Наявність на випробуваннях такої кількості планерів свідчило про велику і важку роботу, проведену за рік ентузіастами планеризму. Як відзначав
журнал "Літак", планеризм настільки захопив молодь , головним чином, що вчаться у технічних навчальних закладах, що "усе прагнуть будувати й літати на власних планерах. А деякі працюють і над малопотужними літаками" Саме в безмоторну авіацію, відразу ж після революції ринув потік талановитих новаторів, людей, безмежно відданих неба, польоту, пошукам нових нетрадиційних рішень, пов'язаних з підкоренням повітряного океану. З цих, як правило, молодих ентузіастів формувалися згодом цілі напрями вітчизняної, а багато в чому і світової, спочатку гвинтомоторної, потім реактивної авіації, а ще пізніше і космонавтики. У цих та подальших змаганнях взяли участь майбутні видатні вчені і конструктори авіаційної і космічної техніки: К. Антонов, С. В. Ільюшин, А. С. Яковлєв, А. Н. Туполєв, С. П. Корольов, М. К. Тихонравов, Ю. А. Побєдоносцев, В.Ф.Бол-Ховітінов, Д . Л. Томашевич, М. І. Гуревич, В. С. Пишний, С. М. Люшин, І. П. Толстих, Г. Ф. Проскура, В. П. Ветчінкін, Б. І. Черановський, Б.Г . Раушенбах, Б. М. Шереметєв, В. К. Грибовський В. Вахмістров, А. В. Чесалов, М. А. Тайці, Г. П. Свищів та ін.
Навесні 1925 р. найкращі планеристи країни, серед них був і киянин Костянтин Яковчук, взяли участь у міжнародних змаганнях в Німеччині. На планері КПІР-4 Київського політехнічного інституту К. Яковчук першим на змаганнях виконав політ тривалістю понад 1 год. 31 хв. 30 с і одержав другий приз4. Представником від Києва на цих змаганнях, крім Яковчука, був один з конструкторів "КПІР-4" Н. Железніков. Здалося, що планеризм у Києві
__________________________________________________________________
4Перший приз за тривалість польоту на одномісному планері «Закавказець» конструкції А. В. Чесалова одержав радянський льотчик Юнгмейстер.
повинен одержати найінтенсивніший розвиток. Підставою для таких оптимістичних прогнозів могли служити й підсумки III Всесоюзних змагань, у яких брали участь чотири планери, створені в КПІ (три з них рекордні). Саме ці планери заслужили найутішніші оцінки: "На „КПірах” зроблене найбільше число рекордних польотів. По своїй продуманості, чистоті обробки, простоті складання вони не мають собі рівних серед радянських планерів... При будівництві планерів велика увага приділялася науково-експериментальним міркуванням". "По своїй організованості і якості своїх планерів українська група є найсильнішою на
змаганнях... і в загальному вона є найбільш серйозним конкурентом для німецьких планеристів (у цих змаганнях брали участь німецькі планеристи) . На цих планерах було скоєно найбільше число рекордних польотів, виконаних керівником планерного гуртка льотчиком Костянтином Яковчуком. Планерний гурток КПІ налічував до 60 осіб. Саме з планерного гуртка КПІ почав свій шлях у велику авіацію відомий полярний льотчик Герой Радянського Союзу Олексій Граціанський і майбутній Головний конструктор ракетно-космічних систем Сергій Корольов.
Харківські гуртки представляли три планери: "Харковець" С. Рильцева, "Пілот" і "Лелека" М. Гуревича. М. Гуревич згодом став сподвижником А. Мікояна і співавтором винищувачів марки МіГ. У період 1924-1925 рр.. географія розташування планерних гуртків охопила всю країну. У Києві їх було 7, Харкові - 5, Полтаві - 2 і т.д.
Конструктори планерів - вони ж найчастіше одночасно і пілоти, прибували на зліт в Коктебель з гарячим бажанням негайно починати польоти. Проте їх конструкції, побудовані часом людьми дуже далекими від авіації, представляли в деяких випадках пряму небезпеку для життя.
На чолі Техкома протягом багатьох років незмінно стояв чудовий авіаконструктор С. В. Ільюшин. Робота Техкома була надзвичайно складна і відповідальна. Даючи "путівку в життя" планеру, Техком як би брав на себе подальшу моральну відповідальність за безпеку польотів.
На III ВПС зі своїм планером "Белгородец" вперше в Коктебель прибув Б. Шереметєв, що згодом став відомим конструктором планерів марки "Ш".
Разом з тим на цих змаганнях виявилися й серйозні прорахунки в організації.
Випадок, який відбувся в результаті змагань, на перший погляд носив
приватний характер, хоча й був пов'язаний з більш матеріальним збитком. Однак він дав привід для тривалої й важкої дискусії про завдання планеризму взагалі, викликав затримку в організації чергових змагань, що стали вже
традиційними. Про те, що відбулося, розповідає учасник змагань: "5 жовтня радянські планеристи зазнали великої невдачі. Шквалом, що вночі раптово налетів, не передвіщеним метеорологічною станцією, було знесено три намети, планери що перебували в них розбиті... Особливо важкою втратою
для планеристів був повний розгром українських планерів, що обіцяли багато нових досягнень. Таким чином, у результаті зазначеної катастрофи радянські планеристи до кінця змагань не мають змоги робити рекордні польоти" .
