"Придушення селянсько-козацікого повстання 1637-1638рр. і терор, що наступив після цього, вкрай загострили соціальні і національні суперечності, прискоривши загальнонародний вибух, який поклав початок визвольній війні українського народу за знищення влади польських феодалів". [3]
БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ТА ПОВСТАННЯ
ПІД ЙОГО ПРОВОДОМ
" Утиски і кривди, що чинилися на Україні й примушували людей піднімати повстання, збільшилися після 1638 року. Скоро ті кривди примусили Чигиринського козацького сотника Богдана Хмельницького роспочати нову війну, - через 10 літ після війни Острянина". [4]
Кардинально визначив хід епохальних подій стосовно Великого Українського повстання 1648 р. Богдан Хмельницький. З огляду на його величезний особистий вплив на події, що змінили перебіг української та всієї східноєвропейської історії, Хмельницького вважають найвизначнішим військовим і політичним діячем України. Його дебют на історичній сцені в ролі головного актора відбувся під кінець життя. Хмельницький народився у 1595 р. в родині українського шляхтича Михайла Хмельницького, котрий служив у польського магната і за свою добру службу отримав хутір Суботів. Він послав Богдана до школи єзуїтів у Ярославлі, де той дістав добру , на ті часи освіту, оволодів польською та латинською мовами. В 1620 р. у великій битві турків з поляками під Цецорою Б.Хмельницький потрапив у полон. Провівши у неволі два роки, Хмельницький повертається до Суботова, записується до реєстрових козаків, одружується і займається розширенням своїх маєтностей. У 1638 р. завдяки добрим взаєминам з урядом він отримує посаду писаря Війська Запорозького і в 1646 р. вирушає у складі козацького посольства до короля Владислава IV. Хмельницький стає сотником Чигирівського козацького полку у 50-річному віці.
Але життя Хмельницького, а разом з тим і хід історії всього краю цілком змінив один типовий випадок магнатської зажерливості та пихи.
У 1646 р. коли Хмельницького не було в Суботові, польський шляхтич Данієль Чаплинський за підтримки місцевих магнатів зажадав для себе маєтку Хмельницького. Напав на Суботів, убив молодшого сина Хмельницького й викрав жінку, з якою щойно овдовілий козацький сотник мав намір одружитися. Коли численні скарги до суду виявилися марними, розлючений Хмельницький вирішив діяти проти поляків повстанням і очолити його.
Гіпнотичний вплив, що його Хмельницький умів справляти на маси, став очевидним, коли, рятуючись від поляків, які розвідали про його наміри, він із жменькою прихильників у січні 1648 р. втікає на Запорізьку Січ. За короткий час він здобуває підтримку запорожців, виганяє із Січі польську залогу й добивається гетьманства.
Більше року до втечі на Січ він планував повстання й заручався підтримкою прибічників. Розуміючи, що великим недоліком козаків у боротьбі з поляками була відсутність кінноти, Хмельницький сміливо розв`язує цю проблему й звертається з пропозицією про союз проти поляків до давнього ворога козаків - кримських татар і на допомогу козакам на чолі 4-тисячного загону було послано відомого воєначальника Тугай-бея. Навесні 1648 р. попереджені про дії Хмельницького поляки послали на південь військо, щоб придушити повстання, яке перебувало ще у зародковому стані.
Бойові дії почалися у квітні. Гетьман Потоцький зупинився з головними силами під Корсунєм, а вперед вислав свого сина Стефана з 4 тисячами війська, до яких ще мали приєднатись реєстрові козаки, що спускались на човнах по Дніпру.
Хмельницький вдало використав роз¢єднаність польських військ. Війська в нього було всього 3000 козаків, не враховуючи татар більша частина яких мала приєднатися згодом. Тому Хмельницький через своїх агентів спровокував заворушення серед реєстровців, внаслідок чого ті приєднались до повстанців.
“Хмельницький тим часом перетягнув на свою сторону ті реєстрові полки, що плили на човнах Дніпром. Дня 4 травня 1648р. між тим військом зчинився розрух: якийсь козак ухопив корогву й почав скликати “Чернецьку раду”. Старшина кинулася до зброї, але козаки пішли на неї, схопили її живцем і потім засудили на смерть. Повстанці обрали собі за старшого Филона Джалолія й під його проводом пішли до Хмельницького. Дня 12 травня вони були вже над Жовтими Водами, демонстративно пройшли повз польський табір, вистрілили з рушниць і подалися до Хмельницького. Другого дня за їх прикладом пішли й реєстрові Шемберга – всі попереходили до повстанців”
А передісторія цього така: 26 квітня Хмельницький попав на Стефана Потоцького і взяв його війська в облогу під Жовтими Водами. Поляки, після “зради” реєстрових козаків почали переговори з Хмельницьким про капітуляцію – тобто, що вони (поляки) віддадуть козакам усе важке озброєння і підуть геть, лише з особистою зброєю для самозахисту (пістолі та шаблі). Хмельницький на це погодився, оскільки не хотів втрачати козаків, і сподівався на ласку короля, але татари порушили домовленість і напали на поляків в урочищі Княжі Байраки 15 травня. Там до татар примкнула певна частина нереєстрового козацтва.
