У ситуації, що створилася, Ліга Націй знову продемонструвала свою неефективність. Оскільки великі держави в умовах кризи, що почалося, намагалися не псувати відносин з Японією, що поглинала значну частину їхнього експорту, конференція країн — учасниць договору 9-ти держав у Брюсселеві в листопаду 1937 р. у силу загального небажання втручатися в японо-китайський конфлікт закінчилася безрезультатно, позначивши крах Вашингтонської системи. Американське керівництво, знаючи слабість японської економіки, зовсім не побоювалося яких-небудь антиамериканських військових акцій з її боку. Англія і США більше були стурбовані своїми переговорами з Німеччиною, а Японія успішно використовувала жупел радянської погрози. Навіть напад японських військ на англійські й американські судна викликало з боку Англії і США лише дипломатичні протести. Правда, США із січня 1938 р. розширили свою військово-морську програму, але англо-американські переговори грудня 1937 — січня 1938 р. про взаємодію проти Японії були перервані, оскільки кожна сторона прагнула звалити на партнера основний тягар дій. Відмовлення Японії виконати вимога спільної англо-франко-американської ноти від 5 лютого 1938 р. — припинити почате з 1935 р. будівництво військово-морських баз на підмандатних островах, що виходить за рамки Вашингтонських угод, також не привів до яких-небудь санкцій.
Криза і крах Версальско-Вашингтонської системи протягом 30-х рр. не могли не привести до чергового зіткнення між великими державами. У цьому змісті можна говорити про те, що Друга світова війна була закономірним явищем у період зміни систем міжнародних відносин і навряд чи могла б бути відвернена, оскільки економічні зміни у світі вели до зміни балансу сил великих держав, а досягнення нового угода про статус-кво утруднялося складністю визначення нового співвідношення сил. Великі держави по інерції продовжували будувати свою політику, виходячи зі звичних оцінок і прагнучи максимально використовувати сформовану ситуацію у своїх інтересах. США, Німеччина і СРСР прагнули до повної перебудови системи міжнародних відносин, тоді як Англія і Франції були згодні лише на її часткову модернізацію, а Італія і Японія займали проміжну позицію, прагнучи з максимальною вигодою використовувати наростаючу кризу. Відкладання усеосяжного врегулювання вело до акумуляції проблем і створювало ще більш вибухонебезпечну ситуацію. Її результатом стало виникнення Другої світової війни, що являла собою сукупність воєн великих держав між собою й іншими країнами за розширення свого впливу і перегляд границь, що склалися в 1919—1922 р., і як і попередні конфлікти великих держав, носила імперіалістичний характер, що доповнюється визвольною боротьбою окупованих країн і територій.