“Маленька платівка” - лише умовна назва прийняте для кераміки
танських поховань. І справді, часто глиняні скульптури цього часу відрізняються не тільки досить значними розмірами, але й справжньою монументальністю. Людські емоції цих народних зображеннях передані прості, позбавлені умовності мовою. Тут ми можемо побачити чиновника, який молився на колінах. Жанглерів, акробатів на тичинах, придворних модниць, гнучких танцівниць, музикантів - словом цілий світ з'являється тут перед очами. Кожна з галузей танської скульптури доповнює один іншу, створюючи єдину картину.
Під час сунської династії повністю втрачається буддійська скульптура. З появу філософського мислення зникає й інтерес до індивідуальних емоцій людини. А також і весь обсяг скульптурних робіт. Згодом сунська платівка, незважаючи на свою досконалість, поступово втрачає гармонію фізичного й духовного, характерного для танського. Лак, сандалове дерево заміняють собою прості матеріали VII - X століть. Самими цікавими зразками сунськой скульптури є ліплені з лісової глини портрети ченців із храму Майцзишань і фігури жінок-дарувальниць (меценатів буддизму) з буддійських монастирів. Різноманітно жестикулюють, багато одягнених і причесаних, вони становлять ошатні покрасочным сполученням групи, що мають глибоко світський побутовий характер. Танский і сунский періоди завершили розвиток китайської пластики, що у подальші етапи поступово губить свою монументальну роль, переходячи в область прикладного декоративного мистецтва.
2.4.Прикладне мистецтво. Розвиток Середньовічної парцеляни
| К |
итайский народ, з його найбагатшою фантазією, вихованим тисячоріччями тонким художнім смаком і віртуозною майстерністю, що ввійшла в історію, створила не протязі часу безліч відомих усьому світу виробів художнього ремесла. З найдавніших часів, зі століття в століття, з покоління в покоління передавалися навички й секрети виготовлення виробів з різних порід каменю, дерева, із глини й лаку, виробництво тканин і вишивок.
Найтонші, з ажурним різьбленням по краї, плоскі диски “би”- стародавнІ знаки імператорського достоїнства, виточені в середині I тисячоріччя до н.е. з нефриту - каменю більше твердого, чим сталь, і тендітного, як стекло, вражають глядача красою свого фантастичного й разом з тим строгого візерунка, прозорістю й дорогоцінною грою фактури каменю. Уже в далекій давнині майстра Китаю, навчившись виявляти й показувати художні якості матеріалу, використані із цією метою гру його квітів, плями, розходження фігур, гладкість поверхні. Найдавніші посудини із глини й каменю відрізняються, подібно античним, зробленою гармонією форм й ясністю членувань.
Китайські майстри перейняли від стародавності багато навичок, манери й техніки, традиційні форми візерунків. Однак самі потреби, які висунула нова історична епоха, порадили й численні, що змінилися зі століття в століття, нові види й техніки художнього ремесла. Связоное з побутом, із всі зростаючими потребами міського населення, художнє ремесло в образотворчому мистецтві Китаю з'явилася не тільки одним із самих масових і популярних, але й одним із самих активних видів. Відрізняючись властивому всьому китайському мистецтву рисами стилю, воно в той же час більш часто видозмінювалося, обновлялося й розвивалося протягом століть.
Увесь світ використає китайські вази, чашки й інші предмети домашнього побуту. Його дивні форми дивують нас. І змушують захоплюватися ними знову й знову. У себе на батьківщині китайська порцеляна разом з іншими видами мистецтва має найширше застосування. Китайська кераміка використається й для облицювання скульптурних робіт.
Хоча не кожний знає що китайську порцеляну має більшу історію. Він є валютою й монополією для Китаю. Ця історія великої людської праці й шукань.
Де тисячі людей, прагнучи до досконалості, залишили свої праці й відкриття.
Уже в стародавності китайці для своїх гончарних виробів уживали сорту високоякісної глини. Однак справжня заслуга винаходу порцеляни належить майстра середньовічного Китаю. Епоху Тан, у період високого розквіту всіх областей китайського духовного життя, з'явилися перші вироби з порцеляни, що одержали швидке поширення. Порцеляна оспівувалася поетами, як коштовність.
Виробництву порцеляни в Китаєві сприяли багаті поклади необхідних для нього матеріалів: порцелянового каменю(природного з'єднання польового шпату й кварцу) і місцевої глини - каоліну. З'єднання цих двох складових частин дає необхідну пластичність і сплавленість. Обробка порцелянової маси дуже складна. Матеріали, перш ніж змішуватися, повинні пройти тривалу обробку (дроблення - для каменю. Промивання й тривале гниття у воді - для глини). Відформовані вироби піддаються також тривалої (біля року) просушці. Розпис фарбами, покриття глазур'ю, куди для додання кольорів додаються різні окисли металів, - це також тривалий і складний процес, що вимагає чудового знання особливостей матеріалу, зміна барвистого складу після випалу й т.д. Розписане фарбами порцелянові вироби полягали в особливі капсулі й багаторазово обжигались при різній температурі, що доходить до 1400о. Випал вироблявся протягом декількох днів, після чого печі, що представляють собою цілі спорудження, протягом декількох днів остигали. Однак майстри повинні були ходити в ще гарячі печі, де заставлялися нові партії порцеляни.
