва та вимог чинного законодавства власник затверджує нормативні акти із вищезазначеного списку та інші, що регламентують питання охорони праці.

4.2 Аналіз стану охорони праці у Бердичівському держлісгоспі

Згідно Закону України "Про охорону праці" та Типового положення про службу охорони праці в держлісгоспі створена служба охорони праці, яка підпорядковується безпосередньо керівникові даного підприємства.

Представники даної служби мають право:

· Представляти підприємство в державних та громадських установах при розгляді питань з охорони праці.

· Безперешкодно в будь-який час відвідувати виробничі об’єкти, структурні підрозділи підприємства, зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин та інших засобів виробництва у разі порушень вимог техніки безпеки.

· Перевіряти стан безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на об’єктах підприємства.

· Вимагати від посадових осіб відсторонення від роботи працівників, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу.

· Приписи-подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

В держлісгоспі дану службу представляє спеціаліст з охорони праці з інженерно-технічною освітою. Також в структуру управління охороною праці на підприємстві входять: керівник товариства, головний інженер, головний лісничий, начальники лісництв.

Схема 1 Структура управління охороною праці на Бердичівському ДЛГ

Служба охорони праці підприємства виконує наступні функції:

1. Опрацьовує ефективну цілісну систему управління охороною праці.

2. Проводить оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці.

3. Складає разом з структурними підрозділами підприємства комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

4. Проводить для працівників ввідний інструктаж з питань охорони праці.

5. Організує:

· забезпечення працюючих правилами, стандартами і нормами, положеннями, інструкціями та іншими нормативними актами з охорони праці;