Словообразование (стр. 1 из 4)

План

Вступ………………………………………………………………..2

1. Словотворення………………………………………………… 4

1.1 Афікси, префікси, суфікси……………………………….. 6

1.2 Складні слова………………………………………………11

1.3 Другорядний тип словотвору…………………………… 16

1.4 Конверсія…………………………………………………..20

2. Практична частина…………………………………………… 24

Висновки…………………………………………………………..29

Бібліографія……………………………………………………… 31

Вступ

Лексикология вивчає словниковий склад мови і його властивості (словотвір і значення). При цьому розрізняються загальна лексикологія, у який вивчаються спільні явища кількох мов, лексикологія спеціальна, у якій явища розрізняються у межах окремої мови. Звідси предметом англійської лексикології є лексика англійської мови з усіма її особливостями і характеристиками.

Мовна лексика – це сукупність слів і словотвірних елементів, які складають організовану і цілісну систему. Завданням лексикології є визначення властивостей слів, їх творення, вживання і взаємозалежність у системі власної мови.

Лексичні явища певним чином об’єднуються за спільними ознаками і вивчаються у сукупності – у їх морфологічному складі, за значенням, сталими властивостями, лексико-естетичними ознаками походженням, діалектними розбіжностями.

Як галузь загального мовознавства лексикологія має свою мету і свої методи дослідження лексики. У першу чергу мету дослідження складають походження, розвиток і вживання словникового складу. Методи дослідження при цьому можуть бути різними, причому не всі вони з однаковим успіхом застосовуються до окремих лексичних явищ.

Слово вважається головною одиницею лексикологічного дослідження з тієї причини, що в ньому прославляються закони розвитку і зміни словникового складу мови. Провідна риса розвитку слова у новітній час – це перерозподіл значень.

Слово, як і кожна мовна одиниця, - це явище. Що має форму і зміст (значення). Форма існує завдяки фонетичній оболонці і має морфологічні категорії.

Лексикологія, як мовна дисципліна, має власні методи дослідження. Співставлення і опис лексичних фактів проводиться в залежності від мовних і позамовних причин. Проте мовну структуру інколи неможливо розглянути у межах самої себе без застосування як інших мовних рівнів, так і явищ окремих галузей пізнання. Лексикологія тісно поєднана з граматикою, історією мови, стилістикою, фонетикою, орфографією, лексикографією і етимологією мови. Окремі лексичні явища інколи потребують даних таких наук, як філософія, психологія, загальна історія і антропологія.

У своїй сукупності слова складають лексичні підвалини мови, слова змінюються у мовленні за граматичними законами. Визначають слова, як одиниці мови, багато в залежності від критеріїв, підходу, точок зору. У лексичному розумінні воно визначається як одиниця називання, що має лексико-семантичне наповнення і може виражати сформульоване поняття.

Основна ціль цього дослідження є визначити основні закономірності та властивості утворення нових слів в англійській мові за допомогою морфеми –er.

1. Словотворення англійського слова.

Центральне питання словотвору – це вивчення структури і змісту слів. Стосовно природи слів можна поставити кілька питань, серед яких головними є такі:

1. Як слово утворюється?

2. Як утворюється складне слово? Що таке складові частини складного слова?

3. Як значення складного слова стосується значення його складових частин?

Традиційно слово розглядається як поєднання звука та значення. Слова table, наприклад, має декілька окремих значень – “стіл, їжа, робоче місце”. Мовці рідко думають про причини, за якими дана комбінація звуків має ці значення, а тому часто кажуть, що таке поєднання умовне. Насправді причини поєднання значення і звукової та морфологічної форми криються у глибині віків, про що ми маємо етимологічні, хоча і початкові, дані.

Нерозривність формальної структури слова дає змогу, відрізняти його від інших слів у послідовності мовлення.

Слово входить до складу словосполучення – найближчої граматичної одиниці; через яку воно реалізується в реченні. Звідси воно має опозиційні характеристики двовісного характеру:

морфема слово словосполучення.

Вільна морфема регулярно відтворюється за моделями мови і може вживатися незалежно, не змінюючи свого значення. Дієслово stand, іменник stand є вільними морфемами, що зберігають відповідні лексико-семантичні значення.

Такі морфеми можна назвати мінімальними вільними формами. Проте, корінь stand може входити до інших слів, наприклад: withstand, standing. Морфологічний стан змінюється таким чином, що дієслово withstand фактично складається з двох вільних морфем – прийменника with і дієслова stand, а дієприкметник standing – з вільної та залежної морфеми – суфікс ing окремо не вживається.

Словниковий склад, що споконвічно іменує поняття щоденного вжитку, звичайно складається з вільних морфем які утворюють окремі слова, наприклад: man, son, cow, sheep, top, go, run. Історія розвитку цих слів свідчить про те, що їхнє граматичне варіювання в окремих випадках відбивана наявність двох морфем – man – men, проте таких випадків у мові небагато.

