Договори («ряди») укладалися, як правило, на торзі усно і в присутності свідків або митника. Про письмові договори Руська Правда не згадує. Перші письмові договори купівлі-продажу землі, що дійшли до нас, були укладені в Новгороді.
Право Київської Русі за часів Ярослава Мудрого знало і договір особистого найму. Цей договір тягнув за собою право наймача на особу наймита. Наймання в служіння (тіунство, ключництво) призводило до холопства того, хто наймався, якщо інше не було спеціально обумовлено. Найчастіше наймання призводило до феодальної залежності.
Злочини і покарання згадуються в таких писемних пам'ятках права, як русько-візантійські договори (статті про вбивство, удар мечем, майнові злочини). Однак основні відомості про кримінальне право містить Руська Правда.
У цій законодавчій пам'ятці злочини називаються «образою», під якою розуміють будь-яке правопорушення проти суспільного ладу, що виявилося насамперед у нанесенні потерпілому фізичної, матеріальної або моральної шкоди. Проте ранньофеодальне право чітко не відрізняло кримінальне правопорушення від цивільно-правового. Так, згідно зі ст. 15 К П. злісна несплата боргу, що утворився внаслідок цивільно-правової угоди, визнавалася образою і тягла за собою покарання у вигляді штрафу.
Руська Правда містить норми, що стосуються характеристики суб'єктивного боку злочину. Вона розрізняє вбивство огнищанина «в образу» (ст. 19 К. П.) і вбивство огнищанина «в розбої» (ст. 20 К.П.),
У так званому світському праві Київської Русі не існувало норм, які б охороняли сім'ю і моральність від злочинних посягань. Такі злочини передбачалися в церковних статутах Володимира і Ярослава. До них належали: «умикання», «пошибання» (зґвалтування) боярських дружин і дочок, зґвалтування дівиці групою осіб, розпуста (самовільне розлучення з дружиною), народження незаміжньою дочкою позашлюбної дитини, укладення шлюбу між близькими родичами, перелюбство, приведення в дім нової дружини без розлучення з колишньою, двоєженство, співжиття із черницею, кума з кумою, брата з сестрою, свекра з невісткою, співжиття з близькими родичами та ін.
Метою покарання на думку Ярослава Мудрого було насамперед відшкодування збитків потерпілому та його родичам, а також поповнення державної казни.
Найдавнішою формою покарання була помста злочинцю з боку потерпілого або його родичів. У часи Руської Правди помста за часів князя Ярослава обмежується. Переважним видом покарання було грошове стягнення з майна злочинця, яке складалося з двох частин: одна частина вилучалася на користь князя, а друга — як компенсація за заподіяний злочином збиток — надходила потерпілій стороні.
Руська Правда передбачала і такий вид покарання, як продаж— грошовий штраф, котрий стягували зі злочинця на користь князя за вчинення інших злочинів проти особи, а також за більшість майнових злочинів. Смертна кара, тілесні й калічницькі покарання не були притаманні найдавнішим системам руського права. Вони виникли насамперед у практиці церковних судів.
Висновки
Отже, князеві Ярославу Мудрому приписують перше зведення писаних руських законів, відомих під загальною назвою «Руська правда». Даний кодекс законів являє собою чудове історичне джерело та юридичний документ XI століття, що не поступається європейським аналогам тієї епохи. У «Правді Ярославичів», складеній уже по смерті Ярослава 1072 року у Вишгороді, на думку М. Грушевськго, була відображена юридична практика, що викристалізувалася ще за життя великого князя. Він був справжнім провідником просвiтництва у державі.
Безперечно, з цим висновком можна погодитися: великий князь київський Ярослав був різнобічно освіченим, мудрим правителем, наділеним надзвичайним дипломатичним хистом. I ми по праву можемо пишатися таким державним діячем, досягнення якого залишили вікопомний слід.
Список використаної літератури
1. Енциклопедія українознавства. В 6-ти томах. – К., 1994-1996.
2. Леонтович Ф. Русская Правда и Литовский Статут. - К. 1996;
3. Лащенко Р. Лекції по історії укр. права, ч. І. Княжа доба. УВУ. Прага 1993;
4. Руська правда (тексти на основі 7 списків та 5 редакцій) / Під ред. проф. Серафима Юшкова. — Київ: Видавництво НАН України. 1995.
5. Тихомиров М. Исследование о Русской Правде. М. — П. 1987; Чубатий М. Огляд історії укр. права, І — II, 3 вид. Мюнхен 1946—1947;