Третя група – неліквідні активи. Це прострочені кредити і ненадійні борги, будівлі та споруди, які належать банку і відносяться до основних фондів. Певним чином сюди слід віднести й банківські кредити. Для багатьох видів кредиту немає вторинного ринку. Єдиний засіб перетворення цих кредитів у готівку – повернення їх після настання строку погашення. Поступове повернення основної суми боргу шляхом щомісячних платежів значно підвищує ліквідність кредитного портфеля, але досягти його повної ліквідності дуже важко[16].
Дана методика групування банківських активів в українській банківській системі знайшла відображення в методиці групування активів банківського балансу:
1. До високоліквідних активів відносяться:
· каса і коррахунок в НБУ (в т.ч. в національній валюті та в іноземній валюті);
· коррахунки в інших банках (в т.ч. в національній валюті та в іноземній валюті).
2. До ліквідних активів відносяться:
· кредити, видані банком (в т.ч. короткострокові, довгострокові та в іноземній валюті);
· міжбанківські кредити;
· цінні папери, паї, акції, куплені банком.
3. До низьколіквідних активів відносяться:
· основні засоби і капітальні вкладення;
· дебітори;
· міжфілійні обороти;
· інші активи (в т.ч. валютна позиція банку; кошти, відвернені за рахунок прибутку).
Ліквідність банку – це його здатність забезпечувати вчасне та повне виконання грошових зобов’язань. Ліквідність банківських установ визначається збалансованістю активів і пасивів та відповідністю строків розміщення активів строкам залучення пасивів згідно з банківським балансом.
Баланс комерційного банку вважається ліквідним, якщо його стан дозволяє за рахунок швидкої реалізації коштів за активом покривати термінові зобов`язання за пасивом. Можливість швидкого перетворення активів банку в грошову форму для виконання власних зобов`язань обумовлена рядом факторів, серед яких головним є саме відповідність термінів та обсягів розміщення фінансових ресурсів термінам та обсягам їх залучення.
Отже, банк вважається ліквідним, якщо суми його грошових коштів, які можливо швидко мобілізувати з інших джерел, дозволяють вчасно виконувати зобов’язання за пасивом. З метою підтримання своєї стабільності банк повинен мати певний ліквідний резерв для виконання непередбачених зобов`язань, які можуть бути викликані змінами стану грошового ринку, фінансового стану клієнтів або банків-партнерів.
Ліквідність банку оцінюється шляхом розрахунку спеціальних показників. У міжнародній банківській практиці з цією метою використовуються коефіцієнти ліквідності. Це співвідношення різних статей активу балансу кредитної установи з певними статтями пасиву або навпаки – пасив з активами.
Звичайно для оцінки ліквідності використовуються коефіцієнти короткострокової і середньострокової ліквідності. Вони розраховуються як відношення короткострокових або середньострокових ліквідних активів до відповідних за строками пасивів. Показники ліквідності в різних країнах мають різні назви, залежать від спеціалізації і розміру банків, впроваджуваної політики в галузі кредиту. Показники мають неоднакові методики обрахування.
З метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності комерційних банків відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” Національний банк встановив у грудні 1993 року економічні нормативи регулювання діяльності комерційних банків. Розглянемо більш детально систему даних економічних нормативів.[5].
Платоспроможність банку
Платоспроможність свідчить про достатність власних коштів банку для захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банку. Для визначення платоспроможності банку застосовуються показники:
– співвідношення власних і залучених коштів банку;
– співвідношення власних коштів і активів з урахуванням коефіцієнтів за ступенем ризику.
Співвідношення власних і залучених коштів визначає достатність капіталу банку, виходячи із загального обсягу діяльності, незалежно від розміру різноманітних ризиків. Показник має нормативне значення більше ніж 5,0% і розраховується за формулою:
Платоспроможність як Власні кошти банку х 100 (1.1.)
співвідношення власних = Залучені кошти банку
і залучених коштів
Власні кошти банку або власний капітал складаються із основного та додаткового капіталу. Основний капітал включає фактично сплачений статутний фонд та інші фонди, які створюються банком за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні банку після сплати податків і обов’язкових платежів (резервний, спеціальний, основних коштів).
У разі, коли в статутному фонді банку є внески в іноземній валюті, до основного капіталу включається їх перерахунок у національній валюті на звітну дату. Додатковий капітал складається з:
- фонду зношення основних коштів;
- фонду економічного стимулювання;
- резервів для покриття кредитних і валютних ризиків та ризиків цінних паперів;
- резервів, створених за рахунок переоцінки фіксованих активів банку;
- нерозподіленого прибутку.