Якщо основу позбавити афіксів, і вона не буде омонімічна жодному вільному слову того ж кореня, то така основа стане залежною. Так у широко вживаному слові conduct і лексоко- семантичному наборі, що його оточує conductor, deduct, deduce, seduce, seductive і т.д. – префікс –con може бути відокремлений лише формально. Корінь, що залишіться, запозичений з латинського ductio – “веду” і не утворює окремого слова. Таку основу і називаємо залежною. Залежних основ багато в запозичених словах явище це закономірне, бо основа запозиченого слова виникла і пройшла шлях історичного розвитку в іншій мові, наприклад: a-dolese-ent, benefic-i-al, cour-age, dis-creet, e-logu-ence, facul-ty, hon-est, in-vest-ment, mat-ure, odi-ous, pre-vent-ion, quanti-ty, re-membr-ance,royal-ty,satir-ize, satisfac-tion, senti-ment, un-cert-ain, un-pre-dict-ed.

Корінь вважається головним складовим елементом, що після вилучення функціональних афіксів не підлягає подальшому словотворчому аналізові. У гнізді слів act, acting, action, actionable, activate, active, activity, actor, actual, actuality, actualize, actually, actuate, спільним є корінь act.

1.1 Афікси, префікси, суфікси.

Префіксація, як словотвір, полягає в модифікації особи, до якої префікс приєднується. Префікси розрізняються за своїм походженням: вони можуть походити із власної мови або бути іншомовними модифікуючи лексичне значення слова префікс рідко змінює граматичний характер слова в цілому, тому і просто слово, і його префікс – дериватив у більшості випадків належить до однієї частини мови, наприклад abuse - dis-abuse, approve - dis-approve, bealive – dis-bealive, close – dis-close. Власні англійські префікси походять від окремих слів. Таких префіксів небагато – a-, be-, fore-, mid-, un-. Префікс mis- змішаного типу (нім. mis, лат. minus, фр. me, mes).

Префікс а-, що походить від давнього англійського прийменника an, вживається з іменником, прикметником і дієсловом і передає значення стану, становища, наприклад: aback, afloat, agaze, alike, amount, anew,apiece, arise, asleep, atremble, awake.

Та частина слів де префікс утворює прислівники, невелика, при чому окремі прислівники сприймаються як прості слова, нор.: before, beyond. У тих випадках де давня форма by залишилась наголошеною, утворились похідні слова, що пишуться через риску, наприклад: by-gone, by-law, by-word.

У сучасній англійській мові префікс be- вживається, головним чином, для утворення дієслів. Серед них можна виділити:

1. Підгрупу перехідних дієслів, до яких префікс додає значення ”скрізь, всюди” (all ever, all around), наприклад: bedabble, bedaub, bedeck, bedight, bedraggle, begird, beloy, beset, beslaver, besmear, besmirch, bespatter, bestrew;

2. Підгрупу перехідних дієслів, до яких додається значення остаточності чи, навіть, надмірності дії, наприклад: becall, becalm, bedizen, bedrug, befall, befit, beget, begrudge, behave, bemuse, bescorch, beseech, bestir, betray, bewitch, bewray;

3. Підгрупу, де префікс спонукає до перетворення неперехідних дієслів у перехідні, наприклад: belabour, bemoan, bespeak, bethink, bewail, bewilder;

4. Підгрупу, де за допомогою префікса утворюються перехідні дієслова із загальним значенням “творити, робити” від іменників та прикметників, наприклад: bedim, befoul, belate, belittle, besot;

5. Підгрупу, де за допомогою префікса утворюються перехідні дієслова із загальним значенням “називати таким чином”, утворених від іменників, наприклад: becalm, becloud, bedew, befog, befniend, betcoth;

6. Підгрупу перехідних дієслів із значенням “оточувати; впливати на щось; обходитися з кимсь певним чином”, утворених від іменників, наприклад: becalim, beclaud, bedew, befog, befnied, begrime, bespangle, betroth.

За допомогою префікса -be - від іменників утворюються також прикметники із значенням зневаги, наприклад: bedrabbled, beflagged, beneaped. За значеннями із підгрупи випадає прикметник beloved.

До власне англійських налележить і префікс for-. Загальновживані слова с префіксом -forget, -forgive, -forbid, -forgake.

Префікс –non це морфологічний варіант частки –no, що вживається перед прикметниками; значення префікса вказує на заперечення, наприклад: non-operational, non-skid “не слизький”; вживається префікс і при утворенні іменників, наприклад: non-priority “відсутність зверхності”. Загалом цей префікс може спонтанно вживатися майже з кожним іменником чи прикметником, вказуючи на відсутність якості.

Префікс on- вживається з дієприкметником, герундієм. Віддієслівним іменником та іменником-агентом, що закінчується на суфікс – er. Особливість префікса полягає у його здатності вживатися з похідними іменниками і дієсловами, які набувають разом з ним ідіоматичного значення. Звідси походять такі лексичні пари, як to come on- oncoming, to flow – onflow, goings-on – ongoings, hanger – onhanger.

Власне англійський префікс out- один з найпоширеніших у мові. Разом з префіксом un- він є найтиповішою морфемою англійського словотвору; за підрахунками і той, і другий входить до складу майже тисячі слів кожний. Випадки вживання префікса досить розгалужені. Головні з них такі: