Визначившись з видами банківської конкурентної боротьби, узагальнивши та систематизувавши її класифікацію, можна зробити висновок, що питання всебічної класифікація видів конкурентної боротьби у банківській сфері є достатньо широким та має декілька напрямів до визначення свого змісту. Це пояснюється багатогранністю поняття «банківська конкуренція» та універсальністю теорії конкуренції в цілому.
Банківські установи при визначенні поточного стану справ, рівня конкурентоздатності та подальшого плану розвитку мають можливість використовувати наступні види класифікацій: класифікація видів за допомогою сегментації рівнів та зон конкуренції або більш точний та глибокий вид систематизації, який ґрунтується на класифікації в залежності від певних критеріїв.
А оскільки жодний з наведених видових характеристик не можна вважати переважаючим, то і банки обиратимуть їх в залежності від передбачуваних задач, що стоять перед установою, що визначить їхню належність до рівня конкурентної боротьби на ринку банківських послуг або до певного сектору ринку банківських послуг.
1.3 Конкурентоспроможність банківського продукту як основа забезпечення конкурентних позицій банку
Дослідження, що були проведені в попередніх пунктах, дають змогу стверджувати, що банківська конкуренція – це економічне суперництво банківських установ на ринку банківських послуг [54]. І наявність умов функціонування конкурентного ринку в банківській сфері сьогодні не викликає сумнівів, завдяки чому кожен банк створює власні конкурентні переваги, а саме: розширює сегменти ринку послуг за рахунок кращого задоволення потреб його клієнтів; пропонує банківські продукти у більшій кількості та кращої якості, ніж у конкурентів; надає змогу змінювати ціни на послуги; запроваджує найновітніші банківські технології. Не менш важливою передумовою досягнення конкурсних переваг є якість і ефективність управління, необхідність розроблення й удосконалення власної концепції розвитку банку і моделі управління ним.
Вихід на ринок з конкурентоспроможним товаром (послугою) – ключовий момент у діяльності організації з засвоєння ринку та закріплення на ньому. Далі здійснюється систематична робота з управління конкурентоспроможністю товару (послуги).
В межах даного підрозділу необхідно зупинитися на понятті «конкурентоспроможність товару», під якою розуміють сукупність якісних і вартісних (цінових) характеристик товару, що забезпечує задоволення конкурентної потреби клієнта. Конкурентоспроможність товару припускає досить гнучку реакцію продавця на вимоги ринку та поведінку конкурентів. Товар необхідної споживчої цінності не тільки має бути виробленим у певних кількостях і вчасно доставленим споживачам,, необхідно мати також гарантований його сервіс на рівні, не нижчому за той, що склався у світовій практиці.
Конкурентоспроможність окремого товару (послуги) визначається як перевага порівняно з іншим товаром (аналогічним за призначенням чи його замінником) при вирішенні потенційним покупцем його проблем. Тобто це рівень відповідності товару вимогам цільових груп споживачів або вибраного ринку за найважливішими характеристиками – технічними, економічними тощо.
Оскільки конкурентні позиції банківської установи, в певній мірі забезпечується завдяки конкурентоспроможним банківським продуктам (послугам), потрібно дослідити більш ширше структуру конкурентоспроможного товару.
Необхідно розрізняти параметри та показники конкурентоспроможності товару.
Параметри конкурентоспроможності - це найчастіше кількісні характеристики властивостей товару, які враховують галузеві особливості його оцінки. Виділяють окремі групи параметрів конкурентоспроможності - технічні, економічні, нормативні.
Технічні параметри описують технічні й фізичні властивості товару, що визначають особливості сфери та способи його використання, а також функції, які виконує товар у процесі споживання. Технічні параметри поділяються на параметри призначення, ергономічні та естетичні параметри.
Параметри призначення характеризують напрями використання продукції та функції, які вона покликана виконувати. За ними можна судити про корисний ефект, що досягається за допомогою використання даної продукції в конкретних умовах споживання.
Параметри призначення можна поділити на:
класифікаційні параметри, за якими визначають належність продукції до певного класу та які використовуються для оцінки лише на етапі вибору галузі реалізації продукції і товарів-конкурентів; вони є базою для подальшого аналізу;
параметри технічної ефективності, що характеризують прогресивність технічних рішень і використовуються при розробці та виготовленні продукції (продуктивність обладнання, точність та швидкість роботи вимірювальних приладів);
конструктивні параметри, пов'язані з основними проектно-конструкторськими рішеннями (склад виробу, його структура, розміри, вага).
Ергономічні параметри характеризують продукцію з погляду її відповідності властивостям людського організму при виконанні трудових операцій або споживанні (гігієнічні, антропометричні, фізіологічні властивості людини, що проявляються у виробничих та життєвих процесах).
Естетичні параметри - це параметри інформаційної виразності (раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання продукції та стабільність товарного вигляду).
Економічні параметри визначають рівень витрат на виробництво та ціни споживання через витрати на придбання, обслуговування, споживання, утилізацію товару. Економічні параметри поділяються на: одноразові (витрати на придбання продукції, витрати на транспортування, митні тарифи, витрати на наладку та пробний запуск і т.д.); поточні (оплата праці обслуговуючого персоналу; витрати на пальне та електроенергію; додаткові витрати, пов'язані з доставкою, погрузкою та розгрузкою пального; витрати на сировину; витрати на основні та допоміжні матеріали, необхідні для використання продукції; витрати на ремонт, запасні частини та ін.).
Нормативні параметри характеризують відповідність товару (послуги) встановленим нормам, стандартам і вимогам, що обумовлюються законодавством та іншими нормативними документами (параметри патентної чистоти, екологічні параметри, параметри безпеки, за якими для даного ринку встановлені обов'язкові діючі вимоги міжнародних і національних стандартів, технічних регламентів, норм, законодавства).
Якщо розглядати стійкість банківської установи через призму конкурентоспроможності товару, то це можливість здійснення ефективної господарської діяльності та досягнення практичної прибуткової реалізації своїх послуг в умовах конкурентного ринку. При цьому створення та реалізація конкурентоспроможних послуг є узагальненим показником стійкості банку.
Нині у банківському бізнесі точиться жорстка боротьба як за збереження наявних клієнтів і надання їм нових банківських послуг, так і за залучення нових. Для цього треба пропонувати кращі умови обслуговування, підвищити їхню якість. Водночас банкам треба ретельніше вивчати нові потреби клієнтів у тих чи інших банківських продуктах.
Для цього банківські установи використовують продуктову політику, один з перших елементів комплексу маркетингу, який розробляється для впливу на цільову аудиторію клієнтів.
Асортиментну політику банківської установи визначає ефективність процесу створення і впровадження специфічного банківського продукту на ринок. Сутність асортиментної політики полягає у визначенні й підтримці оптимальної структури набору пропонованих послуг, який необхідно продавати, виходячи з цілей самого банку.
Асортиментна політика дає змогу підтримувати конкурентоспроможність банківських продуктів, що в свою чергу забезпечує конкурентну позицію самої банківської установи. Тому основним завданням асортиментної політики банку є:
визначення і задоволення запитів споживачів – клієнтів;
оптимальне використання технологічних знань і досвіду самого банку;
оптимізація фінансових результатів;
перетворення різних потенційних банківських послуг у реальні;
дотримання принципів гнучкості процесу наданих послуг, оптимальної кваліфікації кадрів і іншої логічної залежності.
Процес розроблення та планування асортиментної політики банку пов'язаний із ретельним аналізом специфічних характеристик банківських продуктів та їхніми відмінними рисами, а саме:
невідчутність послуг, їхній абстрактний характер – неможливо відчути матеріально або побачити й оцінити доти, доки клієнт їх не одержить. Тому ключовим словом у маркетингу послуг є вигода, яку отримує клієнт, звернувшись до послуг банку. Але, щоб реально оцінити і представити в інформаційному зверненні цю вигоду, необхідно знати своїх конкурентів, специфіку їхніх послуг, методи реклами та стимулювання, які вони використовують. Основними шляхами підвищення відчутності банківських послуг є : акцентування уваги на потенційних вигодах взаємин із клієнтами; залучення до розробки і проведення рекламних кампаній солідних організацій чи забезпечення фахівцями власних структурних підрозділів з реклами та РR);
мінливість якості продукту – мінливість якості і невіддільність послуг від кваліфікації людей висувають особливі вимоги до навчання кадрів. Працівники банку повинні знати не тільки техніку банківської справи, а й психологію спілкування з людьми. Додаткову якість послуг, що пропонує банк, створює навколишнє оточення: інтер’єр банку, офісні меблі та інші зовнішні елементи;
необережність послуг – має бути особливий механізм вирівнювання попиту та пропозицій. Послуги не можна зберігати, як товари. Вони можуть бути спожиті клієнтами тільки в момент їх надання, Тому на періоди пікового попиту важливо заздалегідь планувати, що зробить банк для того, щоб не було черг: почне залучати додаткових працівників з інших відділів чи стимулювати звертання до банку в інший час тощо;