Правові відносини та юридичні факти (стр. 6 из 6)

Для презумпцій характерні такі ознаки:

· закріплення в законодавстві;

· мають значення для правового регулювання;

· викликають правові наслідки.

Види презумпцій

Презумпції

За можливістю спростування

За сферою дії

Загальноправові Незаперечні

Міжгалузеві Спростовні

Галузеві

За сферою дії презумпції можуть бути загальноправовими, міжгалузевими, галузевими.

До загальноправових презумпцій належить презумпція знання закону, що визначає припущення, згідно з яким усі громадяни зобов’язані знати закони, і незнання закону не звільняє від відповідальності.

До міжгалузевих презумпцій належить презумпція невинуватості, яка стосується кримінального та адміністративного права. Вона означає закріплене в праві припущення, відповідно до якого кожний обвинувачуваний у вчиненні злочину вважається невинуватим, поки його вина не буде доведена в передбаченому законом порядку і установлена вироком суду, що набув чинності.

До галузевих презумпцій належить презумпція вини відповідача, тобто відповідач вважається винним, якщо не доведе протилежного. Ця презумпція діє виключно в рамках цивільного права.

За можливістю спростування презумпції можуть бути незаперечними і спростовними.

Незаперечні презумпції - це закріплене в законі припущення про наявність чи відсутність певного факту, що не підлягає сумніву, а тому не потребує доказу. Прикладом такої презумпції є презумпція недієздатної неповнолітньої особи.

Спростовні презумпції - це закріплене в законі припущення про наявність чи відсутність факту, що має юридичне значення доти, доки не буде встановлено інше. Прикладом спростовної презумпції є презумпція невинуватості.

Фактично неіснуюче положення, що має юридичне значення внаслідок того, що право визнає його існуючим - це правова фікція.

Так, у римському праві існувала правова фікція - визнання іноземця римським громадянином, якщо він виступав позивачем чи відповідачем у цивільних угодах. Французьке право знає таку правову фікцію: якщо дружина і чоловік загинули одночасно, то першим вважається померлим чоловік. Ця фікція потрібна для того, щоб встановити чіткий порядок спадкування. За українським законодавством, днем смерті громадянина, оголошеного мертвим, вважається день набуття чинності рішення суду про оголошення його мертвим. (Сухонос, стор.496)

Головне завдання, що виконується юридичними фактами в правовому регулюванні - забезпечення виникнення, зміни і припинення правовідносин. Кожен юридичний факт викликає або правоутворюючі, або правозмінюючі, або правоприпиняючі наслідки.

Юридичні факти мають відповідати не тільки „соціологічним”, а й деяким „спеціально юридичним" вимогам, оскільки вони являють собою елемент юридичної форми суспільних відносин, один із засобів правового регулювання.

Однією з найважливіших вимог до юридичних фактів є їх юридична надійність. Це така характеристика факту, що відображає, з одного боку, сталість його зв’язку із соціальною ситуацією, а з іншого - стабільність його соціального змісту. Юридичні факти, особливо їх “законодавчий вигляд”, мають поєднувати динамізм на стабільність. Юридичний факт повинен мати адаптивність, здатність певною мірою “пристосовуватися" до мінливих умов. Юридичні факти, що закріплюються в статтях понятійне вираження й чітке термінологічне визначення. Чітке, формальне, документальне засвідчення юридично значимих дій в повсякденному житті сприяє підвищенню правової культури особистості, зміцнює правопорядок та значно полегшує захист інтересів громадян у разі їх порушення.

Висновки

У літературі була висловлена думка, що виділення в правовій дійсності як особливий вид загальнорегулятивних правовідносин є безсумнівним досягненням нашої юридичної науки, що дозволяє „перебороти вузький обрій цивільного права в теорії правовідносин. (Ковачка. Стор.41)

Р.О. Халфіна, що ґрунтовно займалася проблемою правовідносин, прийшла до висновку, що створення теорії правовідносин вимагає глибокого вивчення цього складного явища з більш широких позицій, чим ті, котрі традиційно прийнято в правовій науці. (Халфіна, стор.8).

А.В. Міцкевич висловив таку думку: „У самому широкому змісті до правових відносин можуть бути віднесені усі відносини, так чи інакше пов’язані з дією права в суспільстві”.

Загальнорегулятивні правовідносини зайвий раз підкреслюють зв’язаність влади правом, показують, що сама держава знаходиться в рамках правовідносин і в якості їхнього учасника несе перед суспільством, громадянином відповідні обов’язки і відповідальність.

Підводячи підсумок, варто помітити, що обсяг даної роботи не дозволив зупинитися на багатьох важливих аспектах проблем правовідносин.

Визначені такі поняття, як суспільні відносини, структура, суб’єкти (учасники) правовідносин, юридичний факт, а також їхній взаємозв’язок і взаємозалежність, взаємозумовленість. Тому що саме юридичні факти є підставою, передумовою, виникнення, зміни або припинення правовідносин.

В цілому теоретичні дослідження значення юридичних фактів у сфері правових відносин сучасного суспільства мають фрагментарний характер, що обумовлює необхідність комплексного аналізу цього багатоаспектного явища. Особливо важливою є потреба у дослідженні значного кола питань, що стосуються теоретично-методологічних основ та прикладних аспектів юридичних фактів в теорії права.

Класифікація юридичних фактів - необхідний засіб вивчення правовідносин, особливостей правового регулювання. У цій якості вона широко використовується в науці, на практиці, у юридичній освіті. Наукова і практична цінність класифікації юридичних фактів розкрита ще не повністю, її подальший розвиток може виявитися корисним для вирішення різноманітних завдань правознавства, у тому числі для соціальних досліджень у юридичній науці.

Cписок використаних джерел

1. Конституція України. - К, 1996

2. Цивільний кодекс України - К, 2003

3. Кривов В. Трудові правовідносини на сучасному етапі // „Юридичний журнал”. - 2006. № 6

4. Пилипенко П.Д. Проблеми теорії трудового права: Монографія. - Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 1999

5. Копейчиков В., Колодій А. Проблеми загальної теорії права та держави // Право України. - 1993. - № 4

6. Котюк В.О. Основи держави і права: Навчальний посібник. - К., 2001

7. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник. - Харків 2001

8. Теорія держави і права / За ред. В.В. Копейчикова. Навч.пос. - К., 2002

9. Правознавство: Навчальний посібник. / За загальною редакцією В.Г. Гончаренка. - К., 2002

10. Теорія держави і права в схемах і таблицях: Навчальний посібник / Укладач Ю.П. Сінченко - Суми, 1997

11. Халфіна Р.О. Общее учение о правоотношении. М., 1974

12. Мицкевич А.В. Правовые отношения в советском обществе / Общая теория советского права. М., 1966

13. Рабинович П.М. Основи загальної теорії права та держави Навчальний посібник - К., 2001

14. Основи демократії: Навчальний посібник / За загальною редакцією А.Ф. Колодій. - К., 2002

15. Словник юридичних термінів (російсько-український). - К., 1994

16. Сухонос В.В. Теорія держави і права: Навчальний посібник. - Суми, 2005