5. Виникнення українського козацтва
Українське козацтво як суспільний стан в Україні почало формуватися з кінця XV — початку XVI ст.
Перша згадка про українських козаків датована 1489 і 1492 р.
В українській мові слово «козацтво» визначає суспільний стан вільних від кріпосного права людей, які займалися господарською діяльністю й обороняли Україну від іноземних загарбників. Козаків називали запорозькими, оскільки основні їхні центри розташовувалися нижче дніпровських порогів.
Причини виникнення козацтва:
— економічні: захоплення українських земель польськими та литовськими феодалами, нестача власної землі у селян і як наслідок — переселення селян на «Дике поле», у Запоріжжя та нижнє Подніпров'я;
— соціальні: посилення феодального гніту, оформлення кріпосної залежності;
— політичні: намагання Польщі встановити контроль над утікачами в Подніпров'ї;
— національно-релігійні: політика спольщення, гоніння на православну церкву;
— військові: необхідність захисту кордонів від зазіхань Кримського ханства.
Склад: Козаками ставали передусім селяни, а також міщани і дрібна шляхта. За національним складом козацька спільнота була дуже неоднорідною: до неї входили молдавани, литовці, білоруси, росіяни і навіть татари, але найбільше було українців.
Основні заняття козаків: землеробство, скотарство, полювання, рибальство, торгівля. Нерідко грабували татарських купців. Заможні козаки мали наймитів, у тому числі з козацького середовища, які допомагали вести господарство.
Своєрідною столицею козаків була Запорозька Січ. Назва «Січ» походить від слова «сікти» і означає укріплення з дерева, хмизу, глини. Розташовувалися січі на дніпровських островах. їх укріпляли ровами та високими валами з дерев'яним частоколом. Фортеця мала великі башти з бійницями для гармат. Іноді до річки проривали підземних хід. Першою з відомих січей називають Хортицю (1553-1557 pp.), створену Дмитром Вишневецьким. Крім Хортицької, також відомі січі Базавлуцька, Томаківська, Чортомлицька, Каменецька тощо.
Це цікаво!
Дмитро Вишневецький, засновник Запорозької Січі, походив із великокнязівського роду Гедиміновичів, мав значні маєтки, обіймав посади канівського й черкаського старости. Він очолив низку козацьких походів на Крим і навіть на Туреччину. У 1563 р. Вишневецький був виданий туркам Молдавією і страчений у Константинополі. В історію він увійшов під і ї| іменем Байда.
На січі були склади, арсенали. У центрі розташовувався майдан із церквою, від нього відходили довгі будинки — курені, у яких жили січовики. Курінь водночас був і військовою одиницею; всього їх налічувалося 38. Чисельність самих козаків залежала від пори року, епідемій, перебігу воєнних подій. Умови вступу до Січі були нескладними. Основними обов'язками козаків була військова служба. Перебування жінок на території січі заборонялося.
Січ мала ознаки державності: територію, систему владних органів, військо і правові звичаї.
Вищим органом влади виступала Січова Рада.!!!!!!!!!!!!
Повноваження Ради:
— оголошення війни і підписання миру;
— організація військових походів;
— покарання злочинців;
— розподіл угідь тощо.
Рішення Ради вважалися рішеннями всього війська і були обов'язковими для виконання; проводилася вона 2-3 рази на рік: 1 січня, 1 жовтня та після Великодня. На радах обирали і козацьку старшину:
— гетьмана, або кошового отамана, якому належала вища адміністративна, військова і судова влада на Січі. Гетьман вступав у дипломатичні відносини, затверджував судові вироки, очолював військо;
— воєнного суддю, який за відсутності гетьмана виконував його обов'язки;.
— писаря, який очолював канцелярію;
— осавула, що відповідав за оборону Січі й організовував військову службу;
— обозного, який відав артилерією, займався комплектацією війська. Вибори старшини відбувалися 1 січня. Символами влади були
клейноди — хоругви, булава, печатка, бунчук, литаври і пірнач.
Старшину обирала і кожна паланка (полк), до яких входили 6-7 куренів. Кількість паланок змінювалася від 5 до 8.
Отже, Запорозька Січ (Кіш) мала низку ключових ознак державності, які згодом були використані при розбудові держави, та стала захисником від татарських нападів.
Військове мистецтво козаків, на думку багатьох дослідників, не поступалося найкращим європейським арміям.
Запорозька піхота вважалася найбоєздатнішою в Європі. Вона шикувалася у три шеренги: перша стріляла, друга подавала рушниці, третя заряджала їх. Козацька кіннота наступала лавою, тобто півколом, й атакувала ворога не лише з фронту, а й із флангів.
Ефективно працювали сторожова й розвідувальні служби. «Маяки», запалені сторожею, створювали своєрідний світловий телеграф, яким повідомляли про наближення ворога.