Таким чином польський загін був тотально ліквідований, а Стефан Потоцький помер в татарському полоні від несумісних з життям поранень.
Це був перший наголос на те, що Хмельницький не повністю керує ситуацією. Гетьман дозволив полякам відступити, намагаючись показати їм, що він не якийсь там бандит, а просто хоче довести права свого народу та без крайньої потреби не проливати кров, як керівники попередніх повстань. Але кримінальні елементи серед козацтва та неконтрольовані татари зробили свою чорну справу. І тепер Хмельницький мав воювати до повної перемоги без всякого компромісу, бо горді шляхтичі так і не вибачили йому вбивства своїх майже беззбройних вояків. Навіть король Владислав IV, прихильний до козацтва, не подарував би козакам цього.
Як в будь-якій анархічній організації, більша частина з них складалася, м¢яко кажучи, із людей з темним минулим та і сучасністю. Згадати хоча б те, що Польща та Росія за козаків вважали лише тих, хто жив не на Січі, а мешканців Січі поголовно вважали, не безпідставно цими державами, за бандитів. Навіть городові козаки вважали лише себе козацтвом, а низових – пройдисвітами . Задля спільної мети вони ясна річ, об¢єднувались, а в інший час між ними існувала прихована ворожнеча та недовіра.
І ось на такий кримінальний елемент вцілому та ще й з татарами довелось покладати надії Хмельницькому на початку своєї боротьби.
Лише за часів Івана Сірка, при існуючому гетьманові Іванові Виговському, низове козацтво стало грабувати Туреччину та почало систематично винищувати агресивні татарські орди.
Після цієї перемоги війська Хмельницького зросли до 15 тисяч козаків та велику кількість татарської кінноти. Командуючий Микола Потоцький зрозумів, що він не зможе перемогти у чистому полі своєю двадцятитисячною армією об¢єднане козацько-татарське військо і почав організовувати відступ.
Але 26 травня під Корсунєм польські війська попали в засідку влаштовану Хмельницьким і потерпіли тотальну поразку. При цьому Хмельницькому до рук потрапили обидва командувачі польсько-шляхетської армії, 80 великих вельмож, 127 офіцерів, 8 520 жовнірів та 41 гармата.
Окрім цього, за шість днів до битви під Корсунєм помирає король Владислав IV, який зміг би ще погодитись на переговори з козаками. Після перших перемог Хмельницького вибухнуло всенародне повстання, роками зібрана ненависть вирвалася назовні і залила все навколо кров¢ю...
На цей час Б. Хмельницький, дійшовши до Білої Церкви, не поспішав розгортати військові дії. У липні козацьке посольство на чолі з Вешняком прибуло у Варшаву з кількома листами (датованими 12 червня) до короля, коронного маршалка - князя Заславського.
Вимоги козацької інструкції були досить скромні: Хмельницький домагався дванадцятитисячного реєстру, поновлення прав та привілеїв козацтва, захисту православної віри та повернення православним забраних уніатами церков.
Отже, як ми бачимо , Хмельницький не збирався визволяти свій народ з під польського ярма, а сподівався на байку про доброго короля.
По своїй сутності, король Владислав IV зміг би погодитися на ці умови, але він помер, а новий король Казимір, не мав наміру йти на зустріч козакам, хоча і став королем завдяки їхнім домаганням.
ПОЧАТКИ УТВОРЕННЯ ДЕРЖАВИ
На протязі усього літа Богдан Хмельницький створював регулярну армію. Завдяки тактичному та стратегічному мисленню він поділив Україну на 16 полків, які очолили випробувані в боях козаки – Іван Богум і т.д.
Під кінець літа козацьке військо налічувало від 80 до 100 тисяч чоловіків, з яких 40 тисяч було козацтва, а всі інші – селяни та міщани, які не мали бойового досвіту.
Обрано короля ще не було, але не зважаючи на це, польський сейм ухвалив наступ на Україну. Було зібрано досить велике військо; за різними оцінками його кількість коливається від 40 до 50 тисяч. Третину цього війська складали високопрофесійні німецькі найманці, а інша частина складалася виключно із шляхти. Хоч і козацьке військо мало, щонайменше у два рази, чисельну перевагу, проте польська армія була надто добре озброєна та володіла відносно великим військовим досвідом й маніпуляційними стратегічними хитрощами.
Поляки могли перемогти, але замість одного командувача, вони обрали трьох:
“На чолі нової польської армії стояли три магнати: млявий і закоханий у розкошах Доминік Заславський, освічений вчений –латиніст Миколай Остророг і 19-річний Олександр Конецьпольський; Б. Хмельницький саркастично охрестив їх “перина, латина, дитина”