Це коротке перерахування процесів виготовлення порцеляни далеко не вичерпує всього тривалої, кропіткої й багаторічної праці, що вкладався в кожен художній виріб. Кожний з порцелянових предметів Китаю глибоко продуманий, виконаний не як предмет ремесла, а як самостійний художній твір, виконаний з таким же натхненням, волею й сміливістю, як і добутку живопису цього часу.
Форми тонких посудин округлі, м'які й масивні. Особливо славиться цей час білосніжна порцеляна, вироблена в місті Синчжоу, гладкий і матовий, що зберіг монументальність древніх виробів. Багато посудин цього часу розписувалися яскравими кольоровими глазурями, куди домішувалися окиси міді, заліза й марганцю, що давали жовті, коричневі, зелені й пурпурні соковиті тони. Але особливої розмаїтості й шляхетності порцеляна досягає XI - XIII століттях.
Китайська кераміка має також як і поезія й живопис крапку перелому у своєму розвитку. При тайському періоді кераміка має різноманітну колірну гаму. Але при суне вона вже відрізняється простотою й скромністю. Китайська кераміка має точні й тонкі лінії й простоту кольори. Сунськие майстри керамісти були такі ж поети як і сунськие живописці, що знають секрети майстерності й природи.
Використання природних фарб властиво для цього часу. Сіро-голубий і сіро-зелені кольори можна часто зустріти на китайському блюді мулі вазі. Дрібні тріщини це не дефект майстра, а тонко продуманий крок. Нерівності глазурі, що засохли краплі облицювання й дрібні тріщини по всій поверхні дає відчуття закінченості виробу.
Види танського й сунського прикладного мистецтва різноманітні. У цей час вироблялись за зразком стародавності бронзові дзеркала, багато прикрашені зі зворотного боку пишним рельєфним візерунком квітучих рослин, що граються тварин, птахів і плодів. Чисто подібні дзеркала виготовлялися зі срібла, покривалися найтоншим шаром золота, інкрустувалися перламутром і дорогоцінними каменями. Меблі вишивки й тканини цього часу - всі предмети художнього ремесла коштують на високому рівні мистецтва.
Досягли в сунський час блискучої майстерності тканини “ке-си” (різаний шовк) особливо близькі живопису цього часу. Візерунки цих тканин створювалися по зразках відомих художників. Ке-си відрізняється по виду надзвичайною м'якістю, ніжністю, якоюсь особливо дорогоцінною зернистою матовістю фактури. Легкі птахи на галузях, пейзажі; бутони, що розпускаються, ніжно-рожевої сливи мейхуа - основні мотиви, зображені в ке-си.
Процес виготовлення цих тканин відбувається в такий спосіб: на верстат натягається нитяна основа, по якій у ручну тчеться поперечний візерунок, а потім, окремо, тло. Кожні кольори візерунка, кожен тон тчеться також окремо, завдяки чому візерунок як би мало-мало відділений від тла звідки й відбувається назва (різаний шовк).
2.5.Неповторність китайської поезії
| К |
итайска земля пережила багато лих у своїй історії. Їх захоплювали, розоряли, спалювали. Але як сказано, що написано пером, то не вирубаєш сокирою. Саме так не зломити китайську поезію. Вона існувала й буде існувати.
В 1235 р. монгольські орди захопили провінцію Сичуань, а потім рушили на південь і до 1276 року підкорили собі всю країну, установивши на її землі свою монгольську династію, що одержала китайська назва Юань.
У китайській поезії існували два періоди. Період Тан і Сун. Тан - був заснований китайською імператорською династією в 618 - 907 .Чи заснований Юанем. Панування Тан було підірвано селянською війною 874 - 901і боротьбою між різними угрупованнями панівного класу.
Сун - імператорська династія в Китаєві. Упала від монгольських завоювань.
Це повне трагічними подіями час яскраво відбився в китайській поезії, додало їй строгість і сумну велич. Китайську поезію іноді порівнюють у Китаєві з осінньою хризантемою, прекрасним, але сумною квіткою. Гіркий життєвий досвід навчив китайських поетів тверезому відношенню до життя, а постійна тривога перед погрозою ворожої навали зробила їхню творчість особливо емоційним. Багато віршів писалися в той час на музику й завдяки цьому швидко здобували популярність у вигляді пісень. Накопичена сторіччями величезна поетична культура давала рясні плоди. Вираження ліричних переживань і настроїв у поетичній формі стало звичайним у середовищі чиновництва. Поетичний захват перед красою природи або принадністю спогадів про любов і дружбу народжували натхнення, і слова самі лилися з душі поетів.