Збиток, заподіяний ураганом, відбився на подальших роботах у КПІ по планеризму. Киянам вдалось відновити з уламків тільки «КПІР-1біс» і «КПІР-3». На IV Всесоюзних змаганнях, що відбулися в 1927 р., від КПІ брали участь тільки ці планери. Льотчикові Яковчуку, що супроводжував планери, не вдалося цього разу добитися помітних результатів: підводила погода, а до кінця змагань Яковчука відкликали в службових справах. Планер «КПІР-1біс» брав участь і в п'ятих змаганнях в 1928 р., але вже в якості тренувального. Підсумки цих змагань відбили захід колишньої слави "КПІРІВ": загальний польотний час планера «КПІР-1біс», що виступав до цього в 1925 р. на третіх змаганнях у якості рекордного, 2 хв. 9 с за 7 стартів. У звіті про змагання замість захоплених оцінок українським планеристам є такі невтішні слова: "Кияни поламали їх [планери] через неорганізованість і недисциплінованості в роботі".У IV планерних змаганнях у Коктебелі вперше брав участь і переїхав до Москви студент МВТУ С. Корольов.
На VII планерних змаганнях серед представлених планерів особливо виділялися: парітель "Місто Леніна" О. Антонова і "Червона зірка" С. Корольова. Модель планера "Місто Леніна" у масштабі 1:5 продувається в аеродинамічній трубі Ленінградського політехнічного інституту. Таким чином планер "Місто Леніна" став кращим планером по аеродинамічних характеристиках і був охарактеризований як нове слово вітчизняної планерної конструкторської думки.
Вже у 30-х р. для запуску планера використовували гумовий шнур, і планер
запускався, як камінь з рогатки. Починаючи з 1931 радянські планеристи освоїли старт з допомогою буксирування планера за літаком. З тих пір такий
старт5 став звичним для спортивних планерів. Основним способом зльоту планера без допомоги літака став автостарт - підйом за допомогою сталевого троса і лебідки з приводом від двигуна внутрішнього згоряння (висота підйому 200-300 м).
"Червона зірка" СК-3 - одномісний пілотажний планер конструкції С.П.
Королева призначався для виконання фігур вищого пілотажу, а також для вимірювання навантажень, що виникають у польоті.
28 жовтня 1930 льотчик В. Степанчонок на цьому планері вперше виконав мертву петлю. З середовища коктебельських планеристів виросла ціла плеяда заслужених пілотів. За прикладом своїх старших товаришів В. Степанчонка, Л. Юнгмейстера і А. Юмашева - професійних випробувачів, які захопилися планеризмом, льотчиками-випробувачами стали С. Анохін, Д. Кошиць, В. Расторгуєв, М. Симонов, І. Сухомлин, В. Хапов , І. Шелест, А. Переліт і інші. Павло Головін став не тільки відомим планеристом, світовим рекордсменом, але й одним з найвидатніших льотчиків, Героєм Радянського Союзу, першим льотчиком, який пролетів над Північним полюсом. Загальновідомо, що володіють самої відточеною технікою пілотування, тонше всього відчувають машини, самі ініціативні та вмілі пілоти - колишні планеристи.
На жаль, сталінська вакханалія 30-х років не обійшла стороною планеризм. Люди, що дали нові напрямки всьому розвитку світової авіації та
космонавтики, змушені були пройти весь жахливий лабіринт страждань і
принижень. Одним з перших, у 1933 р. був репресований К. К. Арцеулов. До
__________________________________________________________________
5 Як правило, до висоти 600 м.
керівництва Тсоавіахіму6 прийшли байдужі до планеризму люди. Планерний
завод в Тушино був закритий, масовий рух молоді просто ігнорували.
Висновок: Незважаючи на сталінські репресії, яких постійно зазнавали
планеристи у Криму було проведено 11 зльотів планеристів, які дозволили підготувати плеяду кваліфікованих пілотів - парителей, які в перші ж роки рівнинного планеризму зуміли досягнути значних успіхів.
Коротка інформація про Всесоюзні планерні змагання і зльоти на г. Узун-Сирт (смт. Коктебель) 1923 - 1930 рр.
1923 I випробування. Представлено 10 планерів, до польотів було допущено 9: А-5 К. Арцеулова, АВФ-1 М. Тихонравова, "майор" С. Люшіна, "Стриж" В. Пишнова, "Коршун" І. Толстих, "Буревісник" В. Невдачіна, "Мастяжарт" С. Ільюшина, “Біч” Б. Черановского, "Макака" Н. Анощенко. Кращі результати: Л. Юнгмейстер на планері А-5: тривалість польоту 1 годину. 2 хв. 30 сек., Дальність польоту 1,5 км, висота над точкою зльоту 100 м.
1924 II випробування. Представлено 48 планерів. Голова Техкома проф. В. Ветчінкін. Всього виконано 572 польоту з загальним нальотом 27 год. Кращі результати: дальність польоту - 3,86 км. (О. Рудзіт), тривалість польоту - 5 годин 15 хв. 32 сек. і висота польоту - 312 м (Л. Юнгмейстер). Головних призів були удостоєні конструктори планерів КПІР, "Москвич" і "Ларіонич".
1925 III змагання. Брало участь 40 радянських і 7 німецьких планерів. Виконано 374 польоту загальною тривалістю 61 година. 31 хв.. Було встановлено 5 світових рекордів: Тривалість - 12 год. 6 хв. 25 сек., Шульц (Німеччина), дальність польоту - 24,4 км, Нерінг (Німеччина); двомісні планери: дальність - 10 км, Л. Юнгмейстер, висота - 336 м, Л. Юнгмейстер, тривалість польоту 5 год. 30 хв. 36 сек., Хессельбах (Німеччина). Всесоюзні рекорди встановили Арцеулов на КПІР-4 висота - 340 м і К. Яковчук на КПІР-1, тривалість польоту - 9 год. 35 хв. 15 сек.