При обчисленні платоспроможності додатковий капітал включається до власних коштів банку в сумі, не більшій за основний капітал, а у випадках, коли додатковий капітал має від`ємний результат, основний капітал зменшується на дану величину.
Власні кошти для визначення платоспроможності банку зменшуються на суму внесків до статутних фондів інших акціонерних товариств, підприємств та на кошти, перераховані банками підприємствам, установам і організаціям для участі в їхній господарській діяльності.
Залучені банком кошти складаються з :
· коштів на розрахункових поточних рахунках суб`єктів господарювання;
· коштів на рахунках банків-кореспондентів;
· внесків та депозитів суб`єктів господарювання;
· внесків та депозитів населення;
· кредитів, отриманих від інших банків;
· коштів, отриманих від інших кредиторів.
Другий показник платоспроможності, співвідношення власних коштів банку і активів визначає достатність капіталу банку для проведення активних операцій з урахуванням ризиків, що характерні для різноманітних видів банківської діяльності. Нормативне значення показника – більше ніж 8,0%. Розрахунок здійснюється за формулою:
Платоспроможність як спів- Власні кошти банку х 100 (1.2.)
відношення власних коштів і активів = Активи банку
з урахуванням коефіцієнтів за ступе-
нем ризику
Активи банку при визначенні його платоспроможності підсумовуються з урахуванням коефіцієнтів їх ризиків згідно методики, наведеної в таблиці 1.1.
Показник має нормативне значення – до 25,0% і розраховується за формулою: Сукупна заборгованість за позичками і
Максимальний ризик врахованими векселями одного позичаль-
на одного позичаль- = ника та 50% суми забалансових зобов,язань,
ника виданих стосовно цього позичальника
Власні кошти банку х 100 (1.3.)
За умов розміру ризику на одного позичальника, що перевищує 10% власних коштів банку, кредит вважається “великим”.
Таблиця 1.1
Коефіцієнти ризику активів комерційних банків
| № п/п | Вид активів | Коефіцієнт |
| 1 | Каса і прирівняні до неї кошти | 0 |
| 2 | Кошти на кореспондентському рахунку в НБУ | 0 |
| 3 | Кошти на депозитних рахунках у банках | 0 |
| 4 | Готівка в процесі інкасації | 0,1 |
| 5 | Кошти на рахунках в іноземних банках | 0,1 |
| 6 | Цінні папери уряду України | 0,2 |
| 7 | Будинки, споруди | 0,5 |
| 8 | Кредити під заставу майна, векселів при умові, що сума застави становить не менше125% від суми кредиту | 0,5 |
| 9 | Позички, гарантовані урядом України | 0,5 |
| 10 | Кредити під заставу майна, векселів при умові, що сума застави становить менше125% від суми кредиту | 1,0 |
| 11 | Позички під страхування, гарантію або поручительство (в тому числі під гарантію місцевих органів влади) | 1,0 |
| 12 | Позички без забезпечення (бланковий кредит) | 1,0 |
| 13 | Прострочені позички (незалежно від забезпечення), крі безнадійних щодо повернення | 1,0 |
| 14 | Пролонговані кредити (незалежно від забезпечення) | 1,0 |
| 15 | Безнадійні щодо повернення позички | 1,0 |
| 16 | Інші основні фонди | 1,0 |
| 17 | Дебітори | 1,0 |
| 18 | Факторингові операції | 1,0 |
| 19 | Операції з цінними паперами | 1,0 |
| 20 | Витрати майбутніх періодів | 1,0 |
Загальна сума зобов’язань будь-якого позичальника (фізичної або юридичної особи) перед банком у результаті надання ним одного або кількох кредитів не повинна перевищувати 25% власних коштів банку. Позичальники, котрі мають спільних засновників, акціонерів, учасників, загальна частка яких у статутному фонді банку перевищує 35%, включаються в розрахунок як один позичальник.
Ліквідність
Українські комерційні банки зобов’язані дотримуватися встановлених нормативів показників ліквідності.[16].
1. Поточна ліквідність (Л1). Норма – < 1,0:
зобов’язання банку до запитання та строком
Л1 = виконання протягом місяця (1.4.)
активи банку з відповідним строком погашення
2. Короткострокова ліквідність (Л2). Норма – < 1,0:
зобов’язання банку до запитання
Л2 = та зі строком виконання протягом 3-х місяців (1.5.)
активи зі строком погашення, що настає не піз-