Для оборони козаки використовували табір — чотирикутне рухоме укріплення з кількох рядів зсунутих і скріплених між собою ланцюгами возів, усередині якого розташовувалося козацьке військо. Табір використовували і в боях, і у переходах. У разі тривалої облоги або кругової оборони вози могли засипати землею, створюючи вал, а довкола викопували шанці (« вовчі ями ») із загостреними кілками на дні.
Козаки вміли успішно штурмувати ворожі фортеці, здійснювали морські походи на своїх суднах-чайках.
Реєстрове козацтво — це козаки, зараховані на військову службу Речі Посполитої й записані у спеціальні списки-реєстри.
Ідея створення козацького реєстру належала польському королю Сигізмунду І, який у 1524 р. запропонував сформувати для захисту південних кордонів держави наймане військо із запорозьких козаків. (й розколоти козаків, посварити їх, бо реєстрові мали пільги, а запорозькі –ні!)
Втілив цю ідею його наступник — Сигізмунд II Август. У 1572 р. 300 найманих козаків були записані в реєстр і отримали назву реєстрових. Пізніше реєстр збільшувався і становив, залежно від певних обставин, від 1 до 6 тисяч козаків (на сер. XVII ст.).
Права та привілеї реєстрового козацтва:
1) право землеволодіння, заняття промислами і торгівлею;
2) отримували плату за військову службу;
3) звільнялися від уплати податків та виконання повинностей;
4) обирали гетьмана і старшину на козацькій Раді;
5) мали власну судову й адміністративну юрисдикцію;
6) в містечку Трахтемирів на Київщині мали власний монастир — як шпиталь і арсенал.
Реєстровці зобов'язувалися підпорядковуватися офіцерам, яких призначив король, і не нападати самовільно на Кримське ханство. Саме реєстровці заклали козацтво як суспільний стан!
Козацькі полки створювала і Московська держава: на Слобожанщині в середині XVII ст. існувало 5 козацьких полків (у тому числі Харківський), що підпорядковувалися російському командуванню.
Значення козацтва в історії України:
— засвоїли степові запустілі землі;
— були захисниками південних районів України від турецько-татарських нападів;
— брали участь у народних повстаннях;
— сформували основи козацької державності.
Походи запорожців проти турків –ДОБА ГЕРОЇЧНИХ ПОХОДІВ
1602 p. — розгром турецького флоту під Кілією.
1606 р. — взяття турецької фортеці Варни. 1608 р. — взяття і зруйнування Перекопу.
1614 р. — козацький флот під командуванням II. Сагайдачного напав на Трапезунд, Синоп та спалив турецький флот.
1615 р. — флот П. Сагайдачного атакував Стамбул.
1616 р. — розбито турецький флот під Очаковом, зруйновано Кафу.
1620-1621 pp. — Хотинська війна Османської імперії проти Речі Посполитої з метою завоювання українських і польських земель. За Хотинським мирним договором, турки зобов'язувалися не нападати на українські землі, а поляки — зупинити козацькі походи на Туреччину.
Результат: розвіяно міф про непереможність турецької армії; турки не змогли загарбати українські землі.
1624 р. — похід на Стамбул.
Вот до этого мы дошли! Дальше –сама!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Козацькі повстання 90-х років XVI ст.
Кінець XVI ст. ознаменувався в Україні піднесенням козацького повстанського руху, що мав національно-визвольний характер. Причини повстань:
— закріпачення селянства і нереєстрових козаків; збільшення панщини через ринкову спрямованість шляхетських господарств;
— захоплення польськими феодалами південноукраїнських земель, де феодали зіткнулися з інтересами козаків;
— ігнорування польським урядом вимог щодо збільшення реєстру. Основні вимоги:
— збільшення плати за військову службу;
— розширення козацького реєстру;
— вільні походи проти Кримського ханства та Османської імперії;
— привілеї для православної церкви.
Повстання Криштофа Косинського (1591-1593 pp.)
Криштоф Косинський був гетьманом реєстрового козацтва, дрібним шляхтичем із Підляшшя. Був позбавлений отриманого за службу маєтку, через II що і розпочав повстання. Загинув в одному о боїв із польськими військами. Існує легенда, що його живцем замурували в католицькому монастирі.
Територія: Поділля, Київщина, Волинь. Учасники: козаки, селяни-втікачі, міщани.
Перебіг подій. Повсталі захопили Білу Церкву, Трипілля, Переяслав. Край було переведено на воєнний стан. 23 січня 1593р. повстанці зустрілися з польськими військами під містечком П'яткою на Волині. Після тижня кривавих боїв було підписано угоду:
1) К. Косинський позбавляється гетьманства;
2) з реєстру виписують тих, хто приєднався до повстання;
3) козаки втратили право самостійно підтримувати дипломатичні зв'язки з іншими державами та здійснювати військові походи. Косинський звернувся за допомогою до московського царя, але